• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Специфіка прикордонного економічного співробітництва України.

Прикордонне співробітництво як одна з форм міжнародної економічної

інтеграції набуло особливої актуальності у процесі активізації

зовнішньоекономічної діяльності країн СНД. Воно не є магістральним

напрямом їхнього інтегрування в європейські й азіатські економічні

структури, проте відіграє важливу роль у формуванні економічного

простору цих країн, особливо їхніх периферійно-прикордонних територій.

Економічний простір (ЕП) відбиває всю складність суспільно-економічних

відносин і збалансованість різних секторів економіки. В епоху активного

розвитку процесів глобалізації економічний простір у найбільш

узагальненому вигляді формується на чотирьох рівнях: глобальному,

макрорегіональному, національному і регіонально-внутрішньодержавному. У

першому випадку світовий економічний простір поєднує національні

економіки всіх 190 незалежних держав. На макрорегіональному рівні ЕП

відбиває територіально-економічні відносини, що склалися у великих

міждержавних макрорегіонах і поєднують близькі за

транспортно-географічним положенням, історичними особливостями розвитку

чи етнонаціональними характеристиками територіально сусідні країни:

Європейського Союзу, Близького Сходу, Північно-Американського

макрорегіону тощо. Економічний простір національного рівня відображає

суспільно-економічні відносини, збалансованість різних секторів і ланок

економіки кожної конкретної країни. Четвертий

регіонально-внутрішньодержавний рівень відбиває ЕП сформованих у країні

природно-господарських цілісностей – регіонів. Причому під регіонами в

даному випадку розуміються як одиниці територіально-адміністративного

поділу, що є специфічними в кожній державі, так і таксони її

інтегрального економічного районування.

В основі формування ЕП кожного з названих рівнів територіальної

організації людського співтовариства лежать процеси територіального

поділу праці й економічного інтегрування.

Визнаючи специфічні закономірності й особливості формування економічного

простору на кожному з вищеназваних рівнів, вважаємо за необхідне

виділити як пріоритетні два з них: глобальний і національний.

Важливе значення в регіональному розвитку належить прикордонному співробітництву. За сучасної динаміки розвитку інтеграційних процесів України прикордонне співробітництво відіграє роль своєрідного каталізатора щодо процесів вирівнювання якості життя населення прикордонних територій до середньоєвропейського, сприяючи вільному руху товарів, людей і капіталів через кордон. Воно також сприяє мобілізації місцевих ресурсів та підвищенню ефективності їх використання, робить можливим об'єднання зусиль різних держав для розв'язання певних питань функціонування транскордонного простору.

Прикордонним територіям властиві такі ознаки, як бар'єрність і контактність, завдяки чому створюються передумови для розвитку взаємовигідного співробітництва.

Міжрегіональне і прикордонне співробітництво спрямоване на вирішення конкретних соціально-економічних проблем кожної території. Інтенсивність цього співробітництва залежить від рівня економічного розвитку території, розгалуженості її транспортної системи, наявності конкурентних перевагу міжнародному поділу праці та багатьох інших факторів. За будь-яких умов розвиток прикордонного співробітництва надає нового імпульсу розвитку цих територій, сприяє залученню іноземних інвестицій та створенню транспортних коридорів.

Вищою формою прикордонного співробітництва стали так звані "єврорегіони", які забезпечують співробітництво кількох держав на рівні органів місцевого самоврядування. Єврорегіони являють собою форму транскордонного співробітництва між територіальними громадами або місцевими органами влади регіонів, які мають спільний кордон. Вони створюються для реалізації певних заходів у різних сферах життєдіяльності населення відповідно до норм міжнародного права і національних законодавств.

У Законі України "Про транскордонне співробітництво" зазначається, що метою державної політики у сфері транскордонного співробітництва є створення умов для підтримки й заохочення участі у цих процесах суб'єктів господарювання, розвиток взаємовигідних зв'язків, підвищення соціально-економічного розвитку регіонів та якості життя населення.

Основні принципи транскордонного співробітництва ґрунтуються на умовах:

конституційності та законності;

чіткого розподілу завдань, повноважень та відповідальності між суб'єктами транскордонного співробітництва;

гармонізації загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів;

забезпечення рівних можливостей для регіонів України щодо співпраці з територіальними громадами або органами влади сусідніх держав у рамках транскордонного співробітництва;

розмежування відповідальності та повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади з метою найбільш ефективного вирішення проблемних завдань;

забезпечення здатності суб'єктів транскордонного співробітництва в межах, визначених законодавством, самостійно вирішувати питання розвитку територій та створення ефективних механізмів забезпечення їхньої участі у транскордонному співробітництві;

підвищення ролі та відповідальності суб'єктів та учасників транскордонного співробітництва.

