Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Предметний покажчик

 

Абіотичні фактори – 77

Аналітичні карти – 130

Антропогенна місцевість (АМ) – 160

Антропогенне (техногенне) урочище – 159

Антропогенними елементами міських ландшафтів – 158

Антропогенні зміни (порушення) ландшафтів – 106

Антропогенні комплекси всіх категорій – 155

Антропогенні ландшафти – 29, 46

Багатоповерховий ландшафт – 152

Біогеоценоз – 34

Біотичні фактори – 77

Біоценоз – 80

Будова ландшафту – 77

Вертикальна структура ландшафту – 83

Вид ландшафтів – 91

Виняткова різноманітність ландшафтів – 62

Висотна місцевість – 94

Відділ ландшафтів – 88

Відновлення – 104

Води – 79

Водні антропогенні ландшафти – 152

Генетична сутність природно-територіального комплексу – 113

Генетичний підхід Г. Н. Морозова – 20

Географічний комплекс – 21

Географічний ландшафт – 31, 32

Географічні індивіди – 27

Географічні райони – 50

Географічною ланкою – 33

Геоекотоп – 141

Геологічний фундамент – 78

Геосистема – 115

Геохімічна оцінка ландшафту – 149

Геохімічне екополе (ГЕП) – 145

Геохімічний ландшафт (ГЛ) – 143

Геохімічний фон (ГФ) – 143

Геоценоз – 34

Гірський ландшафт – 95

Гранично–допустимі характеристики екологічного стану ландшафтів (ГДХ) –146

Графічні моделі – 38

Ґрунтовий покрив – 79

Ґрунт – 16

Динамічність геосистем – 113

Диференціація – 92

Дорожній ландшафт – 152

Еволюція ландшафтів – 104

Евтрофікація водойм – 109

Екологічні аномалії – 144

Екологія – 44

Еколого–природоохоронний підхід – 114

Екосистема (геоекосистема) – 115

Експертна мережа «ландшафти Європи» – 66

Елемент ПТК – 38

Елементарна ландшафтно-геохімічна система (ЕЛГС) – 142

Елементарні ландшафти – 34

Елементи ландшафту – 24

Епігенема – 21

Епіморфи – 21

Загальна теорія систем (ЗТС) – 55

Заліснення – 107

Зворотні звʼязки – 82

Зональні ПТК – 19

Ідея комплексності – 14

Ієрархічність – 113

Інертність – 99

Інтразональні ПТК

Камʼянистість – 155

Карта – 113

Карта ландшафтів Європи LANMAP2 – 61, 62

Каскадні ландшафтно-геохімічні системи (водозбірних басейнів) – КЛГС – 143

Каскадні системи – 54

Керовані системи – 55

Кларк концентрації елементу – 150

Клас ландшафту – 91

Клімат – 79

Коефіцієнт концентрації елементу – 150

Комплекс природних компонентів – 23

Контрольоване заліснення територій – 108

Культурний ландшафт – 151

Культурний ландшафт – 51

Ландшафт – 20, 22, 24, 25, 26, 28, 31, 34, 36, 51, 77

Ландшафтна антропо(демо)–екологічна система (ЛДЕС) – 146

Ландшафтна екологія (екологія ландшафту) – 40, 44

Ландшафтне екологічне поле – 141

