Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Види та особливості застосування стилів управління в менеджменті

Стиль управління – це гнучка поведінка керівника щодо співробітників, яка змінюється в

часі залежно від ситуації і виявляється в способах виконання управлінських робіт, підпорядкованих

керівнику управлінським апаратом.

За традиційною класифікацієюстиль може бути авторитарним або автократичним (це одна

крайність) та ліберальним (це друга крайність) і

середній стиль між ними – демократичний.

При авторитарному (диктаторському) стилілідер володіє достатньою владою, щоб нав’язувати

свою волю підлеглим і без коливань проводити в життя прийняті рішення, використовуючи

адміністративні методи впливу на підлеглих. Тобто авторитарному стилю притаманна висока

концентрація влади в руках керівника, причому він одноосібно розв’язує всі питання управління

виробництвом, не враховуючи думки про це підлеглих, часто втручається в дії керівників

нижчого ступеню, зв’язує їх ініціативу. При цьому стилі управління лідер користується серед

підлеглих головним чином формальним авторитетом. Тому авторитарний стиль

керівництва не може вважатися оптимальним, він повинен знаходити обмежене застосування лише при деяких обставинах, які вимагають швидких і категоричних рішень. Дуглас Мак Грегор, відомий в області лідерства, назвав передумови авторитарного керівника по відношенню до

працівників теорією “Х” [6, с.491]. Згідно з теорією “Х”:

1. Люди не люблять працювати і вже при будь-

якій нагоді уникають її.

2. Люди намагаються уникнути відповідальності,

вибираючи, щоб ними керували.

3. Більш за все люди хочуть захищеності.

4. Щоб змусити людей працювати, необхідно

використати примус, контроль та погрозу

покарання.

На основі таких припущень, автократ як можна більше централізує повноваження,

структурує роботу підлеглих і навіть не дає їм волі в прийнятті рішень. Автократ також повно керує

всією роботою в межах його компетенції і, щоб забезпечити виконання роботи, може спричиняти

психологічний тиск.

Демократичний стильхарактеризується високим ступенем делегування повноважень.

Підлеглі беруть активну участь у прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Як правило, рішення приймається тільки після виявлення думки підлеглих, лідер охоче ділиться з ними владою, надає можливість проявити ініціативу, розвивати свої здібності. За таких умов лідер користується нетільки службовим, але і високим авторитетом у підлеглих, панує дух співробітництва і розвиваються управлінські навички у підлеглих.

У практичній діяльності демократичний лідер виходить з того, що люди мотивуються не тільки

матеріальними, але й більш високими потребами, тому він намагається зробити обов’язки підлеглих

більш привабливими. Тобто створити ситуацію, за якої люди до деякої міри самі себе мотивують,

тому що їх робота сама є винагородою. У високій мірі керівник сприяє тому, щоб підлеглі розуміли,

що їм доведеться вирішувати більшу частину проблем, не шукаючи схвалення або допомоги. У

той же час керівник витрачає багато зусиль на створення атмосфери довіри і відкритості з тим,

щоб, коли підлеглим буде потрібна допомога, вони могли б звернутися до керівника. Він старається навчити підлеглих вникати в проблеми підприємства, надає для цього відповідну інформацію і показує, як шукати рішення.

Мак Грегор назвав уявлення про демократичний стиль теорією “Y”:

1. Праця – процес природній. Якщо умови благодатні, люди не тільки візьмуть на себе

відповідальність, вони будуть прагнути до неї.

2. Якщо люди залучені до організаційних цілей, вони будуть використовувати самоуправління і

самоконтроль.

3. Організації, де домінує демократичний стиль, характеризується високим ступенем децентралізації повноважень. Підлеглі беруть активну участь в прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Це найбільш вдалий стиль для ефективного керівництва.

При ліберальному стилі лідерства підлеглим надається велика самостійність у роботі, у

прийнятті рішень, керівник дає лише загальні настанови і час від часу контролює діяльність виконавців. Цей стиль знаходить обмежене поширення, він властивий головним чином науковим установам.

В американській літературі подібний стиль називають стилем невтручання, несуперечення або

потурання. Лідер повністю покладається на підлеглих й іноді дотримується позиції простого члена групи.

Узагальнюючи вище викладену інформацію треба виділити, що в вищій мірі авторитарний чи

автократичний керівник нав’язує свою волю підлеглим шляхом примусу, нагороди або

посилаючись на традицію. Лідер демократичний, який дозволяє підлеглим брати участь у прийнятті рішень, віддає перевагу спричиняти вплив за допомогою переконань та харизми, де харизма –

це влада, побудована не на логіці чи силі традицій, а на особистих якостях (здібностях) лідера. Він

уникає нав’язування своєї волі підлеглим. Ліберальний же керівник надає підлеглим практично повну свободу. Але треба сказати, що названі стилі не охоплюють усю різноманітність стилів, які зустрічаються у практичній роботі.

Діяльність лідера настільки різноманітна, що всяка спроба єдиної класифікації стилів лідерства не

вдається.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види та особливості форм влади	\|	Стилі управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.