• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Таблична форма дерева залежностей

Зображення присудка

Я буду грати

Вилка

Отже, деревом залежностей називається розташоване дерево, яке використовують для зображення структури підпорядкування в реченнях природної мови. Будь-яке дерево називається графом, його синонім – граф залежностей.

Зображуючи ДЗ, потрібно дотримуватися таких умов:

1. Фразеологізми представляють як одне слово (бити байдики).

2. Одним словом є складені сполучники (тому що), прийменники (в ім’я).

3. Прийменники вважають окремим словом, а тому їх зображують одним вузлом, тому що прийменник вимагає певного відмінка і запитання ставимо від прийменника, наприклад: у чому? у школі.

Наприклад, у великій світлій школі буде зображено графічно так:

у великій світлій школі

4. Аналітичну форму майбутнього часу недоконаного виду зображують двома вузлами, причому зв’язок підпорядкування спрямований від допоміжного слова до повнозначного, тому що саме допоміжне дієслово узгоджується з підметом в особі, роді, числі.

5. Аналітичні форми ступенів порівняння, що складаються із двох слів, мають напрямок від прикметника до прислівника.

більш достойний

6. Частки представлені як окремі слова, тому що вони іноді здатні переміщуватися в реченні:

Я б не хотіла говорити про це

7. Складені числівники вважають одним вузлом, у називному відмінку кількісний числівник керує іменником, тому що відмінок іменника зумовлений валентністю числівника.

Дві тисячі питань

У непрямих відмінках, крім знахідного, кількісний числівник підпорядкований іменнику.

П’ятьма тижнями

8. Одним вузлом є прізвище, ім’я, по батькові.

9. Відомо, що у термінах на зразок електронна обчислювальна машина відбувається семантичне злиття лексем, однак їх пропонують кваліфікувати як словосполучення, у якому окремі слова зв’язані підпорядкуванням (якщо фразеологізми можна задати списком, хоч і великим, то подібних словосполучень ще більше, вони є численними. Однак це правило може коригуватися розробником).

Під час аналізу за деревом залежностей виникає проблема: що вважати в предикативній парі, а відтак у дереві залежностей, коренем дерева – присудок чи підмет? До речі, ця теоретична проблема постала предметом дискусій давно. З погляду класичної граматики обидва елементи є головними членами речення, при цьому їхнє главенство визначено по-різному. Наприклад, О. Шахматов пише: «підмет – це головний член домінантного, а присудок – головний член залежного складу». Згідно з іншою думкою, підмет і присудок взаємно керують один одним, унаслідок чого підмет підпорядкований присудку, а присудок – підмету (за С. Шаумяном). У російській граматичній традиції між підметом і присудком не визнають відношення підпорядкування ані в один, ані в інший бік. Однак ще А. Мейе писав: «присудок є найістотнішим елементом речення...». О. Єсперсен зауважує, що «дієслово дає життя реченню і тому особливо важливе для побудови речення». В. Адмоні вважає відмінюване дієслово найнеобхіднішим у структурному відношенні компонентом речення.

Провідна роль присудка в реченні стає очевидною при згортанні речення до структурного мінімуму: «якщо в морфологічному плані присудок справді «прилаштовується» до категорій підмета, узгоджується з ним, то в момент актуалізації, при створенні речення, дієслово виражає спосіб, час, модальність – усі ті категорії, які співвідносять висловлювання з дійсністю» (за І. Севбо).

Те, що присудок є центром категорій, які формують речення, дало підстави Л. Теньєру покласти в основу граматики залежностей положення про головну роль присудка, і воно останнім часом одержало підтримку в роботах, присвячених автоматичному синтаксичному аналізу. Варто зауважити, що це положення співвідноситься з логічною концепцією відомої петербурзької дослідниці Л. Бєляєвої та інших, яка розглядає судження як багатомісний предикат, згідно з яким судження членується не на два протилежні елементи – суб’єкт і предикат, а на предикат і множину залежних від нього аргументів.

Отже, коренем дерева є присудок, а підмет постає актантом, що заповнює валентне місце присудка поряд з іншими залежними елементами. При цьому висунуто такі умови: а) корінь дерева не залежить від інших вузлів речення; б) від кореня прямо або непрямо залежать усі інші вузли речення.