Ландшафтне планування – 67, 117

Ландшафтний підхід – 112

Ландшафтний сектор – 95

Ландшафтні зони – 22

Ландшафтні карти – 19

Ландшафтно-геохімічні барʼєри (ЛГБ) – 144

Ландшафтно-екологічний моніторинг (лем) – 147

Ландшафтно-геохімічна катена (ЛГК) – 142

Ландшафтно-геохімічна оцінка – 145

Ландшафтно-геохімічні системи (ЛГС) – 142

Ландшафтно-геохімічні спряження ( ЕГЛ) – 142

Ландшафтно-функціональна зона (підзона) – 161

Ландшафтно-функціональна карта міста – 134

Ландшафтознавство – 11, 23, 29

Малоповерховий ландшафт – 151

Медико-геохімічна ситуація (МГС) – 146

Медико-екологічна оптимізація середовища – 148

Мезокомплекси – 30

Методика еколого-геохімічного картографування міської території – 134

Міжнародна програма «геосфера-біосфера» – 58

Мікрокомплекси – 30

Мікроландшафт – 25

міра озеленіння – 155

Місцевістю – 19

Місцевість – 86

Міський ландшафт – 150, 161

Міські ландшафтно-техногенні системи – 155

Моносистемна (топічна) модель – 38

Морфологічна структура ландшафтів – 83,88

Морфологічні одиниці ландшафту – 83

Морфологічні системи – 54

Натуральний ландшафт – 156

Ніша – 153

Обʼєкт ландшафтної екології – 9

Орографічні фактори – 92

Первинний ландшафт – 156

Підурочище – 86

Пластичність – 99, 100

Поверховість забудови – 155

Покомпонентні карти – 137

Поліцентричність – 114

Поновлюваність – 99,100

Порушення земельного покриву – 106

Посибілізм – 52

Природне середовище – 8

Природний відбір – 14

Природний потенціал ландшафту – 33

Природний фон – 148

Природні зони – 16

Природні урочища – 30

Природно-територіальний комплекс (ПТК) – 19,37

Промисловий ландшафт – 157

Прямі звʼязки – 81

Рекультивація – 107

Рельєф – 78

Рід ландшафтів –91

Рослинність – 80

Садово-парковий ландшафт – 157

Саморегуляція – 82

Селітебні ландшафти – 156

Система – 38

Системи типу процес-відповідь – 54

Системний аналіз – 39

Системний підхід – 116

Стійкість ландшафтів – 96

Стійкість ландшафту до антропогенних впливів – 102

Стрія – 94

Структура ландшафту – 77

Структура птк – 83

Сумарний показник забруднення – 151

Таксономічні одиниці географії – 33

Тваринний світ – 80

Теорія Дарвіна – 14

Територіальність – 113

Техногенна ланка – 159

Тип ландшафтів – 91

Тип ландшафту – 33

Типологія ландшафтів – 103

Урочище – 85

Фація – 18, 30, 83

Фізико-географічні комплекси – 17

Фітотопологічна карта – 19

Фітотопологічні карти – 19

Форма ландшафту – 18

Фотосинтез – 55

Функціонування ландшафту (геохімічне та геофізичне) – 143


 

ДОДАТКИ

 


Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ вiд 20.10.2000 р. № ETS N 176

