Взаємозв'язок торгівлі з галузями народного господарства

Сучасний розвиток економіки України характеризується тим, що в Україні отримали розвиток більшість галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери. За окремими видами продукції область вносить деякий внесок у загальносвітове виробництво. Взагалі, Україна спеціалізується на лісовій і деревообробній, легкій, харчовій промисловості, машинобудуванні, на виробництві цукрових буряків, зернових культур, картоплі, м'ясо-молочному тваринництві.

Аналіз виконання завдань Програми економічного і соціального розвитку на 2004 рік свідчить про те, що промисловий комплекс держави продовжує динамічно розвиватись.

Протягом січня-червня 2004 року обсяги промислового виробництва зросли на 14,2% і перевищили 21801 млн. гривень.

Понад 54 % промислових підприємств збільшили обсяги промислового виробництва.

Внаслідок вжиття заходів по підвищенню ефективності роботи діючих шахт та торфобрикетних підприємств, приріст обсягів виробництва у добувній промисловості у першому півріччі 2004 року становив 18,9 %.

Особливо динамічно розвиваються пріоритетні галузі промислового комплексу. Зокрема, у хімічній промисловості приріст виробництва за січень-червень 2004 року становив 34,3 %, у машинобудуванні – 24,3 %, у виробництві будматеріалів – 8,2 % [18].

Набули подальшого розвитку позитивні зрушення у вдосконаленні структури промислового виробництва, розвитку соціально-орієнтованих галузей, які спеціалізуються на випуску товарів народного споживання.

На 7,6 % зросли обсяги виробництва у харчовій та переробній промисловості, на 2,7 % – у легкій промисловості.

Внаслідок цього виробництво товарів народного споживання в цілому по області збільшилось на 7,2 %.

Основним завданням агропромислового комплексу в 2004 році залишається стабільне нарощування виробництва продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості, створення ефективного конкурентного середовища, розвиток інфраструктури аграрного ринку.

У минулому році вдалось стабілізувати виробництво у харчовій та переробній промисловості. З початку року у порівнянні з відповідним минулорічним періодом обсяги виробництва зросли на 7,6 %, у тому числі виробництво товарів народного споживання – на 3,2 %. У червні приріст виробництва підприємствами молокопереробної промисловості зріс на 21 %.

Разом з тим продовжується спад у м'ясопереробній галузі. Виробництво ковбасних виробів, м'яса та субпродуктів І категорії зменшилось на 20,5 %.

Основна тенденція в торгівлі, починаючи з 1991 р., – розвиток позамагазинної торгівлі. Кількість об'єктів роздрібної торгівлі і ресторанного господарства, станом на кінець 1990 р. складала 145,7 тис, а на кінець 1995 р. – 133.7 тис, на кінець 2000 р. – 103,2 тис, а 2005 р. – 75,2 тис V цей же період отримали розвиток ринки з продажу споживчих товарів (як формальні, так і неформальні).

Варто зазначити, що в цей період споживний ринок був розбалансаваним. У структурі роздрібного товарообороту спостерігався ажіотажний попит: грошові доходи населення у 1990 р. зросли на 12,9% (64 млрд. крб.), а виробництво продукції – всього лише на 1,7% [14, 7]

На той час спостерігалися збої у виробництві і поставкам товарів. Тиск грошових доходе населення, не забезпечення товарною масою, підсилював дефіцит, підвищення попиту на товари, зниження товарним запасів порівняно з нормативом. Покупці не думали про бренд продавця. Вимоги до якості товарів з боку покупців корегувалися дефіцитом товарів. Головне завдання торгівлі полягало в тому, щоб доставити необхідні товари, забезпечити торгівлю ними протягом усього торгового часу.

Уже по мірі ліквідації дефіциту товарів, насиченості ринку формувалися нові магазинні торговельні мережі, в яких використовується переважно форма самообслуговування покупців Здебільшого торговельні мережі пропонують універсальний асортимент товарів. Крім мережевих магазинів, існують і незалежні магазини з традиційною формою торгівлі через прилавок

В Україні виникли й існують такі нові торговельні формати, як гіпермаркети, супермаркети, дискаунтери та ін.

У зв'язку з розвитком мережевих магазинів, торговельних центрів, в яких пропонується широкий асортимент товарів, доступні для масового споживача ціни, спостерігається поступовий перехід покупців від ринків до магазинних форм торгівлі. Але все ж таки ринки зберігають своє значення для покупців через нижчі ціни на аналогічні товари, зазвичай на 15-20% порівняно з магазинами. Це досягається за рахунок низьких накладним витрат. Підкреслимо те, що ринки виявилися живучими й адаптивними. На ринках пропонується більше дешевих товарів і надаються послуги. Крім цього, відкриті ринки трансформуються, переміщуються під дах павільйонів.

