Корпоративний глобалізм

За результатами глибоких досліджень у цьому напрямку був зроблений безпрецедентний висновок - ядро з менш ніж 1% корпорацій фактично являє собою глобальну економічну гіперструктуру, що контролює майже половину світової економіки. З іншого боку, посилюється роль особистості як нового суб'єкта глобальної економіки.

Демонстрацією цього є рейтинги «Forbes» найбагатших людей в світі (мільярдерів), число яких у 2008 р. перевищило 1000 осіб із загальним доходом в 3,5 трлн. дол. США. Верхні позиції в рейтингу традиційно займають власник американської холдингової компанії «Berkshire Hathaway» Уоррен Баффет (62 млрд. дол. США), мексиканський промисловець Карлос Слім Хелу (60 млрд. дол. США), головний акціонер «Microsoft» Білл Гейтс (58 млрд. дол . США) Вкрай цікавими є кількісні оцінки ролі мільярдерів в економіках окремих країн: так, в США їх капітал складає 10% ВВП, в Китаї - 2,6%, в Росії - понад 10%, в Україні - 37%.

Можна констатувати формування нової фундаментальної тенденції глобального розвитку, коли персоніфікована корпоративна влада регулює і транснаціональну, і державну економічну і соціальну сферу життєдіяльностіякщо приймати до уваги наявність:

а) глобальних олігополій в промисловості,банківському, інвестиційному, страховому та телекомунікаційному бізнесі;

б) приватних рейтингових агенцій із заангажованим топ-менеджментом;

в) вузького кола економістів, що роблять істотний вплив на міністерства фінансів, найбільш авторитетні міжурядові органи і приватні структури;

г) інтегровану в міжнародному масштабі мафію.

Глобальний ринок як системоутворюючий елемент глобальної економіки

Глобальний ринок в ідеалі доцільно визначати, з одного боку, як механізм забезпечення глобальної факторної мобільності з вільним доступом до матеріальних і нематеріальних ресурсів розвитку, а з іншого - як механізм урівноваження глобального попиту (бажання, потреби і можливості сучасного споживача купувати необхідні товари та послуги без обмежень за обсягами, номенклатурою, територіями) і глобальної пропозиції (здатність суб'єктів глобальної економічної системи забезпечувати ринок товарами і послугами в адекватних глобальному попиту обсягах, номенклатурі, цінах).

При цьому глобальний попит відображає бажання, потреби і можливості сукупного споживача купувати необхідні товари і послуги за інтернаціоналізованою ціною без обмежень за обсягами, номенклатурою та територіям. При цьому відбувається гомогенізація споживчих вимог під впливом глобальних торговельних марок і брендів, а глобальний ринок насичується стандартизованими товарами і послугами, що сприяє усуненню торгових бар'єрів, зокрема в межах ВТО, гармонізації законодавства, в т.ч. по захисту об'єктів інтелектуальної власності, розвитку інформаційно-рекламних технологій, глобальної консолідації бізнесу.

Глобальний ринок як системоутворюючий елемент глобальної економіки

Як вищий рівень інтернаціоналізації, глобалізація підштовхує:

• поширення у всесвітньому масштабі технологічних, управлінських та соціальних інновацій,

• активізацію та диверсифікацію міжнародного обміну товарами, послугами та інвестиціями, синхронізацію темпів і рівнів економічного росту в постіндустріальній парадигмі економічного розвитку.

Ринкова уніфікація та регуляторна гармонізація утворюють гомогенне нормативно-правове середовище міжнародного бізнесу, сприяють конвергенції національних економік в руслі глобального відтворювального процесу.

Глобалізаціяз одного боку, об‘єктивний і закономірний процес, з іншого - штучне, насильницьке явище, яке розвивається під тиском економічно потужних держав, а особливо ТНК, з метою вирішення власних проблем і реалізації егоїстичних інтересів у глобальному середовищі.

Глобалізація - багаторівнева, ієрархічна система, що включає:

• глобалізацію на світовому рівні, що проявляється у зростанні економічної взаємозалежності країн і регіонів, переплетенні їх господарських комплексів та економічних систем;
• глобалізацію на рівні окремої країни, що характеризується такими показниками, як відкритість економіки, питома вага зовнішньоторговельного обороту або експорту у ВВП, обсяг зарубіжних інвестиційних потоків, міжнародних платежів та ін .;
• галузеву глобалізацію, яка вимірюється, по-перше, відношенням обсягів зустрічної внутрішньогалузевої торгівлі до світового виробництва відповідної галузі, по-друге, коефіцієнтом галузевої спеціалізації, розрахованим як співвідношення національних та міжнародних експортних квот галузі;
• глобалізацію на рівні компанії, яка залежить від того, наскільки остання диверсифікувала свої надходження і розмістила свої активи в різних країнах з метою збільшення експорту товарів і послуг та використання місцевих переваг, зокрема, більш широкого доступу до природних ресурсів і відносно дешевої робочої сили. Ступінь глобалізації компанії не в останню чергу залежить від таких показників, як розміщення на зарубіжних ринках надходжень від продажу та головних активів, внутрішньо фірмової торгівлі і відповідних технологічних трансфертів, використання аутсорсингу та ін.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Регулятивні механізми глобальної економіки	\|	Економічна глобалізація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.