• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Хвойно-широколистяних лісів

Ландшафти зони хвойно-широколистяних (мішаних) лісів

Зона мішаних лісів займає дещо більше 15 % території України. Основними екологічними характеристиками зони мішаних лісів, які є важливими для розуміння деградації ландшафтів під впливом людської діяльності, є наступні: низинний рельєф поверхні, де переважають піщані та супіщані відклади; помірно континентальний клімат із позитивним балансом вологи; наявність густої гідромережі з широкими заболоченими річковими долинами; переважання дерново-підзолистих і болотних ґрунтів, зайнятих хвойно-широколистяними лісами (близько 30 % території), луками (близько 10 %), болотами та заболоченими землями (близько 8 %) (рис. 10).

Рис. 10. Болотні ландшафти зони мішаних лісів

Кліматичні умови, орографія і геологічна будова сприяють значному обводненню цієї зони. Тут розвинута густа річкова мережа, озера і болота (головними чином евтрофні), розташоване рукотворне Київське водосховище. Крім Дніпра, що протікає від північного кордону України до Києва, найбільшими річками є Припʼять, Десна, Турія, Стохід, Стир, Горинь, Уборть і Уж, які мають широкі заболочені долини. Серед озер регіону слід відзначити такі: Тур площею 13,5 км², Нобель – 5,1 км², Любязь – 5,19 км², Світязь – 27,5 км², Пулемецьке – 16,0 км², Луки – 7,0 км².

Річний радіаційний баланс коливається із заходу на схід у межах 1700–1800 МДж/м². Пересічна температура січня змінюється із заходу на схід від –4,5 ⁰С до –8 ⁰С, а липня – від +17 ⁰С до + 19 ⁰С. Середня тривалість безморозного періоду становить від 180 днів на заході до 160 на сході.

У цій зоні у середньому випадає 600 ̶ 650 мм опадів на рік. Кількість опадів перевищує природне випаровування з поверхні ґрунту, і тому Полісся має позитивний баланс вологи. Коефіцієнт зволоження змінюється від 1,9 на сході до 2,6 і більше на заході.

Зональними типами ґрунтів зони мішаних лісів є різні дерново–підзолисті й болотні (займають близько 95 % території зони). Родючими ґрунтами Полісся є дернові карбонатні, сірі лісові та опідзолені чорноземи. Дернові карбонатні ґрунти поширені в південній і південно-західній частині Волинського Полісся на продуктах вивітрювання крейдових мергелів і крейди. Сірі лісові ґрунти найбільші площі займають на Словечансько-Овруцькому кряжі, на півдні Житомирського Полісся, на правобережжі Десни. Характерна риса ґрунтового покриву зони – значна його строкатість. Це визначає високу різноманітність ландшафтів території регіону, що, з одного боку, ускладнює їх використання, а з іншого – забезпечує наявність значної кількості окремих слабко трансформованих ландшафтних комплексів.

На лівобережжі Дніпра в річкових долинах і зниженнях трапляються засолені й солонцюваті дерново-глейові та лучні ґрунти, болотні ґрунти займають в основному сучасні й давні річкові долини та улоговини. Великі масиви болотних ґрунтів зосереджені в північних районах Волинської і Рівненської областей, північно-західній частині Житомирської області та на Чернігівщині.

Природна рослинність зони мішаних лісів збереглась значно краще порівняно з іншими ландшафтними зонами. Це, зокрема, виявляється у високих показниках лісистості території регіону. Основними лісоутворюючими породами є: сосна (близько 60 % лісопокритої площі), дуб (понад 20 %), береза (10 %), вільха (6,5 %), осика (2,3 %), граб (2 %) [2].

З огляду на наведені риси цієї ландшафтної зонислід відзначити, що зона хвойно-широколистяних лісів порівняно з іншими ландшафтними зонами (перш за все, порівняно з лісостепом та степом) характеризується значно меншими антропогенними змінами ландшафтів. Зокрема, з особливостями ґрунтового покриву повʼязана значно менша господарська освоєність зони хвойно-широколистяних лісів (орні землі займають близько 28 % території зони), адже дерново-підзолисті й болотні ґрунти менш придатні для сільськогосподарського використання порівняно з більш родючими перегнійно-карбонатними та сірими лісовими ґрунтами, які мають тут острівне поширення.

