• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оцінка ризику ймовірних небезпек

Людська практика свідчить, що будь-яка діяльність потенційно небезпечною. Для людини завжди існує ризик небезпеки. Ризик можна уявити як поєднання ймовірності події з певними небажаними наслідками: з ладу обладнання, травмування, захворювання, загибель людей, матеріальні втрати тощо. Варто за­значити, що кількість ризиків небезпек щодо загибелі людей як у всьому світі, так і в Україні зростає.

Оцінка допустимого ступеня ризику людини в роз­винутих країнах вважається індивідуальним ризиком, який дорівнює 10^-6 на рік. Малим вважається інди­відуальний ризик загибелі ^10-4 на рік. На сьогодні розроблена концепція прийнятого (допустимого) ри­зику, сутність якої полягає у прагненні забезпечити такий ступінь безпеки, яку сприймає суспільство у цей час. Порівняння окремих ризиків щодо загибелі людей у США та Україні наведено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Порівняння окремих ризиків щодо заги­белі людей (за чинниками) у США та Україні

Для цього, на основі аналізу й оцінки ризику, потріб­но вжити заходів щодо вдосконалення управління системою безпеки. Досвід розвинутих країн свідчить, що саме цей метод дозволяє передбачати і здійснювати ефективні запобіжні заходи щодо ймовірних можливих небезпек. За оцінками експертів, його впровадження дозволяє за рахунок підвищення ефективності заходів у 7—10 разів скоротити витрати на розробку і створення безпечних систем.

У наукових виданнях управління ризиком визна­чається як системне регулярне дослідження виникнен­ня ймовірних ризиків, які загрожують людині, майну інтересам, діяльності. Дослідження ризику дозволяє заздалегідь передбачати певні тенденції розвитку не­безпек, допустимості параметрів їхнього впливу на людину, навколишнє середовище. Зрештою, як зазна­чають окремі автори, врахування ризику повинно стати невід'ємною складовою всіх сфер життя і діяльності людини. У словнику ризик визначається як "можливість небезпеки". Людина, якій від народження властивий інстинкт самозбереження, зазвичай схильна уникати ризику залежно від виховання, умов життя, світогляду, досвіду, інформованості, але абсолютна безпека не може бути гарантована жодному індивідууму.

У повсякденну діяльність фахівців увійшли такі по­няття, як ризик, аналіз ризику, допустимий ризик, оцін­ка ризику та ін.

Ризик— це усвідомлена кількісна оцінка ймовірності виникнення події з певними небажаними наслідками.

Аналіз ризику— це систематичне використання ін­формації про ризик, порівняння його з прийнятним ри­зиком, обґрунтування раціональних заходів захисту.

Допустимий ризик— це ризик, який у конкретній ситуації вважається допустимим до рівня, прийнятого у суспільстві, виходячи з економічних і соціальних чин­ників.

Прийнятний ризик— це ризик, який не перевищує на території об'єкта підвищеної небезпеки або за її ме­жами гранично допустимого рівня.

Оцінка ступеня ризику — це кількісна оцінка впливу будь-якої небезпеки.

Оцінка ступеня ризику (R) визначається матема­тичною формулою як відношення кількості небезпек (n) до максимальної можливої частоти їх виникнення за конкретний період часу (N).

R=n/N

На підставі аналізу ризику та його кількісної оцінки здійснюється управління ризиком.

Управління ризиком — це процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику. Мета управління ризи­ком — завчасне передбачення (прогнозування) ризику, виявлення чинників, що впливають на ситуацію, вжи­вання відповідних заходів щодо їхнього відповідного впливу.

Управління ризиком — це інтерактивний процес з чітко визначеними етапами:

• Виявлення та ідентифікація небезпек (ситуацій), які можуть призвести до небажаних результатів.

• Аналіз і оцінка ризику небезпек (визначається ймовірність та рівень ризику).

• Моніторинг і прогнозування розвитку небезпек.

• Оцінка можливих наслідків небезпек.

• Розробка заходів і засобів щодо мінімізації наслідків небезпеки.

Ідентифікація небезпек — це кількісна та якісна оцінка небезпеки за можливими передбачуваними на­слідками.

Моніторинг і прогнозування небезпек полягає у спо­стереженні, контролі та передбаченні небезпечних про­цесів і явищ природи, технічної та соціальної сфер, які є джерелом небезпек; динаміки їх розвитку з метою зменшення негативного впливу.

Існують довгострокові і короткострокові прогно­зи. Довгострокові прогнози — це далекоглядне перед­бачення наслідків, наприклад, у сейсмонебезпечних районах, у районах, де можливі сельові потоки або зсуви, затоплення; окреслення кордонів ураження у разі техногенних аварій тощо. Короткострокові про­гнози орієнтовно визначають час виникнення можливої небезпечної ситуації.