Європейська ландшафтна конвенція(укр. / рос.)(Флоренція, 20 жовтня 2000 р.)(Конвенцію ратифіковано Законом № 2831–IV (2831–15) від 07.09.2005, ВВР, 005, № 51, ст. 547) Офіційний переклад Преамбула Держави – члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію, враховуючи те, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами для цілей охорони та реалізації ідеалів і принципів, які є їхньою спільною спадщиною, і що ці цілі досягаються, зокрема, шляхом угод в економічній і соціальній сферах; зацікавлені у забезпеченні сталого розвитку, що базується на збалансованому і гармонійному співвідношенні між соціальними потребами, економічною діяльністю та довкіллям; беручи до уваги, що ландшафт відіграє важливу суспільну роль у культурній, екологічній, природоохоронній та соціальній сферах і є ресурсом, який сприяє економічній діяльності; що його охорона, регулювання та планування може сприяти створенню нових робочих місць; усвідомлюючи, що ландшафт сприяє формуванню місцевих культур і є основним компонентом європейської природної та культурної спадщини, який сприяє добробуту людей та консолідації європейської ідентичності; визначаючи, що ландшафт є важливою складовою якості життя людини всюди: в містах і сільській місцевості, у занедбаній місцевості та місцевості високої якості, в місцевості виняткової краси та в звичайній місцевості; беручи до уваги, що розвиток сільського та лісового господарства, технічних засобів промислового виробництва й добування мінералів, а також регіонального планування, міського планування, транспорту, інфраструктури, індустрії туризму та відпочинку, так само як і, на більш загальному рівні, зміни у світовій економіці, у багатьох випадках прискорюють зміну ландшафтів; бажаючи задовольнити прагнення громадськості насолоджуватися ландшафтами високої якості та відігравати активну роль у розвитку ландшафтів; вважаючи, що ландшафт є ключовим елементом добробуту людини і суспільства, і що його охорона, регулювання і планування призводить до виникнення прав і обовʼязків для кожної людини; зважаючи на правові інструменти, що існують на міжнародному рівні у сфері охорони та управління природною і культурною спадщиною, регіонального та просторового планування, місцевого самоврядування та транскордонного співробітництва, зокрема Конвенцію про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Берн, 19 вересня 1979 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (Гранада, 3 жовтня 1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (Валлетта, 16 січня 1992 року), Європейську рамкову конвенцію про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (Мадрид, 21 травня 1980 року) та додаткові протоколи до неї, Європейську Хартію місцевого самоврядування (Страсбург, 15 жовтня 1985 року), Конвенцію про біологічне різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 5 червня 1992 року), Конвенцію про охорону світової культурної та природної спадщини (Париж, 16 листопада 1972 року) та Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхус, 25 червня 1998 року); визнаючи, що якість та різноманітність європейських ландшафтів є спільним ресурсом, і що важливо співпрацювати в напрямку його охорони, регулювання та планування; бажаючи створити новий інструмент, присвячений винятково охороні, регулюванню та плануванню всіх ландшафтів Європи, домовилися про таке: ГЛАВА I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯСтаття 1. Визначення Для цілей цієї Конвенції: a) «ландшафт» означає територію, як її сприймають люди, характер якої є результатом дії та взаємодії природних та/або людських факторів; b) «ландшафтна політика» означає формування компетентними органами влади загальних принципів, стратегій та керівних положень, які дозволяють вживати конкретні заходи, спрямовані на охорону, регулювання та планування ландшафтів; c) «мета якості ландшафту» означає для конкретного ландшафту формулювання компетентними органами влади прагнень громадськості стосовно рис ландшафту їхнього оточення; d) «охорона ландшафту» означає діяльність щодо збереження та підтримання важливих або характерних рис ландшафту, яка виправдовується його спадковою цінністю, зумовленою його природною конфігурацією та/або діяльністю людей; e) «регулювання ландшафту» означає діяльність, з точки зору сталого розвитку, спрямовану на забезпечення постійного утримання ландшафту для узгодження змін, спричинених соціальними, економічними й екологічними процесами та керування ними; f) «планування ландшафту» означає активну діяльність, спрямовану у майбутнє, щодо поліпшення, відновлення або створення ландшафтів.