Скорочується кількість кіосків і палаток. Якщо в 1995 р. в Україні їх налічувалося 24,2 тис, то в 2005 р. – 19,4 тис, тобто зменшилося майже на 20%. Цьому сприяє й адміністративне регулювання. Сподіваємося, що така тенденція спостерігатиметься й надалі, кіоски і палатки поступатимуться перед більш комфортними і зручними для покупив торговими об'єктами.

Зміни в торгівлі споживчими товарами відбуваються під впливом, з одного боку, глобалізації, а з іншого, під впливом змін самих покупив. їхніх смаків, нових вимог.

Нові торговельні формати, що виникають останнім часом, спрямовані на забезпечені верстви населення (покупців), залучення покупців за допомогою вже відомих брендів, підвищення якості товарів, надання додаткових послуг, використання сукупності маркетингових інструментів.

Ринкові ніші можуть реалізовуватися й за етнічними та релігійними мотивами: магазини, орієнтовані, наприклад на єврейські, мусульманські общини

Останнім часом розвиваються мережеві роздрібні магазини, розташовані біля домівок покупців, які теж мають попит у покупців

Право на розвиток має. і багатоформатна стратегія, що спрямована на створення гіпермереж, що включають різні магазинні формати. В Україні до таких багатоформатних торгових операторів можна віднести такі компанії, як Fozzy Gtoup і ТК "Інтермаркег", які мають у своєму складі Cach & Carry, супермаркети, дискаунтери, магазини самообслуговування і свої логістичні центри.

Структура основних торговельних каналів України представлена новими крупними форматами, що займають майже 12% в роздрібному товарообороту, частка незалежних магазинів складає 30 %, а ринків – майже 50%. Звідси можна зробити висновок про те, що українська торгівля тільки формує сучасні організаційні форми. Тому цей процес потребує регулювання з боку місцевих і центральних органів влади, розробки сучасних державних стандартів розвитку торгівлі, їх складових.

Роздрібна торгівля виходить на кінцевого споживача, який потребує розташування магазинів за місцем проживання або за місцем роботи. Рівень забезпеченості в цьому випадку визначається кількістю магазинів (торговельних об'єктів) та обсягом торговельних площ, що припадає, на певну кількість жителів даної території.

Формуються ринкові ніші як частини сегментованого ринкового простору, в якому розвиваються економічні зв'язки постачальників товарів і покупців щодо поставок, просування і реалізації товарів. Стійкість ринкової ніші, де діє той чи інший торговий формат, залежить від величини контингенту покупців, на який він орієнтований, і зовнішнього середовища.

Так, подальший розвиток роздрібної торгівлі в Україні передбачає освоєння незаповнених ринкових ніш, витіснення ринків, конкуренцію, створення дрібнооптових продовольчих ринків, гіпермаркетів, дискаунтерів, тиск нового покоління торгових операторів.

Глобалізація сприятиме розвитку електронної торгівлі через Інтернет, торгових центрів (ТЦ), торговельно-розважальних центрів (ТРЦ), ритейл-парків.

Темпи приватизації торгівлі і розвиток вітчизняних торговельних мереж ще не набрали стрімких обертів.

Недосконалість законодавчої бази в Україні, інерція, корупція чиновників, бюрократизм протидіють входженню лідерів світового ритейла. В той же час є можливість національним роздрібним мережам формуватися і розвиватися. Торгівля повинна скластися у систему.

Варто зазначити, що нині у магазинах спостерігаються черги біля кас, платна упаковка (поліетиленові мішки), низька культура обслуговування з боку продавців-консультантів.

Практика показує, що незважаючи на те, що майже десять років існують супермаркети, покупці ще відвідують ринки, де купують сільськогосподарську продукцію, овочі, фрукти, які там дешевші і свіжіші, ніж в супермаркетах.

З боку органів державного управління доцільно проводити систематичні оцінки стану торгівлі, розвитку торговельних форматів, розробляти стратегією подальшого розвитку, визначати найбільш доцільні шляхи вітчизняного ритейла.

