Назвіть види групувань та групувальних ознак.

Статистичним групуванням називають розчленування, розподіл одиниць сукупності на класи, групи та підгрупи за суттєвими ознаками. Та ознака, що покладена в основу групування, тобто за якою утворюються групи, має назву групувальної.

У системі статистичних методів дослідження метод групувань займає дуже важливе місце. По-перше, він дозволяє дослідити склад та розподіл одиниць сукупності за певною ознакою. По-друге, на його основі базується використання інших статистичних методів (середніх величин, дисперсійний аналіз тощо).При використанні методу групувань необхідно дотримуватись трьох основних вимог:

всебічний логічний та економічний аналіз досліджуваних процесів та явищ;

визначення суттєвих ознак;обгрунтоване визначення числа груп та інтервалів групування.

З допомогою групувань вирішують три типи завдань:

а) виділення соціально-економічних типів явищ та процесів;

б) вивчення складу та структури сукупності, структурних зрушень та закономірностей розподілу;

в) виявлення взаємозв`язку між явищами або показниками, що їх характеризують.

Кожному з названих завдань відповідає окремий вид групування: типологічне, структурне та аналітичне. Крім цього, групування класифікуються за видом групувальної ознаки, а також у залежності від їх числа та співвідношення.

За видом групувальної ознаки групування поділяються на:

групування за атрибутивною ознакою;

групування за дискретною кількісною ознакою;

групування за інтервальною кількісною ознакою;

групування за альтернативною ознакою.

За числом групувальних ознак та співвідношенням між ними групування бувають:

а) прості (групувальна ознака одна);

б) багатомірні (ознак дві та більше, їх вагомість однакова);

в) комбінаційні (ознак дві та більше, вони розглядаються у комбінації);

г) ієрархічні (ознак дві та більше, вони мають стале співвідношення “старшості”). Наприклад, групування підприємств за галузями економіки, а кожної галузі – на підгалузі та окремі виробництва.

Використання того чи іншого виду групування обумовлюється метою дослідження, наявністю первинної інформації, можливістю використання комп'ютерної техніки.

Відповідно до цих завдань статистика застосовує три основні види групувань: типологічні, структурні та аналітичні.
Типологічне групування дає змогу виділити найхарактерніші групи, типи явищ, з яких складається неоднорідна сукупність, визначити істотні відмінності між окремими одиницями статистичної сукупності, а також спільні ознаки. Структурне групуванняхарактеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за розміром певної варіативної ознаки.Аналітичне групуваннядає змогу виявити взаємозв’язки між досліджуваними явищами і процесами. В основу аналітичного групування покладено щонайменше дві ознаки: факторну і результативну.Факторною називається така ознака, під впливом якої змінюється інша ознака, що називається результативною.Предметом групувань можуть бути численні дані, що показують залежність злочинності від рівня виховання, наявності в сім’ї батьків, від рівня безробіття тощо.Три види групувань тісно пов’язані між собою, доповнюють один одного і часто застосовуються одночасно.

Групи, утворені за однією ознакою, можна поділити на підгрупи за іншою ознакою, а ті, у свою чергу, за третьою ознакою. Це комбі-наційне групування. Групувальні ознаки поділяються на чотири види: якісні (атрибу-тивні), кількісні, простору і часу. Якісні (атрибутивні)ознаки характеризують якість, властивість досліджуваного явища і виражаються словами (стать, освіта, профе-сія тощо)Кількісніознаки мають числове вираження і можуть бути диск-ретними й інтервальними. Дискретна ознака — це ознака, що приймає тільки певні значення, наприклад, кількість дітей у сім’ї, отрима-них оцінок на іспитах, судимостей тощо. Інтервальні ознаки прийма-ють будь-які значення у визначених межах, виражаються цілими чи дробовими числами, реєструються з визначеним ступенем точності.При вивченні розподілу по території того чи іншого явища використовується групувальна ознака простору(кількість правопорушень і злочинів по областях України). Вивчаючи зміни явищ у часі, групування роблять за ознаками часу(кількість правопорушень за 1995-2000. pp.).

