Нехай собівартість продукції складається із сталих затрат С та змінних затрат, пропорційних обсягу випуску продукції V1•D. У цьому випадку прибуток підприємства буде дорівнювати різниці між товарообігом у грошовому виразі і собівартістю продукції, тобто
Знайдемо оцінку ціни, за якої прибуток буде максимальним. Якщо в деякій точці р0, F досягає екстремуму, то в цій точці похідна дорівнює нулю.
Знайдемо критичні точки:
dF/dP=3•а2•P2+2•(a1-V•a2)•P+a0 – V•a1 = 0, (4.11)
тобто одержимо квадратне рівняння
3•а2•P2+2•(a1-V•a2)•P+a0 – V•a1 = 0. (4.12)
Звідси отримаємо
Р3,4=(V•а2 – а1±0,5•D1/2)/(3•a2), (4.13)
де D=4•[(а1 – Vа2)2+За2•(Va1-a0)]. (4.14)
Точку екстремуму знаходимо, дослідивши регресію товарообігу. Припустимо, що це буде значення p4, тоді оптимальну кількість продукції, яку випускають, визначають за формулою:
D1 = a0+a1•p4+a2•p42, (4.15)
а максимальний прибуток:
F{p4} = Z(p4} – Vf(p4) = a2•p43 + (a1-Va2)•p42 +
+ (a0-V-a1)-p4•C-V–a0 . (4.16)
Рисунок 4.1 - Залежність зміни товарообігу від коефіцієнта еластичності
Наведену методику дослідження індивідуального ринку можна застосувати для залежності товарообігу від собівартості, яка має більш складний характер. У такому випадку для знаходження екстремальних точок необхідно застосовувати чисельні методи розв'язування рівнянь.