Ландшафтна структура зони мішаних лісів досить складна і строката. Відображаючи відповідні закономірності у розповсюдженні поверхневих відкладів та ґрунтів, ландшафтні комплекси (ландшафтні місцевості, урочища, фації), не займаючи великих площ, часто чергуються, що ускладнює їх господарське використання, зокрема в землеробстві. Частина ландшафтних комплексів та їх складових (заплави, піщані вали, болота та ін.) є нестійкими, динамічними і вразливими до природних і антропогенних процесів.

Значну частину території зони хвойно-широколистяних лісів займають ландшафти зандрових і давньоалювіальних рівнин із дерново-підзолистими ґрунтами легкого гранулометричного складу та ландшафти різних за своїм походженням боліт (рис. 11). Знищення рослинного покриву у ландшафтних комплексах зандрових та давньоалювіальних рівнин та осушення ландшафтів торфовищ і боліт спричинили істотне зменшення стійкості цих ландшафтів до зовнішніх впливів. Перш за все, виникає загроза інтенсивного ходу дефляційних процесів.

Рис. 11. Ландшафти зандрових рівнин зони

хвойно-широколистяних лісів

Значний вплив на водний режим ландшафтів цієї зони справили меліоративні роботи, проведені на Поліссі у 60–80-х роках XX ст. Крім позитивних (з точки зору господарських цілей), наслідків (розширення сільськогосподарських угідь), меліорація негативно вплинула на природне середовище, особливо в басейнах річок, де проводилось осушення боліт без двобічного регулювання стоком. Це спричинило істотні зміни ландшафтних комплексів боліт, проявилось у зміні водного і теплового режимів цих ЛК, трансформації ґрунтового та рослинного покривів.

Проте ці зміни не є критичними, і ступінь деградації природних ландшафтних комплексів можна оцінити як помірний. Основний антропогенний фактор впливу на природний стан ландшафтів – заготівля деревини та меліоративна діяльність.

Зона мішаних лісів охоплює декілька областей, кожна з яких в свою чергу поділяється на декілька районів:

I. Область Волинського Полісся.

Райони: 1. Верхньоприпʼятський.

2. Нижньостирський.

3. Любомльсько-Ковельський.

4. Маневицько-Володимирецький.

5. Колківсько-Сарненський.

6. Турійсько-Рожищенський.

7. Ківерцівсько-Цуманський.

8. Костопільсько-Березнівський.

II. Область Малого Полісся.

Райони: 1. Рава-Русько-Камʼянсько-Бузький.

2. Радехівсько-Бродівський.

3. Смігівсько-Славутський.

4. Куликівсько-Бузький.

III. Область Житомирського Полісся.

Райони: 1. Клесівсько-Рокитнянський.

2. Олевсько-Білокоровицький.

3. Словечансько-Овруцький.

4. Норинсько-Жерівський.

5. Городницько-Ємільчинський.

6. Коростенсько-Чоповицький.

7. Корецько-Новоград-Волинський.

8. Довбисько-Червоноармійський.

9. Іршансько-Малинський.

10. Баранівсько-Високопічанський.

11. Черняхівсько-Коростишівський.

IV. Область Київського Полісся.

Райони: 1. Руднянсько-Вільчанський.

2. Чистогалівсько-Корогодський.

3. Нижньоприпʼятський.

4. Нижньоузький.

5. Народицько-Іванківський.

6. Нижньотетерівський.

7. Здвизько-Ірпінський.

V. Область Чернігівського Полісся.

Райони: 1. Любецько-Чернігівський.

2. Замглайсько-Седнівський.

3. Добрянсько-Городнянський.

4. Корюківсько-Щорський.

5. Сосницько-Менський.

6. Коропсько-Батуринський.

7. Дніпровсько-Нижньодеснянський.

8. Козелецько-Куликівський.

VI. Область Новгород-Сіверського Полісся.

Райони: 1. Середньососнівсько-Ревненський.

2. Холминсько-Костобобрівський.

3. Понорницько-Новгород-Сіверський.

4. Середньодеснянсько-Нижньошосткинський.

5. Ямпільсько-Середино-Будський.

Рис. 12. Найменш змінений людиною поліський ландшафт

В адміністративно-територіальному відношенні зона мішаних лісів охоплює декілька областей. Зокрема, Рівненську, Житомирську, Київську та Чернігівську.

Переглядів: 1976