Стаття 2. Сфера застосування Відповідно до положень, що містяться у статті 15, ця Конвенція застосовується щодо всієї території Сторін і охоплює природні, сільські, міські та приміські території, разом із землями, внутрішніми водами та морськими акваторіями. Це стосується ландшафтів, які можна вважати винятковими, а також звичайних або занедбаних ландшафтів.Стаття 3. Цілі Цілями цієї Конвенції є сприяння охороні, регулюванню та плануванню ландшафтів, а також організація європейської співпраці з питань ландшафту. ГЛАВА II. НАЦІОНАЛЬНІ ЗАХОДИСтаття 4. Розподіл обовʼязків Кожна Сторона впроваджує цю Конвенцію, зокрема статті 5 та 6, згідно з її власним розподілом владних повноважень, відповідно до її конституційних принципів та адміністративного устрою. При цьому має поважатися принцип субсидіарності, з урахуванням Європейської Хартії самоврядування (994-036). Не применшуючи значення положень цієї Конвенції, Сторони узгоджують виконання цієї Конвенції зі своєю власною політикою.Стаття 5. Заходи загального характеруКожна Сторона зобовʼязується: a) визнавати ландшафти у законі як суттєвий компонент оточення людей, як вираження різноманітності їхньої спільної культурної та природної спадщини, а також як основу їх ідентичності; b) встановлювати та впроваджувати ландшафтну політику, спрямовану на охорону, регулювання і планування ландшафту шляхом прийняття конкретних заходів, викладених у статті 6; c) встановлювати порядок участі широкого загалу, місцевих і регіональних органів влади та інших сторін, зацікавлених у визначенні та впровадженні ландшафтної політики, згаданої у пункті b вище; d) включати ландшафт до власної регіональної і міської планової політики та до її культурної, екологічної, сільськогосподарської, соціальної та економічної політики, а також до будь-якої іншої політики, що може безпосередньо або опосередковано впливати на ландшафт.Стаття 6. Конкретні заходиA. Підвищення рівня обізнаності Кожна Сторона зобовʼязується підвищувати рівень обізнаності громадянського суспільства, приватних організацій та органів державної влади щодо цінності ландшафтів, їхньої ролі та змін для них.B. Освіта і виховання Кожна Сторона зобовʼязується сприяти: a) підготовці спеціалістів у галузі оцінки ландшафтів та їхнього використання; b) розробці навчальних програм із багатьох дисциплін у галузі ландшафтної політики, охорони, регулювання та планування ландшафтів для фахівців у приватному й державному секторах, а також для відповідних обʼєднань; c) створенню шкільних та університетських курсів, які у відповідних предметних розділах висвітлюватимуть цінності, притаманні ландшафтам, і питання, які виникають у звʼязку з їхньою охороною, регулюванням та плануванням.C. Ідентифікація та оцінка 1. Кожна Сторона за активної участі зацікавлених сторін, як це обумовлено у статті 5.c, та з метою поліпшення знань стосовно її ландшафтів зобовʼязується: a) ідентифікувати свої власні ландшафти на всій її території; аналізувати їхні характеристики, а також сили і тиски, що їх трансформують; реєструвати зміни. b) оцінювати ідентифіковані ландшафти, беручи до уваги особливі цінності, що їм надають зацікавлені сторони та населення, якого це стосується. 2. Порядок проведення такої ідентифікації та оцінки регулюється шляхом обміну досвідом і методологією, організованим між Сторонами на Європейському рівні, відповідно до статті 8.D. Цілі якості ландшафту Кожна Сторона зобовʼязується визначати цілі якості ландшафту для ідентифікованих та оцінених ландшафтів після обговорень громадськості відповідно до статті 5.c.E. Впровадження Для здійснення ландшафтної політики кожна Сторона зобовʼязується впроваджувати інструменти, спрямовані на охорону, регулювання та/або планування ландшафту. ГЛАВА III. ЄВРОПЕЙСЬКА СПІВПРАЦЯСтаття 7. Міжнародна політика і міжнародні програми Сторони зобовʼязуються співпрацювати при розгляді ландшафтної складової міжнародної політики та міжнародних програм і рекомендувати там, де це необхідно, включення до них положень, що стосуються ландшафтів.