• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема № 4.

Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин.

1. Поняття та ознаки юридичної особи.

Загальновизнано, що юридична особа поряд з фізичною особою виступає суб’єктом права. Однак на відміну від останньої не має особистих інтересів та цілей, не наділена свідомістю та волею, що є необхідним для втілення фактичних і юридичних дій, через те, що юридична особа не є живою істотою. В правовідносинах її представляють конкретні люди, а в результаті їхніх дій виникають правові наслідки для юридичної особи.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Ознаками юридичної особи як суб’єкта цивільних правовідносин є:

• Організаційна єдність. У цивільному обороті юридична особа виступає як єдине ціле; має свою внутрішню структуру; визначений порядок діяльності та взаємовідносини з іншими органами; порядок припинення юридичної особи. Організаційна єдність юридичної особи закріплюється в її установчих документах і законодавчих актах, що регулюють правове становище відповідної організації.
• Наявність відокремленого майна. Юридична особа має своє майно, яке відокремлене від майна її учасників, засновників, майна інших юридичних та фізичних осіб, а також майна держави.
• Самостійна майнова відповідальність. За своїми зобов’язаннями юридична особа відповідає всім належним їй майном, якщо інше не визначене у законі або установчих документах.
• Здатність виступати у цивільному обороті від власного імені. Юридичні особи діють від власного імені, а не від імені засновників, учасників, держави чи інших юридичних осіб. Відповідно до ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.
• Може бути позивачем і відповідачем у суді відповідно до чинного законодавства України.
• Наділяється цивільною право та дієздатністю.
• Має печатку, штамп, може відкривати рахунки в установах банків.

2. Види юридичних осіб.

Юридичні особи можуть класифікуватись за різними критеріями. Відповідно до ч1 ст. 81 ЦК України юридична особа може бути утворена шляхом об’єднання осіб та (або) майна. Для створення господарських товариств необхідним є об’єднання майна засновників. Для утворення громадської організації достатньо лише об’єднання осіб.

Залежно від порядку утворення юридичні особи поділяються на юридичних осіб приватного та публічного права.

Юридична особа приватного права утворюється на підставі рішення засновників шляхом розроблення і підписання установчих документів. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Порядок утворення, організаційно-правові форми, правовий статус визначається ЦК України.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус встановлюється Конституцією України та законом.

За організаційно-правовою формою юридичні особи поділяються на товариства, установи та ін.

Відповідно до ст. 83 ЦК України товариством є організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене однією особою.

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Засновники установи, відповідно до ст. 101 ЦК України, не беруть участі в управлінні нею. Утворюється правління, наглядова рада.

Залежно від мети діяльності товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі товариства.

Підприємницьким визнається товариство, яке здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.

Непідприємницькі товариства не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (об’єднання громадян).

Виконавчий орган товариства утворюється загальними зборами і може складати з однієї або кількох осіб (ст. 99 ЦК України).

Господарське товариство є власником: майна, переданого учасниками, продукції, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Права учасника господарського товариства:

• брати участь в управлінні товариством;
• брати участь у розподілі прибутку;
• вийти у встановленому порядку з товариства;
• одержувати інформацію про діяльність товариства.

Обов’язки учасника господарського товариства:

• додержуватись установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;
• виконувати свої зобов’язання перед товариством;
• не розголошувати комерційну таємницю.

Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім майном, що їм належить (ст. 119 ЦК України).

Особа може бути засновником тільки одного повного товариства.

Повне товариство діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма його учасниками. Ведення справ може здійснюватись всіма учасниками спільно або одним учасником, який має відповідні повноваження.

Прибутки та збитки розподіляються між учасниками пропорційно до їх часток у складеному капіталі товариства, якщо інше не передбачено засновницьким договором.

У разі недостатності майна для задоволення вимог кредиторів учасник повного товариства солідарно відповідають перед кредиторами усім своїм майном.

Учасник товариства має право вийти з товариства, попередивши інших учасників за три місяці. Достроковий вихід з товариства, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.

Повне товариство ліквідується, якщо у ньому залишився один учасник. Протягом шести місяців він має право перетворити це товариство на інше господарське товариство.

Відповідно до ст. 133 ЦК України командитне товариство – це товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один або кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Товариство діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма повними учасниками. Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати 50% складеного капіталу повного товариства.

Управління товариством здійснюють повні учасники відповідно до законодавства. Вкладники товариства можуть діяти тільки за довіреністю. Вкладники мають право: одержувати частину прибутку товариства, діяти від імені товариства, вимагати повернення вкладу при ліквідації товариства, ознайомлюватись з річними звітами товариства.

Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Повні учасники мають право перетворити командитне товариство у повне товариство.

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлений статутом (ст. 140 ЦК України). Кількість учасників товариства від 30 до 50.

При утворенні товариства декількома особами укладається письмовий договір, який встановлює порядок заснування, умови здійснення спільної діяльності, розмір статутного капіталу, строки та порядок внесення вкладів. Договір про заснування не є установчим документом.

