Оцінка стану конкурентного середовища.

Оцінка стану конкурентного середовища полягає в аналізі низки факторів.

Характеристика державної політики у галузі регулювання конкуренції.При оцінці державної політики, яка регулює конкуренцію, виділяються такі її основні елементи:

1. Антимонопольна політика, яка визначає засоби і методи контролю і обмеження існуючих природних і державних монополій; умови кваліфікації домінуючого положення на ринку і відповідні санкції держави (аж до примусового розкрупнення підприємств-монополістів); порядок контролю за злиттям і поглинанням підприємств, а також за ходом приватизації з метою попередження появи нових монопольних структур; межі державного втручання у зовнішню торгівлю; умови прямого контролю за цінами і заробітною платою (в окремих випадках); системи заохочення створення і функціонування конкуруючих виробництв і підприємств; квотування і ліцензування певних видів діяльності; заходи щодо стимулювання малого бізнесу шляхом надання податкових пільг, дотацій та пільгових кредитів; спрощення умов організації бізнесу у даній галузі.

2. Фінансова політика стимулювання конкуренції, яка включає: регулювання обсягів та умов надання кредитів, депозитні ставки, систему оподаткування, динаміку і розміри доходів суб'єктів ринку, норми рентабельності виробництва і реалізації продукції.

3. Регулювання експорту та імпорту продукції на основі ліцензування і квотування, зміни митної політики.

4. Участь держави у виробництві і реалізації продукції за рахунок підтримання певних часток державної власності в галузевих підприємствах, державних капітальних вкладень, державних замовлень та ін.

5. Державна стандартизація продукції, технологій, умов безпеки і екологічності виробництва, охорона навколишнього середовища.

6. Регулювання видобутку корисних копалин, цін на сировину, матеріали, енергію, воду, землю.

7. Патетно-ліцензійна політика, яка законодавчо закріплює виключні права на відкриття, винаходи, ноу-хау тощо.

8. Соціальний захист споживачів за допомогою законодавчо закріплених прав споживачів.

Прикладом підтримки і захисту конкурентного середовища є „Римський договір про створення ЄС”. Відповідно до цього договору забороняються будь-які угоди між підприємствами, рішення про об'єднання і координування їх діяльності, якщо вони порушують свободу конкуренції. Несумісною з принципами ЄС є також індивідуальна монополістична практика, заснована на встановленні однією або декількома фірмами пануючого становища на ринку. Забороняється будь-яка форма допомоги з боку держави, яка порушує або загрожує порушити конкуренцію, сприяючи окремим підприємствам або видам продукції.

Реакція присутніх конкурентів у галузі матиме сильніший негативний вплив, якщо:

• конкуренти володіють реальним потенціалом для протидії, зокрема надлишком коштів, незадіяними джерелами фінансування, виробничими потужностями, впливом на канали розподілу, споживачів;

• компанії на ринку готові знизити ціни, щоб утримати власні його частки;

• галузь розвивається сповільненими темпами. Поява нових конкурентів спричиняє перерозподіл ринку, посилення конкуренції, і, як наслідок, - зниження цін і рентабельності.

Ступінь загрози з боку нових конкурентів залежить від рівня "вхідних бар'єрів" і реакції з боку наявних підприємств. "Вхідні бар'єри" - це сукупність економічних, технічних і організаційних умов для створення нового виробництва. Вхідними бар’єрами можуть бути:

1. Економія за рахунок масштабів, що означає зменшення витрат на одиницю продукції із зростанням обсягу виробництва. Вона перешкоджає вступу в галузь, змушуючи нове підприємство збільшувати обсяги виробництва чи при невеликих обсягах зазнавати збитків.

2. Товарна диференціація, яка означає, що компанії на ринку завоювали прихильність покупців до своїх товарів, і новачок змушений буде вдатись до значних витрат, щоб сформувати власний авторитет. Це вимагає часу, а витрати не швидко окупляться.

3. Потреба у значних обсягах капіталовкладень. Під час входження в галузь необхідні значні витрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки (НДДКР), рекламу, започаткування виробництва, які складно здійснити новій компанії.

