Політична наука — це сукупність знань про політику, яку утворює, обґрунтовує розвинена система спеціалізованих наук і наукових дисциплін, що вивчають політичні явища і процеси.

Структуру політичної ідеології за М. Чмаєм та М. Жмігродським, що найобґрунтованіше, становлять чотири елементи [121, с. 70]:

• загальні переконання, які окреслюють прийнятні в межах певної ідеології цінності й становлять наріжний камінь при оцінюванні суспільно-політичних явищ;

• загальні уявлення про світ, закони та принципи, що в ньому діють;

• сукупність суджень, які окреслюють умови реалізації встановлених політичних цінностей;

• конкретні програми політичної діяльності та політичні гасла.

6. Політична свідомість: зміст і умови формування. Тетрать

Як одна з найважливіших характеристик політичної життєдіяльності суспільства політична свідомість має певні умови виникнення, особливості та шляхи формування. Передумова формування такої свідомості полягає в тому, що людина в певний час починає усвідомлювати власну групову належність, ідентичність і водночас те, що вона нездатна реалізувати власні та групові інтереси без вступу в певні відносини з політичною владою. Політична свідомість притаманна конкретній людині вже тоді, коли вона усвідомлює свій громадянський статус, громадянську позицію, а разом з ними і реальну потребу впливати на владу.

Для формування політичної свідомості вкрай необхідні аналітично-критичне ставлення до навколишнього середовища, дійсності та всебічне їх осмислення, наявність у людини конкретних норм, цінностей, ідеалів, чітке усвідомлення власної мети і мети політичної сили, структури (групи, партії, об’єднання, організації тощо), до якої людина неформально належить, якій симпатизує або яку підтримує.

Політична свідомість формується у процесі пізнання суб’єктом певних політико-владних відносин, політичних інтересів, установок, цінностей, а також у процесі політичного виховання, формування політичної культури суб’єкта політики.

7. Форми, типи й основні функції політичної свідомості

Існують такі рівні політичної свідомості:

• політико-психологічний,або емпірично-буденний(відчуття, настрої, наміри, воля, установки, переконання);

• науково-теоретичний,або політико-ідеологічний(цінності, ідеї, концепції, доктрини, теорії);

• політико-дієвий(на рівні доктрин: консервативної, реформістської та ін.).

До основних типів політичної свідомостіналежать державна та недержавна.

Державний, або етатистський, тип політичної свідомості базується на позиції, що найвищими, найважливішими є інтереси держави (Н. Макіавеллі, Т. Гоббс).

Недержавний, або анархістський, тип політичної свідомості, навпаки, виникає там, де політичну владу вважають злом, а державу — експлуататором, ворогом свободи.

Основні функції політичної свідомостітакі:

• пізнавальна— система знань про політичну дійсність загалом;

• оцінювальна— забезпечення і сприяння орієнтації в політичній життєдіяльності на основі оцінювання політичних подій;

• регулятивна— орієнтування стосовно участі в політичній життєдіяльності;

• інтегруюча— сприяння об’єднанню окремих соціальних груп, суб’єктів політичного процесу на основі спільних ідей, цінностей, установок;

• прогностична— передбачення особливостей розвитку політичного процесу, подій;

• нормативна— створення загальноприйнятного образу майбутнього.

8. Носії політичної свідомості. Структура політичної свідомості

Носіями політичної свідомості є багато суб’єктів: особистість, група, клас, нація, маса, суспільство.Свідомість кожного з цих

суб’єктів має певні особливості й потребує окремого наукового розгляду.

Структурно політична свідомість включає такі аспекти:

• політико-психологічний— настрої, почуття, наміри, установки, мотиви, переконання, воля та ін.;

• політико-ідеологічний— цінності, ідеали, ідеї, доктрини, погляди, концепції, теорії;

• політико-дієвий— свідомість консервативна, ліберальна, радикальна, реформістська та ін.

9. Політична ідеологія. Головатий ст.. 211

У реальній політичній життєдіяльності політичної психології як явища взагалі (в ідеальному вигляді) об’єктивно так само не існує. Скоріше це симбіоз багатьох ідеологій, ідейних напрямів, поєднання ідейного, духовного, психологічного.

Структуру політичної ідеології за М. Чмаєм та М. Жмігродським, що найобґрунтованіше, становлять чотири елементи [121, с. 70]:

• загальні уявлення про світ, закони та принципи, що в ньому діють;

• сукупність суджень, які окреслюють умови реалізації встановлених політичних цінностей;

• конкретні програми політичної діяльності та політичні гасла.

Кожна ідеологія базується на певній системі цінностей. На цій основі ідеології поділяють натакі: що захищають і вдосконалюють існуючі підсистеми (економічну, соціальну, духовну та політичну). Їх називають захищаючими, або консервними; заперечують існуючі економічну, соціальну, духовну та політичну підсистеми. Їх називають радикальними, або революційними; поєднують перші дві групи ідеологій. Їх називають реформістськими.

Класифікацій ідеологій багато. Найпоширеніша класифікація за особливостями системи цінностей, які сповідують їх прихильники. Це — лібералізм, консерватизм, соціалізм, анархізм, націоналізм, расизм, соціал-демократизм, комунізм, анархо-синдикалізм, корпоративізм, сталінізм, фашизм, єврокомунізм, націонал-соціалізм, маоїзм, голізм.

Можна погодитися з позицією, що ідеологія — це система прийнятих, визнаних цінностей, в яких визначено докорінні інтереси нації, класу, групи, їх позиції стосовно інших людей, класів, держав, історико-суспільного розвитку інших ідеології.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Політична свідомість як психічний феномен: визначення й основні сфери прояву.	\|	Розвиток політичного мислення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.