Сегм. 1 сегм. 1 сегм. 2 сегм. 2

Сегм. 1 сегм. 1 сегм. 2 сегм. 2 сегм. 3

числовими даними<С2>, які введені з термінала, можуть бути<С>…

По-друге, однорідні компоненти присудка можуть виявитися в різних сегментах, наприклад:

числові дані для аналізу можна ввести<С> і прочитати<С3> з термінала…

В обох випадках уточнення складу присудка здійснюватиметься на другому етапі, мета якого – формування предикативної синтагми в сегменті.

Претендентів на присудок п’ять:

<С1> –дієслівна зв’язка в складеному іменному присудку (буде моделлю);

<С2> – іменна частина складеного іменного присудка (буде моделлю);

<С3> – інфінітив (прочитати);

<С4> – предикативні прислівники (СКС) (можна, треба);

<С5> – слова диз’юнктивного класу (прикметник/прислівник краще).

Тепер проаналізуємо складне речення. Уточнюючи остаточно межі ПЧ і формуючи зв’язки між ними в дереві залежностей складного речення, необхідно розв’язати такі питання:

- між якими компонентами конструкції мають встановлюватися відношення залежності, що утворюють синтаксичну структуру;

- яким має бути напрям цих відношень залежності, тобто які компоненти будуть визнані головними, а які – залежними;

- який тип зв’язків має бути приписаний цим відношенням залежності.

Про способи відтворення сурядного зв’язку ми вже говорили, його зображують аналогічно до того, як зображені однорідні члени – тобто через уявні вузли. Щодо складнопідрядних речень, то вони мають особливості у встановленні відношень залежності, напряму і типу зв’язку.

Пропонують п’ять моделей зображення.

Модель 1. Правила цієї моделі працюють у тому випадку, коли предикативні частини з’єднує підрядний сполучник (його код СП). Тоді цей підрядний сполучник підпорядкований кореню головної частини, а сполучнику підпорядкований корінь підрядної, тобто абсолютним коренем складного речення стає присудок головної частини. Зв’язок через підрядний сполучник позначений буквою G. Наприклад:

Припускають, що подібні розподіли зберігають зв’язки.

Модель 2. Ця модель працює тоді, коли підрядне речення приєднане до головного за допомогою сполучного слова. Тоді абсолютним коренем є корінь головної частини, що підпорядковує собі корінь підрядної, а той, зі свого боку, – сполучне слово. Зв’язок через сполучне слово позначений літерою І.

Зрозуміло, чому розв’язання було єдиним.

Модель 3. За правилами цієї моделі головна частина, яке має у своєму складі співвідносне слово, зв’язане з підрядною, що має у своєму складі підрядний сполучник. Тоді корінь головної частини підпорядковує собі співвідносне слово в головній, співвідносне слово підпорядковує сполучник у головній, а сполучник – корінь у підрядній. Для цієї моделі підрядний зв’язок позначаємо через F, наприклад:

Модель описана так, що стає зрозумілою.

Модель 4. Правила цієї моделі зв’язують головне і підрядне зі сполучним словом таким анафоричним зв’язком, який співвідносить це сполучне слово з його антецедентом і сполучним словом. Для зображення у дереві залежностей запропоновано таку домовленість: підрядний зв’язок (який у цьому випадку позначений літерою N) з’єднує корінь головної частини зі співвідносним словом у ньому і корінь підрядної, а той, зі свого боку, сполучне слово, наприклад:

Програма аналізується тоді, коли з’являється помилковий оператор.

Модель 5. Уживання окремих підрядних сполучників супроводжується в головній частині відповідними словоформами – корелятами. При цьому компонент сполучника, який стоїть у головній частині, підпорядкований кореню головної частини, а другий компонент, що стоїть у підрядній, підпорядкований тому елементу сполучника, який стоїть у головній, і, зі свого боку, підпорядковує корінь підрядної (тип зв’язку L), наприклад:

Якщо добре описаний принцип роботи, то полегшується розуміння деяких вузлів.

Отже, систему алгоритмів І–ІІІ етапів побудовано у вигляді наближених моделей: спочатку на базі певних понять і недостатніх фактичних даних будується діюча, але недосконала модель сегментації тексту. Знання цієї моделі дає змогу уточнити низку вихідних понять і доповнити фактичні відомості, що поліпшує модель на другому етапі. І лише на третьому відбувається остаточне членування складного речення на предикативні частини і виділення в кожній із них предикативної синтагми. Повністю знята й неоднозначність деяких словоформ.

Що ж до четвертого етапу, тобто аналізу синтаксичних зв’язків слів у межах простого речення або предикативної частини, то він здійснений за допомогою підграматик, які описують дієслівні, прийменникові, іменні безприйменникові зв’язки і зв’язки залежності відокремлених зворотів.

Звернемося до речення, яке ми аналізували вище.

1 2 3 4 5 6

Широко обговорюються проблеми життя українського суспільства.

- виділено пари слів зі зв’язком узгодження:

5 6 (українського суспільства)

- виділено пари з дієслівним керуванням:

1 2 (широко обговорюються)

- виділено пари з іменним керуванням (за морфологічним принципом):

3 4 (проблеми життя)

4 6 (життя суспільства)

Визначення присудка і підмета здійснено на попередньому, першому етапі. Унаслідок перетворення алгоритмічних правил у деревовидну структуру буде одержано таке дерево залежностей:

Широко обговорюються проблеми життя українського суспільства.

Проілюструємо роботу блоків алгоритму сегментації речення, виділення предикативних центрів і встановлення міжсегментних зв’язків такими результатами.

Візьмемо речення:

У роботі описані висновки, // які в попередніх статтях ще не були представлені, // а також методи // та прийоми, // використані автором.

Скісні риски – наслідок автоматичного сегментування.

Після першого етапу з п’яти сегментів виділено:

<С П>, <П1 С1 С2>, <П1> та <П1>, <С4 С5>.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Таблична форма дерева залежностей	\|	Тема 2. ПРИРОДНІ ЗАГРОЗИ ТА ХАРАКТЕР ЇХНІХ ПРОЯВІВ І ДІЇ НА ЛЮДЕЙ ТВАРИН, РОСЛИН, ОБ'ЄКТИ ЕКОНОМІКИ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.