4. Перехідні витрати, тобто разові витрати підприємства-покупця на перехід від одного постачальника до іншого. До них може належати вартість перепідготовки персоналу, нового допоміжного устаткування, витрати часу і коштів на розрив відносин з одним постачальником та укладення контракту з іншим, потреба в технічній допомозі з боку нового продавця, створення нового дизайну товару тощо. Якщо ці перехідні витрати значні, новачки повинні зменшувати витрати, знижувати ціни чи покращувати якість, щоб залучити нових споживачів.

5. Доступ до каналів розподілу. Новачкам буває достатньо складно переконати канали збуту працювати з новим товаром. Для цього вони повинні пропонувати знижки, спільну рекламу чи інші заходи, що зменшують прибутковість. Канали збуту можуть тісно співпрацювати з старими підприємствами на ринку, що іноді примушує новачків навіть створювати нові канали збуту.

6. Вищі витрати виробництва, які не пов'язані з масштабом виробництва. Вони можуть грунтуватись на так званій "кривій досвіду", використанні передових запатентованих технологій, доступі до кращих джерел сировини, урядових субсидіях, вигідному місці розташування тощо.

7. Урядова підтримка, яка може обмежувати вхід у галузь такими засобами, як ліцензування чи обмеження доступу до сировини, чи навіть менш очевидними діями - екологічним контролем, технічними вимогами, регулюванням ефективності тощо.

Конкурентний вплив споживачівбуде сильнішим у такому разі:

1. Споживачів небагато, вони сконцентровані й здійснюють закупівлі у більших масштабах.

2. Товари, що закуповуються, - стандартні чи недиференційовані, тобто споживачі можуть легко змінити постачальника товару.

3. Купований товар становить значну частину бюджету споживачів, що робить їх чутливішими до цін.

4. Споживачі не володіють значними доходами, їхнє виробництво низькоприбуткове, тому вони змушені знижувати витрати і є дуже чутливі до цін.

5. Куплені товари істотно не впливають на якість кінцевої продукції, яку виробляють споживачі, тому вони чутливіші до цін, аніж до якісних характеристик товару.

6. Споживачі мають можливість вертикальної інтеграції, тобто куповані товари можуть виробляти самі споживачі.

7. Споживачі створюють спеціальні органи впливу (спілки споживачів, ЗМІ тощо) і володіють повною інформацією про галузь.

Конкурентний вплив постачальниківбуде сильнішим, коли:

1. Кількість постачальників обмежена, і вони діють згуртовано, конкуренція між ними мінімальна.

2. Продукція, яку постачають, є диференційованою чи унікальною, відсутні її замінники, тобто існують значні перехідні витрати на зміну постачальника.

3. Існує можливість вертикальної інтеграції постачальників, тобто постачальники самі можуть виробляти кінцеві товари.

4. Продукція, яка постачається, відіграє важливу роль у кінцевому виробі, що посилює залежність від постачальників.

5. Покупці не є важливими клієнтами для постачальників.

Товари-замінникиможуть обмежувати прибутковість галузі тим більше, чим привабливіше для покупців співвідношення "ціна-якість" для товарів-замінників порівняно з товарами в галузі. Замінники, які незаконно імітують відомі товари чи товарні марки, загострюють конкуренцію, примушуючи основного виробника створювати додаткові атрибути товару, які підвищують його ціну й ускладнюють копіювання.

На посилення конкуренції в галузі впливають також такі чинники:

1. Наявність значної кількості конкурентів чи їх відносна рівність з погляду обсягів та сили впливу.

2. Повільний розвиток галузі, що загострює боротьбу за частку ринку.

3. Товар (послуга) не є диференційованим, тобто не існує значних перехідних витрат при зміні постачальника.

4. Постійні витрати виробництва високі, або ж продукція може швидко псуватись, що стимулює зниження цін.

5. Обсяг виробничих потужностей швидко зростає, що спричиняє перевиробництво.

6. Існують значні бар'єри виходу з галузі.

7.Суперники відрізняються стратегіями, дотримуються різних методик конкурентної боротьби і постійно перемагають один одного.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародне конкурентне середовище підприємства.	\|	Оцінювання рівня та інтенсивності конкуренції на світовому ринку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.