• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародне конкурентне середовище підприємства.

Прагнення кожного виробника мінімізувати ризик за рахунок кращої організації виробництва, упровадження новітніх технологій, скорочення витрат породжує конкурентне середовище. Міжнародне конкурентне середовище підприємства - сукупність суб'єктів ринку і відносин між ними, що складаються в ході конкурентної боротьби і визначають інтенсивність конкуренції на міжнародному ринку. В цілому можна виділити 6 основних факторів конкурентно­го середовища підприємства:

§ держава та її політика в галузі регулювання конкуренції;

§ потенційні конкуренти (впливають через загрозу вступу в галузь);

§ споживачі продукції (впливають через контроль за умовами купівлі);

§ постачальники (впливають через контроль за умовами постачання);

§ виробники товарів-замінників, які займають частину галузевого ринку;

§ безпосередньо підприємства-виробники (продавці) продукції.

Особливості підприємства визначаються типом конкуренції на даному ринку. Традиційно виділяють чотири моделі конкуренції, або ж типиконкурентного середовища:

1.Придосконалій (чистій) конкуренціїна ринку діє велика кількість незалежних підприємств, які виробляють стандартизовану продукцію. Ринок характеризують такими рисами:

• продукція підприємств ідентична, тому споживач може придбати товар у будь-якого виробника за тією самою ціною. Він не платитиме певному виробнику більше, ніж заплатив би конкуренту виробника;

• ні продавці, ні покупці не можуть впливати на ринкову ціну товару, її визначає лише попит і пропозиція. Тому рішення підприємства знизити чи підвищити обсяг виробництва істотно не вплине на ціну товару;

• всі види ресурсів можуть вільно переміщатися на ринку і не існує обмежень щодо входу підприємств на ринок чи виходу з нього;

• ринкова інформація повністю доступна, рішення приймаються в умовах визначеності. Виробники поінформовані про ціни ресурсів, технології, а споживачі про ціни всіх виробників.

2. Монополістична конкуренціяхарактеризується тим, що:

• існує значна кількість підприємств (а це обмежує контроль кожного з них над ціною), відсутня взаємозалежність підприємств;

• товари характеризуються й реальними, й умовними відмінностями, а умови їх продажу різні;

• економічне суперництво веде до цінової й нецінової конкуренції;

• вступ у галузь є порівняно легким. Багато видів роздрібної торгівлі й деякі галузі, де ефект масштабу незначний, наближаються до монопо­лістичної конкуренції.

Цей тип конкуренції передбачає доцільність таких дій підприємства:

1) Створення умов для економії від ефекту збільшення масштабу ви­робництва. Найсприятливіші умови для цього виникають, якщо підпри­ємство може здійснити: технологічну інновацію, що дасть змогу істотно здешевити випущену продукцію; підвищити ступінь стандартизації потреб ринку, створивши новий товар, що задовольняв би різні потреби; придбати менші компанії для досягнення ефекту масштабу.

2) Зниження витрат за рахунок використання менш кваліфікованої робочої сили, жорсткого контролю запасів, низьких накладних витрат може дозволити підприємству підвищити рентабельність вище від середньогалузевого рівня і вигідніше здійснювати цінову конкуренцію.

3) Інтеграція з ланками у ланцюгу "проектування - виробництво - реалі­зація". Пряма інтеграція (у напрямку доведення продукції до кінцевого спожи­вача), зворотна (у напрямку створення умов виробництва продукції) та селек­тивна (вибіркова) інтеграція можуть розширити сферу впливу підприємства.

4) Спеціалізація на конкретному типі товару і конкретних індивідуальних потребах. Підприємство може реагувати на інтенсивну монополістичну конкуренцію через концентрацію на споживачах, які нечутливі до ціни, але зацікавлені в особливих умовах обслуговування.

5) Активні дії на регіональних ринках. Підприємству в умовах моно­полістичної конкуренції складно захопити значну частку всього ринку. Тому воно може сконцентруватись на місцевих, локальних ринках.