Оскільки мінімальною одиницею АСА у ГЗ є слово, то виникає низка проблем, які зводяться до того, що вважати одним словом, особливо коли йдеться про аналітичні форми підмета і присудка. Іноді неможливо встановити, який із пари є головним, а який – залежним, виділення головного й залежного компонентів у таких сполученнях суперечливе, і тому питання часто розв’язують звичайними домовленостями стосовно того, який елемент вважати головним, а який залежним. До того ж потрібно визначити, який із компонентів, наприклад складеного присудка, є ядерним, тобто коренем дерева. Це принципово важливо для правильної побудови ДЗ речення.

У дієслівному складеному присудку підрядний зв’язок спрямовано від допоміжного дієслова до повнозначного, тобто ядром є допоміжне дієслово. Це можна пояснити тим, що саме допоміжне дієслово узгоджується в граматичних категоріях із підметом.

Розглянемо такий приклад предикативного центра зі складеним іменним присудком:

два алгоритми можуть бути описані

У складеному іменному присудку ядром є дієслово-зв’язка:

У мене батько був учителем.

Якщо складений іменний присудок має нульову дієслівну зв’язку, то потрібна відповідна домовлеість про вибір ядра і напрямок зв’язку.

Присудок виражений іменником у називному або орудному відмінку:

У подруги батько відомий учитель.

У неї мати тут учителькою.

- Присудок виражений прикметником:

Син третій за успішністю.

- При іменній частині вживаються частки ось, це, які є тоді коренем дерева:

Навчання – це наше основне завдання.

- Аналогом зв’язки (коренем дерева) можуть бути порівняльні сполучники як, ніби:

Цей випадковий постріл ніби сигнал.

- В окремих випадках при нульовій зв’язці коренем дерева можуть бути прийменник і навіть сполучник:

Дівчина з добрим серцем.

Ця машина – щоб сніг прибирати.

4. Зображення підмета

Однослівний підмет завжди підпорядкований присудку та розташований рівнем нижче кореня.

Підмет та інші актанти, виражені сполукою «іменник у називному відмінку + прийменник + іменник в орудному відмінку» зображують послідовним підпорядкуванням, якщо присудок має форму множини:

Дівчина з матір’ю йшли позаду всіх.

Підмет, виражений кількісно-іменною сполукою, має напрямок від числівника до іменника:

З’явилося не менше п’ятисот студентів.

В аудиторії зібралося двадцятеро студентів.

Якщо до кількісно-іменної сполуки входить прийменник приблизної кількості, то це потрібно зображувати так:

В аудиторії зібралося близько півсотні студентів.

З’їхалося на двадцять гостей більше.

Отже, дерево залежностей – це впорядкований направлений граф, організований так, що головній його вершині, якій безпосередньо чи опосередковано підпорядковані всі інші, відповідає незалежний член речення. Ребра графа задано у вигляді стрілок, спрямованих від головного слова до залежного. У кожну вершину може входити тільки одна стрілка. Кількість стрілок, які виходять з вершини, – необмежена. Існує ієрархічний зв’язок між вершинами.

Отже,граматика залежностей –різновид теньєрівської граматики, метод установлення пов’язаних синтаксичним зв’язком слів незалежно від їхнього контактного чи дистантного розташування в тексті. Відрізняється ГЗ від теньєрівської тим, що мінімальними синтаксичними одиницями в ній є не члени речення, а окремі словоформи.

Теньєр був попередником граматики залежностей.

Розгорнута книга лежала на столі.

Портретну ляльку мені найлегше робити вночі.

Навіть бездоганно виліплену ляльку дуже легко зіпсувати невдалим костюмом.

Невдовзі в однокімнатній квартирі зовсім не буде місця для її витворів.

Тема 4. Зображення структур з однорідністю

Основні питання

1. Тлумачення простого і складного речення у зв’язку з однорідністю.

2. Розв’язання проблеми однорідності в граматиці залежностей.

1. Тлумачення простого і складного речення у зв’язку з однорідністю

Серйозною теоретичною проблемою є трактування простих речень з однорідними членами, оскільки тлумачення простого і складного речення у зв’язку з однорідністю підметів або присудків є суперечливе.

Ще О. Востоков визнавав складними речення з кількома підметами або присудками. О. Шахматов вважав складним речення з кількома підметами при одному присудку, тим самим акцентуючи на їхній особливій смисловій значущості. О. Пєшковський, навпаки, визнавав «найбільш граматичним розв’язанням питання … визнання кількох речень у випадку кількох присудків» і підтримував ідею «злиття» (вона полягає в тому, що однорідні члени є наслідком злиття двох або більше речень). Уперше ця ідея була висловлена М. Гречем і Ф. Буслаєвим. О. Пєшковський дійшов висновку, що «термін «злитне» … вдало виражає природу цих речень, справді середню між односкладністю і складністю». Думка про близькість речень з однорідними членами до складних виявилася слушною. Із сучасних лінгвістів В. Адмоні, наприклад, так визначає речення з кількома присудками: «…однорідні присудки є насправді не однорідними членами одного речення, а утворюють «злитне» речення, близьке за своїм характером до складносурядного речення».

