Держава.

Услід за Арістотелем стоїки стверджували, що суспільні встановлення і держава притаманні природі, що людина від природи схильна до спілкування. Відбиваючи зміни в державному житті сучасного їм суспільства, стоїки тлумачили ці положення Арістотеля розширено. Вони відмовилися від узкополісного трактування суспільного життя. Природне право мислилося ними як універсальний, загальносвітовий закон, держава – як світова спільнота. У дусі космополітичних уявлень того часу Зенон вчив, що всіх людей треба вважати громадянами однієї держави.

У протилежність епікурейцям послідовники стоїцизму не заперечували суспільну діяльність. Благо держави цінувалося ними вище, ніж благо індивіда. Доводячи до абсурду цю думку, навіяну ідеями Платона й Арістотеля, стоїки заявляли, що добродійна людина не зупиниться перед тим, щоб принести себе в жертву державі.

Під впливом стоїцизму сформувалася концепція Полібія (приблизно 200-120 рр. до н.е.), останнього видатного політичного мислителя Стародавньої Греції. Написана ним «Історія» в сорока книгах висвітлює шлях римлян до світового панування.

Тлумачення історичного процесу у Полібія спирається на уявлення стоїків про циклічний розвиток світу. Він виходить з того, що суспільне життя існує від природи і прямує долею. Подібно до живих організмів, будь-яке суспільство проходить стани зростання, розквіту і, нарешті, занепаду. Завершуючись, цей процес повторюється спочатку. Розвиток суспільства Полібій трактує як нескінченний рух по колу, в ході якого «форми правління змінюються, переходять одна в іншу і знову повертаються». Круговорот політичного життя виявляється в послідовній зміні шести форм держави. Першою виникає монархія – одноосібне правління вождя або царя, засноване на розумі. Розкладаючись, монархія переходить в протилежну їй форму держави – в тиранію. Незадоволеність тиранами призводить до того, що благородні мужі скидають за підтримки народу ненависного правителя. Так встановлюється аристократія – влада небагатьох, що переслідують інтереси загального блага. Аристократія, у свою чергу, поступово вироджується в олігархію, де правлять небагато, використовуючи владу для користолюбства. Своєю поведінкою вони провокують незадоволеність натовпу, що неминуче приводить до чергового перевороту. Народ, не вірячи більше в правління царів або небагатьох, покладає турботи про державу на самого себе і засновує демократію. Її різновидом є охлократія (панування черні, натовпу) – гірша форма держави. «Тоді встановлюється панування сили, а натовп, що збирається навколо вождя, здійснює вбивства, вигнання, переподіл землі, поки не здичавіє абсолютно і знову не знайде собі володаря і самодержця». Розвиток держави повертається тим самим до свого початку і повторюється, проходячи через ті ж етапи.

Право.

Подолати круговорот політичних форм здатний тільки мудрий законодавець. Для цього йому необхідно, запевняв Полібій, встановити змішану форму держави, що поєднує основи монархії, аристократії і демократії, щоб кожна влада служила протидією іншій. Така держава «незмінно перебувала б в стані рівномірного коливання і рівноваги». Історичні приклади змішаного ладу Полібій знайшов в аристократичній Спарті, Карфагені, на Криті. При цьому він особливо виділяв політичний устрій Риму, де представлені всі три основні елементи: монархічний (консулат), аристократичний (сенат) і демократичний (народне зібрання). Правильним поєднанням і рівновагою цих властей Полібій і пояснював могутність римської держави, що підкорила «майже весь відомий світ».

Політична концепція Полібія послужила одним із сполучних ланок між політико-правовими ученнями Стародавньої Греції і Стародавнього Риму. У своїх міркуваннях про змішану форму правління мислитель передбачив ідеї буржуазних концепцій «заборон і противаг».

Таким чином, в античній Греції філософія стала світоглядною основою політичних і правових учень. Це зумовило постановку таких питань, як причини виникнення держави і законів, їх взаємодія і загальні закономірності розвитку. Теоретичний підхід до вивчення політики і права в старогрецьких ученнях відокремлюється від практико-прикладних описів техніки державного управління. Усяке дійсне знання, у тому числі і політичне, стверджував Арістотель, має справу із загальною і наявною потребами. Наслідуючи цей ідеал дійсного знання, філософи прагнули оформити свої погляди на державу і право у вигляді політичної теорії, перетворити їх на єдиний комплекс взаємопов'язаних понять і доказів. Саме у старогрецьких філософів ми знаходимо перші в історії визначення держави і закону, класифікації форм державної влади, концепції переходу від одного політичного устрою до іншого.

Антична теорія природного права, що мала демократичний характер стала методологічною базою революційних концепцій періоду Просвітництва. Був сформульований головний принцип природного праворозуміння: за природою всі люди рівні, а їхні природні прагнення є однаково правомірними, закон же має відповідати природі.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Політичні вчення періоду Еллінізму	\|	Розвиток політико-правової ідеології давнього Риму.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.