Напрями міжнародного економічного співробітництва України в рамках ОЧЕС в контексті геоекономічних альтернатив.

Ідея Другої Європи на базі трьох країн (Україна, Росія, Туреччина) здається чистою фантазією, насамперед виходячи з історії дипломатичних відносин – це історія конфліктів. Країни регіону культурно несумісні, тут повністю відсутня яка–небудь традиція загального самовизначення, якщо не вважати московського панросійства й панславізму, які виключали Туреччину й розуміли інтеграцію (з Україною зокрема) таким чином, що це привело до зворотного ефекту. Важливим моментом відносно інтересів України в розвитку причорноморського співробітництва є необхідність розглядати цей процессу двох політичних вимірах і двох економічних поняттях: вузькому й широкому. У вузькому вимірі передбачається співробітництво територій, які безпосередньо прилягають до Чорного моря й у господарському відношенні тісно з ними зв’язані, що обyмовлюється традиціями взаємин прибережних територій, які історично зложилися. Широкий вимір лежить у реалізації зовнішньополітичного

курсу спрямованого на євроінтеграцію. І для цього українське керівництво створює сприятливі умови для посилення своєї ролі в глобальних і

регіональних системах міжнародних відносин. Щодо цього йдеться про залучення до причорноморського співробітництва всього економічного

простору України через механізм взаємодії державних і підприємницьких структур, який повинен забезпечити розвиток співробітництва країн–

учасниць із метою повноцінного приєднання до економічного і правового простору європейського континенту. Таким чином, в ОЧЕС і ГУАМ Україна бачить, насамперед, важливий міжнародно–правовий інструмент розвитку всього спектра відносин між країнами регіону.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проблеми інтеграції України в СНД.	\|	Специфіка прикордонного економічного співробітництва України.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.