В. Бєлошапкова, А. Мухін, а також автори Граматики 80 зараховують конструкції з однорідними членами до складносурядних речень, а В. Бабайцева, Н. Валгіна, С. Ільєнко – до конструкцій, проміжних між простим і складним реченням. У зв’язку з цим виникає завдання «нарощення самостійності в конструкціях з однорідністю аж до їхнього переходу в розряд складносурядного речення».

Ми приймаємо концепцію української дослідниці Н. Дарчук, в основі якої лежить традиційний граматичний підхід до однорідних членів як до об’єднаних сурядним формально рівноправним зв’язком.

Зрозуміло, наявність кількох присудків у реченні призводить до ускладнення видо-часового плану, тобто між присудками виникають відношення одночасності, послідовності або причинно-наслідкові, які підтримуються й видовими значеннями, а це збігається з відношеннями у складносурядному реченні. Однак багато в чому ці відношення мають семантичний характер і, якщо не виражені морфологічно, то не відчутні формально. АСА ґрунтується на формальних ознаках, тобто під однорідністю присудків і підметів ми розуміємо однотипність синтаксичної функції сурядних членів і, як наслідок цієї однотипності, збіг їхніх морфологічних характеристик. Спираючись на найзагальніші властивості при аналізі сурядної конструкції, ми виходимо з їхніх розбіжностей не в семантичному, а у формально-синтаксичному плані. Аналіз сурядних конструкцій базується на однофункціональності та морфолого-синтаксичній однорідності.

2. Розв’язання проблеми однорідності в граматиці залежностей

Для зображення груп однорідних членів І. Севбо пропонує ввести до дерева допоміжний символ – уявний вузол, або уявне слово. Уявне слово підпорядковане головному всієї групи, а від нього йдуть сурядні дуги до кожного з членів групи. Самостійним членом вважають сурядний сполучник. Уявний вузол є репрезентантом усієї сурядної групи. Наприклад:

Книжки лежали {не тільки} на нових столах, {а й} на підвіконні.

Оскільки уявний вузол збільшує на одиницю кількість рівнів на шляху і збільшує кількість рівнів у дереві, а також ускладнює графічне представлення, то Н. Дарчук пропонує інший підхід:

- якщо однорідні члени речення зв’язані сполучником, то він зображений рівнем вище і від нього відходять дуги до однорідних членів:

Студенти і викладачі слухають доповідь.

- якщо між однорідними членами речення кома, то вони зв’язані з головним словом кущовим зв’язком:

Студенти, викладачі, учні уважно слухали доповідь.

Складносурядні речення зображують аналогічно до груп однорідних членів:

На майдані відбувався концерт, і люди співали.

Сполучник і виконує роль уявного вузла, від нього відходять дуги до коренів простих речень у складі складного, крім того, обставина (на майдані) прив’язана до сполучника, оскільки є для обох частин речення спільною частиною і належить кожній із них.

Завдання:

Побудуйте ДЗ для таких речень:

Перед нею відкривається особисте щастя, родинні втіхи, достаток, життя безжурне.

Свіжа зелень розгойдалась, розгулялась, попливла.

А лопухи, почувши холодок, настовбурчилися, тихо зарипіли і теж запахли низовинням, росою, ніччю.

Ми чуєм трав зелений крик, дощів задумані рефрени.

Наш обов’язок – сумлінно вчитися й допомагати батькам.

Мужню силу хоч похилить горе, та не зломить, в підлість не поверне.

У своїй хаті своя правда, і сила, і воля.

У яру колись гайдамаки табором стояли, лагодили самопали, ратища стругали.

У густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки.

Чумаки їдуть із Криму в темних просмолених сорочках.

Тема 5. Дерева залежностей у системах АСА

Основні питання

1. Системи АОТ і синтаксичний аналізатор.

2. АСА в системі АГАТ.

3. Основні стратегії АСА.

4. Перспективи АСА.

1. Системи АОТ і синтаксичний аналізатор

Досвід створення моделей АОТ свідчить про те, що досконалий опис морфології мови навряд чи можна отримати лише на основі морфологічного критерію. Він полегшує синтаксичне дослідження, але детальний синтаксичний опис дає додаткові відомості для уточнення лексико-граматичних і морфологічних категорій. Те саме стосується синтаксичних досліджень: знання і розуміння семантики мови дасть змогу вдосконалити синтаксичний опис мови, одержаний автоматичним шляхом.