3. Опігополістичні ринки характеризуються наявністю кількох під­приємств, кожне із яких володіє значною часткою ринку. Вони взаємозалеж­ні між собою, - дії кожного безпосередньо впливають на конкурентів. То­вари можуть бути як однаковими, так і істотно відмінними. Олігополістичні ринки виникають внаслідок дії ефекту масштабу та інших перешкод для вступу і переваг злиття. На такому ринку підприємству варто здійснити такі конкурентні дії:

1) Агресивна реакція на зміни ціни. Підприємства постійно повинні стежити за змінами цін конкурентів і реагувати так, щоб перешкодити конкуренту збільшити частку ринку.

2) Організація таємних альянсів. Конкуренти досягають негласної угоди про фіксацію цін, розподіл ринків, інші види обмеження конкуренції. Для конкурентів це дає змогу максимізувати прибутки та уникати зайвих витрат на "цінові війни". Для споживачів ринок фактично починає діяти як чиста монополія. Але організація таємних альянсів не завжди можлива з певних причин:

• значні відмінності у витратах олігополістів перешкоджають встановленню однакових цін,

• відповідна цінова реакція з боку підприємств, які не беруть участі в таємній змові, істотні витрати на блокування вступу в галузь нових конкурентів, дія антимонопольного законодавства.

3) Лідерство у цінах. На зміни цін провідного підприємства автоматично реагують решта конкурентів. Ціновий лідер, як правило, не змінює ціни при невеликих коливаннях попиту і пропозиції, а лише при істотних змінах витрат виробництва у галузі (внаслідок підвищення заробітної плати, цін на сировину, податків тощо).

4) Активна нецінова конкуренція, що визначається неможливістю конкурувати за допомогою цін, оскільки конкуренти швидко реагують на їх зміни. Крім того, значні фінансові можливості олігополіста дають змогу йому активізувати діяльність зі стимулювання збуту, що дає значні результати і можливість уникнути "цінових війн".

4. При чистій монополіїпідприємство є єдиним постачальником товарів чи послуг, які не мають близьких замінників. Монополії можуть виникати внаслідок таких перешкод вступу у галузь, як: ефект масштабу, природна монополія, власність на патенти і наукові дослідження, володіння чи контроль над важливими джерелами сировини, нечесна конкуренція. Ці перешкоди бувають дуже істотними в короткотерміновому плані, але в довготерміновому можуть виявитися подоланними. Вважають, що монополіст не стикається з конкуренцією й може пов­ністю контролювати ціни. На практиці ж він змушений конкурувати за збере­ження свого привілейованого становища на ринку, вживаючи такі заходи:

1) Підвищення вхідних бар'єрів у галузь. Чим вищий прибуток моно­поліста, тим сильніша потенційна конкуренція. Якщо перешкоди для вступу незначні, завжди існує можливість вступу в галузь нових конкурентів. Тому монополіст намагатиметься заблокувати вхід.

2) Конкуренція з нововведеннями в суміжних галузях. Такими ново­введеннями можуть бути: поява нових технологій, оновлення товарного асортименту, скорочення життєвих циклів товарів тощо. Монополіст намагатиметься протидіяти нововведенням, які можуть дестабілізувати його позиції на ринку. Це примушує його постійно аналізувати можливості удосконалення товарів, запровадження нових технологій, зниження цін.

3) Протидія товарам-замінникам. Монополізувати виробництво всіх товарів-замінників практично неможливо, тому монополіст змушений вести конкурентну боротьбу, щоб захистити унікальність своєї продукції та виняткове право на її виробництво.

4) Монополіст, який діє на міжнародному ринку, стикається з конку­ренцією імпортної продукції. В умовах вільної зовнішньої торгівлі підприємство, яке монополізувало виробництво в масштабах однієї країни, не буде захищене від конкуренції і не зможе досягти абсолютного контролю над ринком.

Переглядів: 1149