Стаття 8. Взаємодопомога та обмін інформацією Сторони зобовʼязуються співпрацювати для підвищення ефективності заходів, що вживаються згідно з іншими статтями цієї Конвенції, та зокрема: a) надавати взаємну технічну і наукову допомогу з питань ландшафту шляхом накопичення та обміну досвідом, а також результатами науково-дослідницьких проектів; b) сприяти обміну спеціалістами у галузі ландшафту, зокрема з метою навчання та інформування; c) здійснювати обмін інформацією щодо всіх питань, які охоплюються положеннями Конвенції.Стаття 9. Транскордонні ландшафти Сторони заохочуватимуть транскордонне співробітництво на місцевому та регіональному рівні та, там де це необхідно, готуватимуть та впроваджуватимуть спільні ландшафтні програми.Стаття 10. Моніторинг впровадження Конвенції 1. Існуючі компетентні Комітети Експертів, створені згідно зі статтею 17 Статуту Ради Європи (№ 994–001), призначаються Комітетом Міністрів Ради Європи відповідальними за моніторинг впровадження Конвенції. 2. Після кожного засідання Комітетів Експертів Генеральний Секретар Ради Європи передає Комітету Міністрів звіт про виконану роботу та про впровадження Конвенції. 3. Комітети Експертів мають запропонувати Комітету Міністрів критерії для нагородження Ландшафтною відзнакою Ради Європи та правила прийняття відповідного рішення.Стаття 11. Ландшафтна відзнака Ради Європи 1. Ландшафтна відзнака Ради Європи – це нагорода, яка може бути присуджена місцевим та регіональним органам влади, а також їхнім групам, які запровадили як складову частину ландшафтної політики Сторони цієї Конвенції політику або заходи щодо охорони, регулювання та/або планування своїх ландшафтів, які довели довготривалу ефективність і можуть таким чином бути прикладом для інших територіальних органів влади в Європі. Відзнакою можуть бути також нагороджені неурядові організації, які зробили особливо значний внесок в охорону, регулювання або планування ландшафту. 2. Заявка щодо отримання Ландшафтної відзнаки Ради Європи може подаватися Сторонами до Комітетів Експертів, згаданих у статті 10. Транскордонні місцеві та регіональні органи влади та їхні обʼєднання можуть звертатися з поданнями про нагороду за умови, що вони спільно керують відповідним ландшафтом. 3. За пропозицією Комітетів Експертів, згаданих у статті 10, Комітет Міністрів визначає та публікує критерії для нагородження Ландшафтною відзнакою Ради Європи, затверджує відповідні правила та нагороджує відзнакою. 4. Ландшафтна відзнака Ради Європи присуджується для заохочення тих, хто її отримав, для забезпечення збалансованої охорони, регулювання та/або планування відповідних ландшафтних територій. ЧАСТИНА IV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯСтаття 12. Взаємозвʼязок з іншими інструментами Положення цієї Конвенції не повинні зашкоджувати більш жорстким положенням стосовно охорони, регулювання та планування ландшафту, які містяться в інших існуючих або тих, що існуватимуть у майбутньому, національних або міжнародних інструментах, які мають обовʼязкову юридичну силу.Стаття 13. Підписання, ратифікація та набуття чинності 1. Ця Конвенція відкрита для підписання державами – членами Ради Європи. Вона підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню. Ратифікаційні грамоти, документи про прийняття або схвалення передаються на зберігання Генеральному Секретареві Ради Європи. 2. Конвенція набуває чинності в перший день місяця, який настає після закінчення трьохмісячного періоду після дати, на яку десять держав – членів Ради Європи заявлять про свою згоду на обовʼязковість для них Конвенції відповідно до положень попереднього пункту. 3. Стосовно будь-якої держави, яка підписала Конвенцію і згодом заявить про свою згоду на обов’язковість для неї Конвенції, ця Конвенція набуває чинності у перший день місяця, який настає після закінчення трьохмісячного періоду після дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття або схвалення. Стаття 14. Приєднання 1. Після набуття цією Конвенцією чинності Комітет Міністрів Ради Європи може запросити Європейське Співтовариство та будь-яку європейську державу, яка не є членом Ради Європи, приєднатися до Конвенції на підставі рішення, що приймається більшістю голосів, як це передбачено у статті 20.d Статуту Ради Європи (№ 994–001), та одностайного голосування держав-сторін, які мають право бути представленими в Комітеті Міністрів. 2. Стосовно будь-якої держави, що приєднується до Конвенції або стосовно Європейського Співтовариства, у разі його приєднання, ця Конвенція набуває чинності в перший день місяця, який настає після закінчення трьохмісячного періоду після дати здачі на зберігання Генеральному Секретареві Ради Європи документа про приєднання.