Існує чотири типи АОТ (за Ю. Кунцем):

- системи без синтаксичного аналізатора;

- системи, у яких морфологічний і синтаксичний аналізатори об’єднані;

- системи, у яких синтаксичний аналізатор виділено як окремий етап;

- системи, у яких синтаксичний і семантичний аналізи об’єднані в одну складну процедуру.

Якщо трактувати АСА як автономний процес, а саме такий тип АОТ ми будемо розглядати, то можна ставити завдання максимальної його формалізації на основі тільки граматичної інформації, якою є граматичні знання, одержані завдяки АМА. Однак синтаксичний аналіз у системах АОТ є лише засобом, а не метою, лише фундаментом для здійснення семантичного опрацювання тексту, тому він має бути детальним, прозорим, однозначним, щоб забезпечити максимальний ефект у взаємодії синтаксичних і семантичних методів.

Дослідження формальної структури тексту природної мови слід здійснювати на основі синтаксичного аналізу речень. Одержані в процесі цього аналізу результати можуть слугувати базисом для перетворення формальної структури тексту в його семантичну форму.

Охарактеризуємо в загальних рисах алгоритм АСА (АГАТ), розроблений українськими дослідниками – відомим колективом співробітників відділу структурно-математичної лінгвістики ім. О. О. Потебня НАН України. Ця система належить до третього типу систем із виділеним в окремий етап синтаксичним аналізом. Вибір цього типу системи зумовлений загальною настановою на повноту лінгвістичного опису синтаксису. Наслідком роботи цього аналізу є те, що лінійна морфологічна структура речення представлена у вигляді двовимірної деревовидної синтаксичної структури.

Семантичну інформацію практично не залучено (її використано лише в деяких правилах для усунення синтаксичної неоднозначності). Семантичну інформацію не вводили з таких причин:

- для семантичної інформації не важливий лінійний порядок та дотримання принципу деревовидності, що характерне для синтаксичної структури;

- природа синтаксичних правил така, що глобальні семантичні проблеми доводиться дрібнити на такі, що не піддаються аналізу на нижчому, синтаксичному рівні;

- для семантичної інформації важливий вихід за межі речення, щоб виявити послідовність семантичного представлення речення як єдиного представлення тексту.

Загалом АСА – це сукупність операцій, здійснених над послідовностями інформації морфологічного характеру, спеціально закодованої (тобто над результатом роботи АМА), що представляють вхідний текст, для встановлення синтаксичних зв’язків між текстовими одиницями.

На вході системи АСА розмічено текст (український або російський), у якому визначено граматичний клас і граматичні підкласи кожного слова; усі слова і пунктуаційні знаки пронумеровані. На виході після роботи алгоритмів і програм – формальне представлення синтаксичної структури; у випадку простого речення – встановлено зв’язки між його елементами; у випадку складного виконано такі дії:

- визначено (ідентифіковано) складники – предикативні частини (ПЧ);

- встановлено зв’язки між ними;

- встановлено зв’язки між словами в межах ПЧ.

Між простим реченням і ПЧ є суттєва відмінність не лише теоретична, яка полягає в тому, що просте речення – це мінімальна синтаксична одиниця, а предикативна частина – частина складного речення (навіть у назві її є вказівка на ознаку частини цілого та вказівка на наявність у ній предикативного центру). Є ще й операційна відмінність, закладена в лінгвістичному алгоритмі. За способом руху по тексту виділяють метод безперервний і циклічний. При безперервному методі у більшості діючих систем рух по тексту здійснюється в одному напрямку: зліва направо або справа наліво (залежно від типу письма). При цьому за один перегляд тексту встановлюють зазвичай усю синтаксичну структуру речення загалом. Саме так визначається структура простого речення. Для аналізу складного речення залучено циклічний метод, суть якого полягає в тому, що речення потрібно проглядати стільки разів, скільки цього вимагають правила алгоритму.

Алгоритм працює в чотири етапи і виконує такі дії:

І етап – 1) поділ речення на гіпотетичні сегменти за опорними точками: розділовими знаками (крім тире) і сполучниками; 2) усередині сегментів за кодами граматичних класів і підкласів визначено члени предикативної пари або претенденти на них у разі омонімічних кодів; 3) ідентифіковано складні слова та конструкції, які надалі опрацьовують за спеціальними правилами.