Треба здійснювати моніторинг, як утримати покупців вітчизняними торговими мережами, незалежними магазинами, які додаткові послуги надавати покупцям До речі, українська торгова мережа "Велика кишеня" має у своєму складі аптеки "Здоров'я в кишені", a Fozzy Group – мережу аптек "Будь здоров". Низка вітчизняним супермаркетів має кондитерські і кулінарні цехи, акваріуми для живої риби, перукарні та ін. [1, 17]

Можливість розширення діяльності операторів ще не використані. Це стосується і реалізації екологічно чистих продуктів, розвитку мультиплексів, боулінг-клубів. Словом, розвивати можна те, що надасть покупцю радість і задоволення від споживання товарів та послуг.

Розвиток роздрібної торгівлі тісно пов'язаний з ринком комерційної нерухомості, зокрема з пропозицією торгових площ. За даними консалтингової компанії "Українська торгова гільдія" у 2004 р. обсяг площ у ТЦ зріс на 107%, в 2005 р. – приріст становив 6%, а в 2006 р. – 11% [8, 12].

Слід звернути увагу на те, що роздрібний ринок розвивається швидше порівняно з ринком комерційної нерухомості. Українські торговельні мережі, які залучають інвестиції для подальшого розвитку, і зарубіжні ритейлери, що зацікавлені у входженні в країну, потребують нових площ і впливають на ринок комерційної нерухомості.

Диспропорція між попитом і пропозицією на комерційну нерухомість змінює взаємовідносини між орендаторами й орендодавцями. За відсутністю нових пропозицій ритейлери намагаються зайняти місце у ТЦ, введення в експлуатацію яких намічено на 2007 р. або на 2008 р.

Наприклад, ТЦ "КОМОД", відкриття якого було заплановано на 2008 p., станом на листопад 2007 р., вже мало угоди на 83% площ [8, 13].

Іноземні інвестори мають значно більший фінансовий потенціал, ніж вітчизняні оператори. їх приваблює український ринок. З одного боку, спостерігається низька насиченість сучасними торговельними форматами, а з іншого – незадоволений попит на об'єкти торговельної нерухомості. Крім цього, є і певні ризики: український роздрібний ринок має регуляторну невизначеність, інституційні ризики, низькі доходи населення. Ці фактори протидіють іноземним компаніям в їх рішенні інвестувати кошти в торговельну нерухомість. До цього варто додати відсутність фінансових і юридичних механізмів інвестування, проблеми з відведенням землі, нестабільність економічної і політичної ситуації в країні, законодавчі важелі Відсутня в Україні професійна торговельна спільнота.

Серед вітчизняних торгових мереж лідируюче положення займають "Велика кишеня", "Фуршет", "Fozzy Group", які відкривають нові магазини в Києві і регіонах.

Київський ринок роздрібної торгівлі здебільшого контролюється декількома мережевими операторами: "Фуршет", "Сільпо", "Велика кишеня", "Мегамаркет",

Найбільш активними ритейлерами є дніпропетровські "АТБ-маркет", "Rainiorol" і "Стрейдинг" (мережа "Пік"), донецькі мережі "Обжора", "Амстор", харківські "Таргет", львівська "Інтермаркет" (дискаунтери "Барвінок", Cach & Carry "Інтер-маркет", мережа "Арсен"), а також луцькі "Пако" та "Агроконтракт".

Із зарубіжних роздрібних операторів в Україні з 2003 р. розвивається "Метро Cach & Carry" в Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Запоріжжі, Львові, Одесі, Луганську, Кривому Розі, Рівному.

Варто наголосити, що інтерес зарубіжного бізнесу до українського ринку не стає, слабшим. Зарубіжні компанії мають наміри інвестувати в проекти комерційної нерухомості в Східній і Західній Україні, в таких містах, як Донецьк, Луганськ, Львів, Сімферополь, купувати виє готові об'єкти торговельного бізнесу, що діють.

Середня вартість будівництва торговельного центру в Києві і в регіонах складає 400-500 у. о. за кв. м. Надалі ця вартість зростатиме. Цe пов'язано з подорожчанням будівельних матеріалів, вартості робіт, високим попитом на торговельну нерухомість, зростанням вимог до змісту і внутрішнього оформлення торгових центрів.

Термін окупності торгових проектів (ТРЦ) в Україні складає від 5 до 10 років. Доходність торговельної нерухомості складає 17-20%. Норма рентабельності – близько 25-30% і вище [8].

До речі, сучасна торгівля, на жаль, має 30% підприємств, що працюють збитково.

Незважаючи на те, що питома вага збиткових підприємств, що займаються торговельною дальністю протягом 2000-2005 рр. зменшувалася, все ж вона залишається вагомою.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суть і функції торгівлі в економіці	\|	Роль торгівлі в задоволенні потреб населення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.