Загальною метою транскордонного співробітництва є забезпечення якісних умов проживання населення по обидва боки кордону, а в перспективі стратегія розвитку прикордонного співробітництва має передбачати конкретні цілі на кожному етапі її реалізації.

Одним із основних об'єктів політики у сфері транскордонного співробітництва має бути визначений кордон і система забезпечення доступу до прикордонного регіону та порядок функціонування прикордонних пропускних пунктів.

Реалізація цього положення конкретизується у таких цілях:

розвиток шляхів, які перетинають кордон, та придорожньої інфраструктури;

розвиток залізничних шляхів та галузі послуг залізниці між країнами, що беруть участь у транскордонному співробітництві;

підвищення рівня технічного облаштування пунктів перетину кордону для забезпечення необхідної пропускної здатності;

розвиток сервісної інфраструктури (страхові фірми, перевізники, складські приміщення тощо);

укладання договорів зі сторонами транскордонного співробітництва.

Специфіка розвитку прикордонних територій зумовлюється їхньою транзитністю, що вимагає особливих підходів до розбудови інфраструктурних елементів, в першу чергу, збільшення пропускної здатності прикордонної інфраструктури, комунікацій, можливості обслуговування значно більших потоків людей, товарів, вантажів. Отже, формування сектора послу г у прикордонних регіонах повинне бути пріоритетом соціально-економічного розвитку і має бути узгоджена діяльність сторін транскордонного регіону. Регіональна політика у сфері транскордонного співробітництва, таким чином, охоплює сукупність правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних форм, методів, прийомів, інструментів і важелів впливу на суб'єкти економіки регіону. їх мета - якнайширше залучення до співробітництва та використання ними потенціалу транскордонного регіону для забезпечення успішної реалізації системи цілей та завдань.

На сучасному етапі розвитку регіональної економічної політики дуже важливим фактором є поліпшення фінансового співробітництва для розширення і розвитку транскордонного співробітництва. Вдосконалення системи фінансового забезпечення транскордонного співробітництва в державі може бути таким:

поряд з державним фінансуванням залучати недержавні джерела формування фінансових ресурсів (кошти підприємств та населення, іноземного капіталу, міжнародних фінансових організацій);

перехід від державного фінансування до кредитування проектів та програм транскордонного співробітництва;

чітке дотримання принципу адресності фінансування.

Важливим механізмом, який здатний забезпечити формування ефективних транскордонних інвестиційно-виробничих зв'язків, є міжрегіональне кооперування, яке повинне знайти свій розвиток і поширення у виробничому та фінансовому секторах національної економіки.

Міжрегіональне кооперування, з одного боку, розглядається як самостійний механізм, що сприяє скороченню економічного розриву між Україною та країнами Центрально-Східної Європи (ЦСЄ), а з іншого - як такий механізм, що створює передумови для інтеграції українського простору господарських зв'язків у світову економіку.

Україна як суверенна держава залучена до багатостороннього транскордонного співробітництва. Однак правові документи, які регламентують цю сферу, певною мірою носять фрагментарний характер і не підпорядковані концепції регіонального розвитку.

На перспективу для подальшої активізації розвитку прикордонних регіонів та інтенсифікації зовнішньоекономічних зв'язкі в доцільно передбачити подальші заходи:

розроблення державної цільової програми створення спеціальних економічних зон - одного із напрямів структурної перебудови економіки країни, раціонального і ефективного розміщення продуктивних сил та забезпечення зайнятості працездатного населення;

упорядкування і спрощення процедури прикордонного, митного, міграційного та інших видів контролю для громадян, які постійно проживають на територіях прикордонних областей;

врегулювання міграційних процесів і проблем зайнятості працездатного населення в прикордонних областях;

сприяння прикордонній торгівлі та спільній підприємницькій діяльності;

спрощення митного оформлення експортно-імпортних операцій між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, розташованими на територіях прикордонних областей;

укладання міждержавних угод і створення відповідних структур управління;

створення єдиного інформаційного простору прикордонних областей.

Переглядів: 825