Стаття 15. Територіальне застосування 1. Будь-яка держава або Європейське Співтовариство може на момент підписання або здачі на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення або приєднання визначити територію або території, до яких Конвенція застосовуватиметься. 2. Будь-яка Сторона у будь-який час пізніше може, направивши заяву на імʼя Генерального Секретаря Ради Європи, поширити застосування цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, визначену в заяві. Конвенція набуває чинності щодо такої території у перший день, що настає після закінчення трьохмісячного періоду після дати отримання заяви Генеральним Секретарем. 3. Будь-яка заява, зроблена згідно з двома пунктами вище стосовно будь-якої території, згаданої у такій заяві, може бути відкликана шляхом направлення повідомлення на імʼя Генерального Секретаря. Таке відкликання набуває чинності у перший день місяця, який настає після закінчення трьохмісячного періоду після дати отримання повідомлення Генеральним Секретарем.Стаття 16. Денонсація 1. Будь-яка Сторона може у будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом направлення повідомлення на імʼя Генерального Секретаря Ради Європи. 2. Така денонсація набуває чинності у перший день місяця, що настає після закінчення трьохмісячного періоду після дати отримання повідомлення Генеральним Секретарем.Стаття 17. Внесення змін 1. Будь-яка Сторона або Комітети Експертів, згадані у статті 10, можуть запропонувати зміни до цієї Конвенції. 2. Про будь-яку пропозицію щодо внесення змін повідомляється Генеральному Секретареві Ради Європи, який інформує про неї держави – члени Ради Європи, інші Сторони та будь-яку Європейську державу, що не є членом Ради Європи, але яку було запрошено приєднатися до цієї Конвенції згідно з положеннями статті 14. 3. Комітети Експертів, згадані у статті 10, розглядають будь-які запропоновані зміни та подають до Комітету Міністрів для затвердження текст, затверджений більшістю у 3/4 представників Сторін. Після затвердження Комітетом Міністрів більшістю голосів, передбаченою у статті 20.d Статуту Ради Європи (№ 994–001), та одностайним голосуванням держав-сторін, що мають право бути представленими в Комітеті Міністрів, текст направляється Сторонам для прийняття. 4. Будь-яка зміна набуває чинності для Сторін, що її прийняли, у перший день місяця, що настає після закінчення трьохмісячного періоду після дати, на яку три держави – члени Ради Європи повідомлять Генеральному Секретарю про їхнє прийняття. Стосовно будь-якої Сторони, яка прийме її пізніше, такі зміни набувають чинності в перший день місяця, що настає після закінчення трьохмісячного періоду після дати, на яку зазначені Сторони поінформували Генерального Секретаря про її прийняття.Стаття 18. Повідомлення Генеральний секретар Ради Європи повідомляє державам – членам Ради Європи будь-якій державі або Європейському Співтовариству, які приєдналися до цієї Конвенції, про: a) будь-яке підписання; b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення або приєднання; c) будь-яку дату набуття чинності цією Конвенцією згідно зі статтями 13, 14 та 15; d) будь-яку заяву, зроблену відповідно до статі 15; e) будь-яку денонсацію, зроблену відповідно до статті 16; f) будь-яку пропозицію щодо внесення змін, будь-яку зміну, затверджену відповідно до статті 17, та дату набуття нею чинності; g) будь-який інший акт, повідомлення, інформування або сповіщення, що має відношення до цієї Конвенції. Вчинено у Флоренції цього двадцятого дня місяця жовтня двотисячного року англійською та французькою мовами, при чому обидва тексти є рівно автентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний Секретар Ради Європи надсилає завірені примірники кожній державі – члену Ради Європи та будь-якій державі або Європейському Співтовариству, запрошеним приєднатися до цієї Конвенції.

 

Навчальне видання

 

 

ГуцулякВасиль Миколайович,

доктор географічних наук, професор

Максименко Надія Василівна

кандидат географічних наук, доцент

ДударТамара Вікторівна

кандидат геолого-мінерологічних наук, доцент




Переглядів: 863

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Екологічні проблеми ландшафтів Українських Карпат | ЛАНДШАФТНА ЕКОЛОГІЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.