Інноваційна стратегія

Суть інноваційної стратегії. Зв'язок між загальною та інноваційною стратегіями. Стратегія НДДКР. Цілі інноваційної стратегії. Інноваційна політика. Стратегія інноваційного розвитку підприємства. Класифікація інноваційних стратегій. Основа розроблення стратегій. Інноваційні стратегії за поведінкою у ринковому середовищі (імітаційна, оборонна, проміжна, розбійницька, залишкова, традиційна, опортуністична, залежна, наступальна, ліцензійна, паралельного розроблення та інші). Стратегії науково-технічної діяльності.

Для планування та впровадження інновацій розробляються інноваційні стратегії, які спрямовані на пошук найбільш перспективних напрямків розвитку підприємства, випуск нових видів продукції та послуг з використанням наукових досліджень, передових технологій, що забезпечують ефективне використання ресурсів.

Інноваційна стратегія – це узгоджена сутність управлінських рішень, що впливають на інноваційну діяльність підприємства і мають довгострокові наслідки.

Інноваційна діяльність спрямована на створення та виробництво нової продукції, технологій, надання нових послуг. Існує тісний взаємозв’язок між інвестиціями та інноваціями. Інноваційні процеси потребують значних інвестицій. В той же час інновації стають джерелом інвестиційних надходжень.

Між загальною та інноваційною стратегіями існує певний зв'язок, який реалізується при впровадженні у виробництво нового продукту. Стратегія впровадження нової продукції визначає, що, коли і як необхідно виробляти, на якому рівні, при яких умовах.

Інноваційна стратегія забезпечує динамічний розвиток підприємства, впливає на вибір загальної стратегії, визначає тип останньої.

Одним з видів інноваційної стратегії є стратегія НДДКР, що розробляється на функціональному рівні. Цей вид стратегії відображає більш конкретизовані способи досягнення інноваційних цілей, тобто розроблення та виведення на ринок нового продукту. Зважаючи на те, що цілі інноваційної діяльності підприємства впливають на вибір стратегії розвитку, стратегія НДДКР, як функціональна, має відповідати обраним стратегіям вищого рівня. Тому процес її розробки – це складний ланцюг процесів з узгодження цілей стратегій різного рівня, їх взаємопроникнення та взаємозв’язку.

При виборі інноваційної стратегії визначають цілі, що пов’язані із досягненням стратегічних цілей підприємства.

Цілі інноваційної стратегії – це система основних орієнтирів довгострокової інноваційної діяльності, у відповідності до якої розробляється стратегія, вибираються найбільш ефективні шляхи її досягнення і формується портфель інноваційних проектів для довгострокового інвестування.

Важливе значення при виборі стратегії відіграє вдала інноваційна політика.

Інноваційна політика – спосіб дій, спрямованих на досягнення цілей інноваційного розвитку підприємства.

Стратегія інноваційного розвитку підприємства має такі притаманні їй риси:

1. Процес розробки закінчується формуванням загальних напрямків, які спроможні забезпечити економічне зростання.

2. Для неї істотним є посилення зворотного зв’язку, що дозволяє здійснювати пошук найбільш обґрунтованих рішень з безлічі нових альтернативних варіантів та коригувати раніше сформульовані стратегічні цілі інноваційного розвитку.

3. Їй притаманна невизначеність, що пов’язано з неможливістю передбачення шляхів розвитку.

Визначати інноваційні стратегії можна за певними ознаками. Згідно із стратегіями підприємства, інноваційні стратегії можна класифікувати наступним чином:

1. Продуктові – портфельні, підприємницькі чи бізнес – стратегії, спрямовані на створення та реалізацію нових виробів, технологій і послуг.

2. Функціональні – науково-технічні, виробничі, маркетингові, сервісні.

3. Ресурсні – фінансові, трудові, інформаційні та матеріало-технічні.

4. Організаційно-управлінські – технології, структури, методи, системи управління.

В основу розроблення інноваційної стратегії покладені теорія життєвого циклу продукту, ринкова позиція підприємства, обрана інвестиційна політика.

Інноваційні стратегії за поведінкою у ринковому середовищі розподіляються на наступні:

1. Імітаційна – використовується фірмами, що мають слабкі ринкові позиції, не є піонерами у випуску нововведень. В цьому випадку копіюються основні споживні властивості нововведень, які випустили на ринок малі інноваційні фірми або лідери.

2. Оборонна – спрямована на утримання конкурентних позицій на вже зайнятих існуючих ринках. Головною ознакою цієї стратегії є пошук оптимального співвідношення «витрати – результат» в інноваційному процесі.

3. Проміжна – характеризується використанням слабких сторін конкурентів і сильних сторін підприємства. Підприємства заповнюють прогалини у спеціалізації інших підприємств, включно з лідерами галузі.

4. Розбійницька – може бути використана, коли принципові новації впливають на техніко - експлуатаційні параметри виробів, які випускались раніше.

5. Залишкова – передбачає прагнення виробника закріпитися на вже завойованому ринку із середніми або навіть застарілими в інноваційному розумінні виробами. Ця стратегія може бути застосована, коли із конкурентної боротьби на даній ділянці інноваційної діяльності виходить виробник-лідер. Для малих підприємств ця стратегія вигідна тим, що вони використовують залишковий попит, який не приваблює потужних виробників.

6. Традиційна – орієнтована на підвищення якості існуючих виробів.

7. Оптимістична – передбачає пошук продукту, який не потребує значних витрат на дослідження і розробки, але з яким підприємство впродовж тривалого часу матиме успіх на ринку.

8. Залежна – характерна для малих інноваційних фірм, яким замовляють розробки більші підприємства.

9. Наступальна – зорієнтована на виробника піонерних розробок як для підприємства, так і для всього ринку.

10. Ліцензійна – підприємство будує свою діяльність на купівлі дослідницьких ліцензій на результати досліджень і розробок науково-технічних підприємств та інших організацій. Купуються незавершені чи завершені розробки з метою їх подальшого доопрацювання і використання в процесі власних НДДКР.

11. Паралельного розроблення – передбачає придбання технологічної ліцензії на новий готовий продукт або процес для їх форсованого дослідного освоєння і проведення з урахуванням такого освоєння власних розробок та подальшого виробництва вже за їх результатами.

Стратегії науково-технічної діяльності підприємств, які проектують інновації, класифікують окремо. Для цих структур розроблення інноваційних науково-технічних проектів є основним видом діяльності, а новації, готові до етапу впровадження, є основним видом продукції.

Матриця вибору стратегії наведена в табл. 8.1.

Таблиця 8.1

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виробнича стратегія	\|	Мета та принципи стратегічного планування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.