24. Визначення груп та величини рівновеликого інтервалу.

Після відбору групувальної ознаки постає питання про кількістьгруп, на які буде розподілена досліджувана сукупність, і про межігруп. Розв'язання даного питання залежить від конкретних умов ізавдань.

На цьому етапі встановлюють величину і границі кожногоінтервалу. Оскільки характер реально існуючих сукупностей та їхрозподіл досить різноманітні, то існують різні методичні підходи увирішенні питання про кількість груп. Загальним принципом, з якоготреба виходити, є характер матеріалу та чисельність досліджуваноїсукупності. Характерні особливості розподілу не виявляються, якщопри невеликій сукупності одиниць спостереження взяти велике абодуже мале число груп. До цього питання існують різні підходи.Розглянемо їх. Але Перш ніж приступити до визначення кількості груп та величини рівновеликого інтервалу, необхідно перевірити крайні варіанти на їх належність до даної сукупності спостережень. Це робиться з допомогою такої формули:

де — крайні варіанти досліджуваної сукупності спостережень; хі — і-й показник; — середнє значення показника даної сукупності; — середньоквадратичне відхилення.

Групувальна ознака може змінюватися дискретно, тобтоперервно і безперервно. Якщо мінливість ознаки має дискретнийхарактер, число груп варіаційного ряду, як правило, визначаєтьсячислом цих дискретних значень (якщо їх небагато). Наприклад,групування підприємств за наявністю виробничих бригад - 1,2,3 і т.Д.

При мінливості ознаки безперервного характеру звертають увагуна ранжирований ряд. Якщо зростання рівнів групувальної ознакивідбувається з плавними переходами, перевага віддається рівнимінтервалам. У разі стрибкоподібних змін групувальної ознакибудують групи з нерівними інтервалами. Границі у таких випадкахвстановлюють, як правило, в точках різких переходів.

Таким чином, у процесі групування за кількісною ознакою дляобмеження окремих груп утворюють рівні або нерівні інтервали.

Питання визначення кількості груп в умовах порівнянопоступових змін групувальної ознаки (у ранжированому ряду) можевирішуватися з різних методичних підходів.

Орієнтовно число інтервалів (груп) можна визначити шляхомдобування квадратного кореня з обсягу досліджуваної сукупності.При цьому число інтервалів не повинно бути меншим 5 і більшим 20.

Якщо сукупність невелика за обсягом, інтервальний рядбудують таким чином, щоб у крайні групи (першу і третю) потрапилопо 25 % одиниць сукупності, а в середню - 50 %. У цьому випадкугрупування складається з трьох нерівних інтервалів. Наприклад,сукупність з 28 підприємств матиме розподіл: І група - 7 одиниць, II- 14, III - 7 одиниць.

Визначення числа груп, запропоноване Стерджессом, полягає урозрахунку формули: = 1+3,322lgn, де - число груп (інтервалів);п - чисельність сукупності. Застосовуючи цю формулу, будемо матисукупності розміром 10-100 одиниць 4-7 груп: 100-1000 одиниць - 7-10; 1000-10000 - 12-14 груп.

Величина рівновеликого інтервалу визначатиметься в такий спосіб:

,де xmax, xmin—найбільше та найменше значення досліджуваної сукупності.

Правильне групування інформації дає можливість вивчити взаємозв’язок між показниками, глибше розібратися в сутності досліджуваних явищ, систематизувати матеріали аналізу, визначити головне, характерне, типове.Групування можна вважати першим кроком кореляційного аналізу, оскільки останній передбачає попереднє встановлення наявності зв’язків між досліджуваними явищами, визначення суттєвих ознак (факторів) та напрямів їхнього впливу.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття про статистичне зведення та групування	\|	Коли використовуються нерівні інтервали в групуваннях. Техніка побудови.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.