Національні економіки в міжнародному конкурентному середовищі.

У 1990 р. професор Гарвардського університету М.Портер запропонував теорію конкурентних переваг націй. Згідно з постулатами теорії Портера, на формування середовища, в якому конкурують між собою фірми певної країни, впливають чотири загальні характеристики-детермінанти; ці характеристики сприяють процесам створення переваг у конкурентній боротьбі або ускладнюють їх. До цих детермінантів належать:

• Забезпеченість країни факторами виробництва — достатня наявність у країні таких факторів виробництва, як кваліфікована робоча сила або інфраструктура, необхідних для успішного конкурування у певній галузі економіки.

• Умови попиту — особливості місцевого попиту на продукцію чи послуги даної галузі.

• Споріднені та допоміжні галузі — наявність або відсутність у країні конкурентних переваг на міжнародному рівні споріднених галузей та галузей, що мають забезпечити постачання необхідних для виробництва матеріалів і компонентів.

• Стратегія і структура фірм та конкуренція між ними — ті умови в країні, що визначають процедури створення, організації та управління компаніями і характер конкуренції на місцевому ринку.

Згідно теорії Портера, ці чотири детермінанти утворюють ромб. Вчений стверджує, що фірми з більшою ймовірністю досягають успіху в тих галузях чи сеґментах промисловості, де згаданий ромб найсприятливіший. Він також стверджує, що цей ромб є системою, яка сама себе підтримує. Вплив одного з детермінантів залежить від стану інших. Наприклад, сприятливі умови попиту не забезпечать появи переваг у конкурентній боротьбі, якщо рівень конкуренції в країні буде недостатнім для забезпечення активної боротьби між фірмами.

На думку Портера, на ромб конкретної країни можуть істотно вплинути два додаткових чинники впливу: випадок і уряд. Випадкові події, як, наприклад, радикальні інновації, спричиняють стрибки у розвитку, які можуть "розморозити" або надати нової форми структурі промисловості і створюють можливість для витіснення однією фірмою інших на ринку даної країни. Уряд, обираючи ту чи ту політику, може зменшувати або збільшувати переваги своєї країни. Наприклад, нове законодавство здатне змінити умови попиту в даній країні, антимонопольна політика може вплинути на інтенсивність конкуренції в галузі, а державні інвестиції у сферу освіти спроможні змінити характер забезпеченості країни деякими факторами виробництва.

Виділяють чотири стадії розвитку конкуренції національної економіки, які відповідають чотирьом основним рушійним силам або стимулам, які визначають її розвиток в окремі періоди часу: — це фактори виробництва, інвестиції, нововведення і багатство. На перших трьох стадіях відбувається зростання конкурентних переваг національної економіки, що, як правило, поєднується із зростанням добробуту. Четверта стадія означає поступове уповільнення зростання і в кінцевому рахунку спад. Розглянемо особливості кожної стадії.

1. Розвиток конкуренції на основі факторів виробництва. На цій стадії практично всі національні галузі, які успішно діють на світовому ринку, досягають своїх переваг у конкурентній боротьбі майже виключно завдяки основним факторам виробництва: природним ресурсам, сприятливим умовам для вирощування урожаїв різних сільськогосподарських культур або надлишковій і дешевій напівкваліфікованій робочій силі. У лише стан факторів може забезпечити переваги в конкуренції.

Рис. Детермінанти переваг країни у конкурентній боротьбі: ромб Портера.

Економіка на цій стадії досить чутлива до світових економічних криз та змін валютних курсів, а в також дуже вразлива у випадку втрати наявних факторів і швидкої зміни лідерства галузей. Володіння великими запасами природних ресурсів може забезпечити високий доход на душу населення на протязі досить тривалого періоду, але не є достатньою підставою для стійкого зростання економіки. По суті, жодна країна не минула даної стадії розвитку економіки.

2. Розвиток конкуренції на основі інвестицій.

На цій стадії конкурентна перевага економіки базується на готовності і здатності національних фірм до тотального інвестування. Фірми вкладають кошти у сучасне, ефективне устаткування і кращу технологію, які можна придбати на світовому ринку. Інвестиції також спрямовуються на купівлю ліцензій, створення спільних підприємств та інші засоби збільшення конкурентних переваг більш сучасних і спеціалізованих галузей і сегментів. Але лідери міжнародної конкуренції зазвичай не продають техніку останнього покоління. На цій стадії ресурсами збільшення конкурентних переваг є покращання факторів, а також стратегія, структура і суперництво фірм.

3. Розвиток конкуренції на основі нововведень.

Ця стадія характеризується наявністю всіх складових конкурентного "ромба" у широкому колі галузей. Сукупність галузей, в яких національні фірми можуть успішно конкурувати, суттєво розширюється. Забезпечення конкурентних переваг стає більш рідкісним явищем. Характерним є зростання збитків у галузях, які спираються на вигоди використання основних факторів, стимулює збільшення конкурентних переваг. Відбувається бурхливий розвиток споріднених та підтримуючих галузей. Розвиток багатонаціональних корпорацій перетворює внутрішній попит у міжнародний.

Конкуренція на основі нововведень може мати місце в країнах, які знаходяться на різних рівнях розвитку економіки. Так, Великобританія досягла стадії нововведень в першій половині XIX ст., США, Німеччина і Швеція — у межах декількох десятиліть на рубежі XX ст. Італія і Японія — у 70-х роках XX ст.

4. Конкуренція на основі багатства.

Стадія конкуренції на основі багатства, на відміну від трьох перших, у кінцевому рахунку веде до спаду виробництва. Рушійною силою економіки є вже досягнутий достаток. Головна проблема полягає в тому, що економіка, яка рухається за рахунок багатства, що створене раніше, не здатна збільшувати своє багатство. Одним із симптомів переходу до цієї стадії є зростання кількості злиття і придбання фірм. Компанії, які мають надлишок готових грошей, обминають ризик заснування нових фірм. Поглинання створюють ілюзію прогресу без створення фірм або посилення існуючих конкурентних переваг. При цьому знижується мотивація до конкуренції, конкуренція слабшає. Хоча сукупні інвестиції минулих років дозволяють зберегти переваги у факторах, кластери звужуються. Внутрішній попит скорочується до потреб галузей, які в орієнтовані на багатство. Деякий час тому економіка Великобританії ввійшла в стадію багатства, а наприкінці 80-х років деякі інші країни досягай цієї стадії або наблизилися до неї впритул.

Треба відзначити, що критерії конкурентних переваг національних економік не є сталими, й останнім часом сам підхід до її визначення зазнав суттєвих змін. Якщо раніше вважалося, що перспективи країни на світовому ринку визначаються передусім наявністю та структурою природних ресурсів, ємністю внутрішнього ринку, співвідношенням рівнів витрат цін, то нині на перший план виходять інші фактори — насамперед структурного, науково-технічного, соціально-культурного та управлінсько-адміністративного плану.

В цілому такою, що має конкурентні переваги, слід вважати економіку, яка в своєму розвитку забезпечує: 1) підтримку зростаючих життєвих стандартів; 2) досягнення (збереження) таких позицій у світовій економіці, коли національні товари і послуги успішно реалізуються на міжнародних ринках. Як показує світовий досвід економічного розвитку, стабільних конкурентних переваг досягають країни, які можуть реалізують свої конкурентні переваги, орієнтуючись на постійне підвищення продуктивності праці.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародна галузева конкуренція.	\|	ТЕМА 3. Міжнародна конкуренція підприємств.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.