Загалом усі ці етапи можна охарактеризувати як процес розробки й обґрунтування оптимальних програм діяльності, покликаних ефективно реалізувати рішення у сфері забезпечення безпеки (рис. 1.3):

Рис. 1.3. Етапи моделі управління ризиком

Реалізація цього завдання передбачає застосування математичних методів і моделей оптимізації безпеки життєдіяльності, які дозволяють чітко уявити прогноз моделі різних небезпечних подій і на основі цього при­жимати оптимальні (розумні) рішення*.

Зауважимо, що управління ризиком широко використовується в багатьох сферах науково-виробничої діяльності (техніка, економіка, екологія, психологія, соціологія та ін.). Щоб чіткіше уявити, як на практиці використовується методика управління ризиком, розглянемо приклад, пов'язаний з ризиком небезпеки під виконання технологічної операції. І

Наприклад, столяр має намір розпиляти дошку на циркулярній пилі зі знятим огородженням. Це може призвести до порізу руки. Використовуючи бальну шкалу виміру ймовірності ризику і його наслідків, визначаємо категорію ризику (табл. 1.2):

Таблиця 1.2. Вимірювання ймовірності ризику на ро­бочому місці

Із табл. 1.2 видно, що рівень ризику збільшується пропорційно збільшенню ймовірності події і тяжкості наслідків. На підставі цієї таблиці встановлюється категорія ризику, а за необхідності здійснюються запо­біжні заходи.

*Лапшин В.В. Безопасность жизнедеятельности: оптимизация маатематическое моделирование / В. В. Лапшин // Матеріали науково-методичної конференції. — К., 2005.

Тяжкість наслідків — середня (П), ймовірність події — висока (А). Із табл. 1.2 визначаємо категорію ризику — (4) — високий ризик, неприпустимий.

У цьому випадку ми маємо високий ризик, непри­пустимий, запланована робота не може бути розпочата до встановлення огородження.

Оцінка професійного ризику повинна здійснюватися перед запуском обладнання, робочого місця в експлуа­тацію, а згодом — у разі впровадження змін у кон­струкції обладнання, організації праці, технологічному процесі, у випадку аварії чи травми працівника. Пра­цівник повинен бути ознайомлений з результатами ідентифікації, оцінки категорії професійного ризику і проведеними заходами щодо його зменшення.

Оцінка ризику може здійснюватися різними мето­дами:

1. Інженерний.Базується на використанні теорії надійності матеріалів та передбачає виявлення мож­ливих шляхів виникнення відмов на об'єктах з розра­хунком імовірності їх виникнення. При цьому ризик може оцінюватися не тільки за нормальних умов без­аварійної експлуатації об'єктів, але й у разі виникнення аварійної ситуації.

2. Експертний.Полягає в проведенні оцінки ризику з залученням експертів (фахівців) у тій чи іншій галузі.

3.Статистичний.Дозволяє проводити оцінку ризи­ку небезпеки за допомогою інформаційного матеріалу (звіти про небезпечні ситуації, які траплялися на дослі­джуваному об'єкті).

4.Аналоговий.Базується на використанні та порів­нянні небезпек і чинників ризику, які відбувалисявподібних умовах та ситуаціях.

5. Соціологічний.Здійснюється на основі опитування працівників певних професій, спеціальностей, груп населення з метою їх оцінки можливого виникнення ризику.

Важливу роль в управлінні ризиком відіграє так званний людський чинник.

Людський чинник — це причини ризику, що пов'язані помилкою людини у середовищі, де відбувається діяльність. Він включає різнобічні елементи. Серед них: поведінка людини та її працездатність, проектування, улаштування засобів виробництва на робочому прийняття рішень на виконання виробничого завдання та інші елементи. Здебільшого причиною аварій, катастроф, нещасних випадків є людський чин­ник (рис. 1.3):

Рис. 1.3.Розподіл чинника ризику в системі "людина — техніка — середовище"

Техніка

Навколишнє середовище

Людина

Таким чином, застосування методики оцінки ризи­ку небезпек дає можливість обґрунтувати раціональні заходи, які дають змогу знизити природні, техногенні, соціальні ризики до мінімально можливого рівня, і може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності або галузі виробництва.

Контрольні запитання

1. Розкрийте суть системи "людина — середовище". Назвіть основні її компоненти.

2. Дайте визначення БЖД та сформулюйте її ос­новні завдання.

3. Сфери та категорії, вивчення яких охоплює без­пека життєдіяльності.

4. Назвіть і обґрунтуйте основні пріоритетні напрямки Концепції сталого розвитку людства у XXI столітті.

5. Назвіть основні проблеми безпеки життєдіяль­ності та найважливіші висновки.

6. Охарактеризуйте роль фізіологи, психологи праці та гігієни в системі знань про БЖД.

7. Розкрийте поняття "небезпека", "безпека", "ризик".

8. Назвіть загальні принципи забезпечення життє­діяльності.

Переглядів: 948