ІІ етап – 1) формування предикативних синтагм зі зв’язком координації: якщо за однозначними кодами, то інформація потрапляє до таблиці, яка репрезентує дерево залежностей, фіксується присудок як корінь дерева і спеціальним символьним записом позначено підпорядкування підмета присудкові; якщо визначені претенденти, то аналіз продовжується на третьому етапі для остаточної ідентифікації; 2) приєднання до сегментів із предикативними парами в межах речень сегментів, які таких пар не мають;

ІІІ етап – відокремлення в тексті простих речень, або речень з однією предикативною парою (предикативним центром) від складних речень, або речень із двома і більше предикативними парами. Ця процедура для аналізу складних речень передбачає виконання таких операцій: визначення структурного типу речення; установлення меж частин речення з предикативними парами або його предикативних частин та їх нумерація; визначення синтаксичного зв’язку між предикативними частинами складного речення.

IV етап – аналіз усередині простого речення або предикативних частин складного речення. На цьому етапі передбачено виконання таких операцій: виявлення прислівних зв’язків; аналіз відокремлених зворотів – напівпредикативних синтаксичних одиниць; зняття омонімії граматичних форм, яка залишилася після роботи АМА, обох його етапів – флексійного і контекстного – та перших трьох етапів АСА; з’ясування функційного навантаження розділових знаків (наприклад, кома, яка відділяє однорідні члени, предикативні частини складного речення, відокремлені члени речення тощо).

Результатом роботи чотирьох етапів АСА в системі АГАТ є заповнена таблиця, яку можна інвертувати в графічне зображення синтаксичної структури у вигляді орієнтованого графа – дерева залежностей між словами речень із визначеними зв’язками в ньому. Таблиця має такий вигляд:

У таблиці у «полі зв’язків» є позначки: цифрова позначає номер слова, яке є головним або залежним у аналізованого, і графічна для позначення типу синтаксичного зв’язку. Це позначки (графічні): К – координація між підметом і присудком; У – керування або прилягання; А – узгодження, причому велика буква К, У, А позначає вузол-хазяїн, мала буква к, у, а – вузол-слугу; я0 вказує на ядро складеного присудка, друга позначка 0 при цифровій позначці вказує на однорідність (110), наприклад, принципи і методи є однорідними підметами, зв’язаними сурядним сполучником і, який є уявним вузлом, розташованим вище вузлів принципи і методи. У графічному зображенні це речення матиме такий вигляд:

У книзі викладаються … принципи … і методи … .

1 2 3 5 11 12

Якби у цьому реченні був відсутній сполучник, то дерево мало б такий вигляд:

У книзі викладаються принципи , методи.

1 2 3 5 11 12

А в таблиці були б такі записи:

Якщо немає сполучника, то діє домовленість, що однорідні члени зв’язані з головним словом кущовим зв’язком.

Прилягання і керування позначені графічно символом У, а узгодження (символ А) виділено з дослідницьких міркувань для вирішення певних завдань, наприклад, для укладання списку атрибутивних словосполучень.

Граматика, за допомогою якої здійснено міжсегментний аналіз, описує спосіб структурної організації предикативних частин у складному реченні стосовно комбінаторики (поєднування) сегментів, усередині яких визначено або предикативні пари, або окремі представники предикативних центрів чи претендентів на їхню роль.

Варто зробити деякі пояснення щодо претендентів на підмет і присудок. І підметом, і присудком можуть бути практично всі частини мови, до того ж та сама частина мови може бути в одному реченні підметом, в іншому – присудком. Претендент на підмет <П1> – це елемент із диз’юнктивним (омонімічним) кодом підкласу, що означає омонімію називного та інших відмінків або інших класів (займенник – сполучне слово (який), абревіатура). Усунення (зняття) омонімії можливе лише після визначення тієї функції, яку аналізоване слово виконує в реченні.

Необхідність уведення поняття претендент на присудок можна пояснити двома причинами процедурного характеру. По-перше, аналіз речення здійснено зліва направо, і, коли іменна частина іменного складеного присудка передує допоміжному дієслову та вони розділені дистантним зв’язком, іменну частину умовно вважають претендентом на присудок до з’ясування правого оточення допоміжного дієслова. Наприклад:

Читайте також:

1. II. Критерій найбільших лінійних деформацій
2. III.4 Форматування тексту.
3. IV. Виклад інформаційного матеріалу
4. IV. Виклад інформаційного матеріалу
5. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
6. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
7. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
8. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
9. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
10. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
11. Абсолютизація формально-технічних пошуків у мистецтві ХХ ст.
12. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.

Переглядів: 2450