Установчим документом товариства є статут. Мінімальний розмір статутного фонду – 100 мінімальних заробітних плат. До моменту реєстрації -50 % суми вкладів. Якщо протягом року учасник не сплатили вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення статутного фонду.

Вищим органом управління товариства є загальні збори учасників.

Учасники повідомляють про вихід за три місяці. Товариство ліквідується за рішенням загальних зборів та суду.

Товариство з додатковою відповідальністю – це товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом (ст. 151 ЦК України). учасники товариства додатково несуть солідарну відповідальність своїм майном за зобов’язаннями товариства.

Відповідно до ст. 152 ЦК України акціонерним товариством є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості.

Договір про створення укладається у письмовій формі, а при утворенні товариства фізичними особами - підлягає нотаріальному посвідченню.

Установчим документом є статут.

Розмір статутного капіталу – не менше 1250 мінімальних заробітних плат. Вищим органом управління є загальні збори акціонерів. Рішення приймаються ¾ голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Наглядова рада здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу. Члени ради не можуть бути членами виконавчого органу. Виконавчим органом є правління або інший орган, визначений статутом.

Акції – прості та привілейовані (не більше 25% статутного фонду).

Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, акціонерне товариство є залежними, якщо головному товариству належить 20 і більше відсотків статутного капіталу або простих акцій у акціонерному товаристві.

Відповідно до ст. 163 ЦК України виробничим кооперативом є добровільне об’єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об’єднанні його членами майнових пайових внесків.

Установчим документом є статут. Майно поділяється на паї членів кооперативу відповідно до статуту. Не має права випускати акції.

Члени кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями кооперативу у порядку, встановленому статутом і законом. Установчим документом є статут. Кількість членів не може бути менше 3 відповідно до ЗУ „Про сільськогосподарську кооперацію”.

Відповідно до ст. 62 ГК України підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, визначеному ГК України та іншими законами.

За формою власності підприємства поділяються на: приватні, колективні, комунальні, державне, підприємство, засноване на змішаній формі власності.

Залежно від способу утворення підприємства поділяються на: унітарні та корпоративні.

Залежно від кількості працюючих та одержаного доходу за рік підприємства поділяються на: малі (50 працівників, дохід не більше 500 тис. євро); великі (більше 1000 працівників, дохід більше 5 млн. євро), середні.

Відповідно до ст. 120 ГК України підприємства можуть об’єднуватись у асоціації, корпорації, консорціуми та концерни.

Юридичні особи можуть мати відокремлені підрозділи, які не наділені правами юридичної особи (ст. 95 ЦК України).

Філія – це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням і здійснює всі або частину її функцій.

Представництво – це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

3. Порядок утворення юридичної особи.

Залежно від виду організації, завдань і мети діяльності, форми власності юридичної особи розрізняють розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний, договірний способи утворення юридичної особи.

При розпорядчому способі утворення юридичних осіб потрібно лише розпорядження засновника, а додаткової державної реєстрації такі організації не потребують. Рішення про створення юридичної особи приймає власник майна, він затверджує її статут. Розпорядчим способом утворюються державні підприємства.

Нормативно-явочний порядок утворення юридичних осіб найбільш поширений в Україні. Умови створення юридичної особи зафіксовані у нормативному акті у вигляді загального дозволу держави, але для виникнення конкретної організації потрібно волевиявлення її засновників та реєстрації. У такий спосіб виникають громадські організації та кооперативи. Реєструючий орган реєструє таку юридичну особу після перевірки дотримання порядку її утворення і відповідності засновницьких документів законодавству.

Юридичні особи можуть утворюватись договірним способом, тобто шляхом укладення договору про заснування фізичними та юридичними особами, що добровільно об’єднуються для досягнення певних цілей. У такому порядку виникають господарські товариства, об’єднання підприємств.

Дозвільний порядок утворення юридичних осіб характеризується тим, що для її створення необхідно отримати дозвіл відповідних органів, які розглядають питання доцільності створення юридичних осіб. Так, підприємство може бути утворене у результаті виділення зі складу діючого підприємства чи організації одного чи кількох структурних підрозділів за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника майна або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження.

У статуту товариства вказуються: найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреса, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги до змісту статуту не встановлені ЦК України або іншим законом (ч. 1 ст. 88 ЦК України).

У засновницькому договорі товариства визначаються: зобов’язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені ЦК України або іншим законом (ч. 2 ст. 88 ЦК України).

В установчому акті установи вказується: її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою (ч. 3 ст. 88 ЦК України).

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації в порядку визначеному ЗУ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Відповідно до ст 24 ЗУ для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

· заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

· копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

· два примірники установчих документів;

· документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор зобов’язаний не пізніше трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав для такої відмови та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи, відповідно до опису.

У разі відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи реєстраційний збір не повертається.

Відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру.

4. Припинення діяльності юридичної особи.

Відповідно до ст 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, — за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов’язання.

Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов’язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи — правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася.

Відповідно до ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов’язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Відповідно до ст 110 ЦК України юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Відповідно до ст. 31 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати.

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов’язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, — у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

г) витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, та ін.

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов’язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п’яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Переглядів: 793