• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема № 11.

Відповідальність за порушення зобов’язання.

1. Поняття, особливості та функції цивільно-правової відповідальності.

Відповідальність є одним із засобів впливу на учасників цивільних правовідносин, який визначається межами дозволеної та необхідної їх поведінки.

Цивільно-правова відповідальність – це санкція за правопорушення, яке викликає для правопорушника негативні наслідки у вигляді позбавлення суб’єктивних прав або покладення на нього нових чи додаткових цивільно-правових обов’язків.

Оскільки цивільно-правова відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, то їй притаманні загальні ознаки останньої, а саме:

• державний примус;
• суспільний осуд;
• негативні наслідки для правопорушника.

Основними специфічними рисами цивільно-правової відповідальності є:

• майновий характер, який обумовлений предметом цивільного права. Основною метою відповідальності є відновлення порушеного суб’єктивного права. Досягнення цієї мети можливе лише при застосуванні таких мір відповідальності, які носять майновий характер. Відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, сплаті неустойки тощо;
• це відповідальність одного рівного учасника цивільних правовідносин перед іншим;
• має компенсаційний характер, що означає відповідність розміру відповідальності розміру заподіяної шкоди або збитків;
• застосування рівних за обсягом мір відповідальності до різних учасників майнового обороту за однотипні правопорушення.

Особливістю цивільно-правової відповідальності є ініціативний характер її застосування. Підставою її реалізації є виключно волевиявлення учасників правовідносин, зокрема, добровільне здійснення правопорушником свого обов’язку або вимоги потерпілого щодо примусового застосування мір відповідальності.

Функції цивільно-правової відповідальності – основні напрями впливу на поведінку учасників цивільних відносин.

• Оскільки цивільно-правова відповідальність є інститутом цивільного права, то в ній реалізуються загальні функції цивільного права: регулятивна, охоронна, превентивна, компенсаційна.
• Цивільно-правова відповідальність є галузевим різновидом юридичної відповідальності. Відповідно в інституті цивільної відповідальності реалізуються загальні функції юридичної відповідальності.

Специфічність цивільно-правової відповідальності полягає у реалізації компенсаторно-відновлювальної функції. Вона відображає основну мету цивільного застосування цивільно-правової відповідальності, а також встановлює еквівалентність розміру заподіяної шкоди та розміру відповідальності.

Цивільно-правовій відповідальності притаманна превентивна (попереджувальна) функція, оскільки застосування заходів відповідальності до правопорушника певним чином сприяє попередженню правопорушень.

У інституті цивільно-правової відповідальності реалізується штрафна (каральна) функція, яка проявляється щодо особи правопорушника.

Реалізація виховної або стимулюючої функції залежить від умов настання цивільно-правової відповідальності.

2. Форми та види цивільно-правової відповідальності.

Форма цивільно-правової відповідальності – це форма вираження тих додаткових обтяжень, які покладаються на правопорушника. Відповідальність може наступати у формі відшкодування збитків, стягнення неустойки, втрати завдатку. Загальною формою відповідальності у цивільному праві є відшкодування моральної шкоди.

Види цивільно-правової відповідальності визначаються за різними критеріями.

1. за підставами виникнення відповідальність буває договірна та недоговірна;
2. за обсягом стягнення розрізняють повну, обмежену та підвищену відповідальність.
3. залежно від розподілу прав та обов’язків між суб’єктами зобов’язання з множинністю осіб, розрізняють часткові (пайові), солідарні та додаткові (субсидіарні) зобов’язання.

Договірна відповідальність – це відповідальність у формі відшкодування збитків, стягнення неустойки, позбавлення суб’єктивного права за невиконання зобов’язання, втрата завдатку.

Недоговірна відповідальність настає за вчинення протиправних дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними договірних відносин. Така відповідальність настає за порушення обов’язку, встановленого законом, підзаконним актом і найчастіше виражається у формі відшкодування збитків.

Особливості договірної та позадоговірної відповідальності:

1. договірна відповідальність буває двох форм: загальною і спеціальною. Загальна форма – це стягнення збитків, застосовується у всіх випадках, за винятком тих випадків, де закон виключає її. Спеціальні форми можуть застосовуватись лише там, де це передбачено законом або договором (неустойка, втрата завдатку). Позадоговірна відповідальність має на меті відшкодування шкоди в натурі.
2. договірна відповідальність регулюється диспозитивними нормами. Позадоговірна відповідальність регулюється імперативними нормами.

Повна відповідальність означає стягнення з порушника суми завданих збитків у повному обсязі (реальна шкода і неотриманий прибуток).

Обмежена відповідальність обмежує розмір стягнення, як правило, сумою реальної шкоди. Обмеження розміру відповідальності може бути обумовлено певним видом діяльності особи, поведінкою кредитора або потерпілої особи, майновим станом фізичної особи, яка заподіяла шкоду, тощо. Обмежена відповідальність може встановлюватись законом, договором або рішенням суду.

Підвищена відповідальність означає стягнення додаткових сум, крім суми збитків. Так, у випадку вчинення правочину під впливом насильства або обману винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду. Кратний розмір відповідальності може встановлюватися і домовленістю сторін.

Часткове зобов’язання має місце тоді, коли в ньому беруть участь декілька кредиторів або декілька боржників і кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожен з боржників повинен виконати зобов’язання у певній частці. При частковій відповідальності кожна із зобов’язаних осіб відшкодовує збитки і сплачує неустойку пропорційно розміру своєї частки спільного боргу.

Солідарне зобов’язання виникає тоді, коли воно передбачене договором, встановлене законом чи іншим правовим актом, зокрема при неподільності предмета зобов’язання.

Субсидіарна (додаткова) відповідальність настає тоді, коли існують основне і додаткове зобов’язання, і одне, і друге порушені.

Окремий вид відповідальності – відповідальність в порядку регресу, яка має місце при виконанні солідарного обов’язку одним із спів боржників. За таких умов він набуває право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлене договором або законом.

3. Загальні та спеціальні умови цивільно-правової відповідальності. Підстави звільнення особи від цивільно-правової відповідальності.

Підстави цивільно-правової відповідальності – це сукупність умов, необхідних для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності.

За загальним правилом для притягнення особи до відповідальності необхідна наявність чотирьох взаємопов’язаних умов:

• протиправна поведінка;
• шкода;
• причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою;
• вина заподіювача.

Протиправною є поведінка особи, яка порушує приписи закону чи іншого нормативного акту або виявилася у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов’язання. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є невиконання чи неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага. Залежно від об’єкта розрізняють майнову та немайнову (моральну) шкоду.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками вважаються:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Особливістю цивільно-правової відповідальності є те, що вона може настати і без вини, якщо це передбачено законом або договором.

Підставами звільнення особи від цивільно-правової відповідальності є:

а) випадок (казус);

б) непереборна сила;

в) інші обставини, передбачені законом (ст. 617 ЦК України).

Випадковою є така подія, яка взагалі може бути попереджена, але в даних конкретних умовах не була попереджена правопорушником виключно тому, що він не міг передбачити її настання. Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 614 ЦК України особа визнається невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов’язання.

Непереборна сила (форс-мажор) – це надзвичайна та невідворотна за даних умов подія.

До інших обставин можна віднести звільнення перевізника від відповідальності у зв’язку з навігаційною помилкою (дії або упущення капітана, інших осіб суднового екіпажу у судно володінні або керуванні судном) (ст. 177 Кодексу торговельного мореплавства).

Переглядів: 1735