• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Абсолютизація формально-технічних пошуків у мистецтві ХХ ст.

ЕСТЕТИКИ.

Тема 8. МИСТЕЦТВО ХХ ст. В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ

1. Абсолютизація формально-технічних пошуків у мистецтві ХХ ст.

2. Абстракціонізм. Експресіонізм. Сюрреалізм.

Історія розвитку мистецтва ХІХ і попередніх століть переконливо свідчить про панівне становище реалізму в історії художньої культури.

Що ж до ХХ ст., то картина дещо змінилася.

Хоч реалізм і залишився провідним творчим методом, проте значні зусилля митців віддаються або формально-технічним пошукам, або дослідженню суб’єктивно-замкненого світу людини.

Зазначені тенденції знайшли вияв у запереченні об’єктивних джерел художнього образу, у штучно ускладненій формі, в символіці слова, кольору, звуку, позбавлених загальнолюдського змісту, врешті-решт – у руйнуванні традиційної гармонії мистецтва.

Серед нереалістичних художніх напрямів, які склалися на початку ХХ ст. і мали значний вплив на подальший розвиток мистецтва слід назвати передусім фовізм, футуризм, кубізм, кубофутуризм.

Ці напрями представлені у живописі, скульптурі, поезії, музиці більшості країн Європи, в Росії та в Україні.

У мистецькому житті Європи період кінця ХІХ – початку ХХ ст. позначений надзвичайною динамікою, стрімкою зміною поколінь митців, стилів, напрямів.

З’являються численні групи й мистецькі об’єднання, кожне з яких проголошує свою творчу концепцію.

Утвердження нових принципів у мистецтві набуває „маніфестантного” характеру.

У 1905 р. на виставці „Осінній салон” у Парижі художник Анрі Матісс кинув виклик сталим традиціям французького живопису, продемонстрував прагнення до яскравих фарб, малюнка, декоративності.

З одного боку А.Матісса починають називати фовістом, тобто "диким" митцем, з другого ж – визнають як борця за нове мистецтво.

А.Матісс, П.Пікассо, А.Дерен, О.Фрієз наповнюють свої картини різким „матеріально відчутним” світлом, починають вивчати мистецтво „варварів” – полінезійців, суданців, дагомейців, аналізують творчу спадщину Поля Гогена, який з таким захопленням ставився до мистецтва примітиву.

Фонізм А.Матісса був лише першим поштовхом щодо розвитку нереалістичного мистецтва ХХ ст.

З 1909 р. можливості живописного простору почали активно досліджувати фр. митці Пабло Пікассоі Жорж Брак.

Вони сміливо полемізували з А.Матіссом і згодом, у 1911-1913 рр. підсумувавши свої пошуки, проголосили основні принципи кубізму.

До них приєдналися ті, хто вважав доцільним відображення дійсності за допомогою геометричних пропорцій, хто намагався переосмислити „пластичний світ”, хто заперечував „фігуративність” живопису або натуралізм.

В основі кубізму лежало бажання художників реалізувати ідею геометризованого зображення дійсності.

Паралельно з цим в Італії розроблялася концепція футуризму (від лат. future – майбутнє).

Становлення футуризму пов’язують передусім з ім’ям Філіппо Томмазо Маринетті.

Проте футуризм не можна вважати явищем лише італійським.

Вплив футуризму позначився на творчості митців Росії, України.

Теоретична програма футуристів абсолютизувала значення форми мистецького твору.

Заперечуючи культуру минулого, футуристи фетишизували техніку, індустрію, швидкість, принесені технічним розвитком нові ритми.

Футуризм – одне з найяскравіших явищ російської та української культури ХХ ст.

Воно об’єднало надзвичайно талановитих, оригінальних митців, яким, на жаль, випали глибоко трагічні як творчі, так і людські долі. (В.Хлебніков, В.Каменський, В.Маяковський...).

Італійські футуристи не обмежувалися лише художніми пошуками.

Ф.Маринетті та його прибічники намагалися впливати на соціально-політичні процеси в Італії, претендували на створення нової філософсько-естетичної концепції.

Італійська модель футуризму стане згодом прикладом утвердження антигуманізму, поштовхом до підтримки реакційної ідеології фашизму та режиму Муссоліні.

Маніфести італійців відверто закликали до жорстокості і насильства.

Дегуманізація мистецтва підтверджувалася їхньою орієнтацією на „механічну людину”, людину-автомат, на пробудження в людині примітивних інстинктів агресії, боротьби за існування:

„мистецтво може бути тільки гвалтуванням і жорстокістю”;

„нема шедеврів без агресивності” (з „Маніфестів італійського футуризму”. М., 1914.с.12).

Така філософія творчості призводила італійських футуристів до естетизації потворного.

Поети-футуристи ламали художній образ, руйнували звичайну мову, вважали алогізм обов’язковим принципом побудови твору.

Перед першою світовою війною італійські футуристи з радістю пророкували початок „великої симфонії” – війни, яку називали „найкращою гігієною світу”.

Читайте також:

1. Відображення правової тематики та діяльності працівників правоохоронних органів у літературі та кіномистецтві.
2. Особливості відображення дійсності в мистецтві.
3. Постмодернізм як плюралізм стильових напрямків в українському мистецтві.
4. У СВІТОВОМУ КІНОМИСТЕЦТВІ
5. Філософія Античності: напрямки філософських пошуків.

Переглядів: 1373