Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



У СВІТОВОМУ КІНОМИСТЕЦТВІ

І ЙОГО МІСЦЕ

ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО

Тема 14. КІНОМИСТЕЦТВО

Змістовий модуль V. Українська художня культура ХХ ст.

Контрольні запитання

1. За яким принципом побудовано мережевий простір роботи ТСР/ІР?

2. Яке призначення протоколу RARP (Reverse ARP)?

3. Яке призначення протоколу BOOTP (Bootstrap protocol)?

4. Опишіть формат ВООТР-пакету.

5. Яке призначення протоколу DHCP (dynamic host configuration protocol)?

6. Як будується механізм запиту протоколу DHCP?

7. Які способи адресації підтримує DHCP?

8. Які недоліки протоколу DHCP?

9. Опишіть формат пакету DHCP.

Перші кроки українського кіно ба­гато в чому збігаються з напрямом єв­ропейського кінематографа - від хро­нікально-документальних до ігрових стрічок. Водночас простежуються пев­ні розбіжності, пов'язані зі специфі­кою жанрової системи ігрового кіно. Якщо в країнах Західної Європи пе­ревага віддавалася трьом жанрам - мелодрамі, авантюрному і комедійно­му фільмам, в українському кіно пер­шого десятиліття XX ст. акцент зроб­лено на екранізації популярних теат­ральних вистав («Богдан Хмельниць­кий», «Наталка Полтавка» тощо), в яких грали корифеї української сцени - М. Заньковецька, М. Садовський, І. Мар'яненко та ін.

У 20-х роках в українському кіне­матографі" відбуваються важливі ор­ганізаційні й творчі події: створено Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ), реорганізовано Одеську кінофабрику, а за кілька років роз­починається будівництво кінофабри­ки в Києві.

Розширення можливостей кінови­робництва сприяло активізації худож­ніх пошуків митців й зумовило появу фільмів «Два дні» Г. Стабового, «Ніч­ний візник» Г. Тасіна та ін.

Проте справжньою подією в кіне­матографічному житті країни став ви­хід на екрани картини О. Довженка «Звенигора». На. думку дослідників, саме з цієї стрічки розпочалася справ­жня історія українського кіно.

Серед яскравих постатей світового кінематографа особливе місце нале­жить Олександру Довженку(1894—1956) - видатному кінорежисерові, письменнику, художнику, фундато­рові українського кіномистецтва.

Розпочавши трудовий шлях сіль­ським учителем, через деякий час О. Довженко потрапляє на диплома­тичну роботу до Польщі та Німеччи­ни. Там він активно спілкується з представниками європейської худож­ньої інтелігенції, бере уроки живопису у відомого мюнхенського професора Геккеля. Повернувшись до України, він працює художником-карикатуристом, а 1926 р. перед ним відчиняють­ся двері Одеської кінофабрики. Саме тут починає оволодівати режисер­ською професією майбутній класик світового кіномистецтва.

Ранній період творчості О. Довжен­ка мав відверто пошуковий та експериментальний характер й зумовив появу його «учнівської трилогії»: «Ягідки кохання», «Вася-реформатор» та «Сумка дипкур'єра».

Всесвітньо відомим О. Довженка робить другий період його творчості, коли майстер створює три геніальні фільми. - «Звенигору» (1928), «Арсе­нал» (1929) та «Землю» (1930). В ос­нову цих стрічок покладено різний ма­теріал - давньослов'янську легенду про дивні скарби, заховані у чарівній горі («Звенигора»), повстання робіт­ників на київському заводі («Арсе­нал»), колективізацію в Україні («Земля»), - що став темою фільмів і виконав функцію їх зовнішньої обо­лонки. Фільми об'єднує спільна ідея - авторська думка режисера про невід­ривність людського життя від приро­ди, землі, Батьківщини. Метафорич­ним утіленням цього зв'язку став об­раз славнозвісного довженківського Діда, який нагадує нам про важли­вість зв'язку з минулим, необхідність дотримуватися традицій, адже без них неможливе сьогодення і майбутнє. Уперше Дід з'являється на екрані у «Звенигорі» - метафоричній кінооповіді про історію України від варягів до Першої світової війни; відходить на другий план в «Арсеналі» і на всю си­лу заявляє про себе в «Землі».

Усі ці фільми вражають висотою художнього рівня. Це справжні шедев­ри кіномистецтва, однак все-таки най­вищу оцінку і визнання світова кіно-громадськість віддала картині «Зем­ля», включивши її до списку дванадця­ти кращих фільмів усіх часів і народів.

Проте доля цієї стрічки не була легкою та безхмарною. З нищівною критикою на адресу «Землі» висту­пив поет Д. Бєдний, звинувативши О. Довженка у надмірному біологізмі та недостатньому художньому осмис­ленні протистояння «більшовики-куркулі». Нині очевидно, що пробле­ма колективізації була для режисера тільки поштовхом до створення фільму. Дослідники його творчості неод­норазово зауважували, що важливе місце в образній системі «Землі» по­сідає мотив смерті, який не сприйма­ється як трагедія. Під старою яблу­нею помирає дід Семен, а навкруги буяє життя, бавляться діти, підкида­ючи яблука; крізь яблуневе гілля проносять труну з Василем - голов­ним героєм стрічки, який загинув від кулі куркуля, і саме в ці хвилини йо­го мати народжує дитину, яка згодом бавитиметься яблуневими плодами. Отже, коловорот життя триває.

Від дня виходу на екрани фільму «Земля» минуло понад сімдесят ро­ків, але картина вражає сучасного глядача своєю філософською глиби­ною й емоційною насиченістю. Можна стверджувати, що ця кінострічка ви­тримала найсуворіше для мистецького твору випробування - випробування часом. . Перехідною ланкою від другого до третього періоду творчості О. Дов­женка став фільм «Іван» - кінооповідь про будівництво Дніпрогесу. Ця стрічка, з одного боку, була, безпе­речно, новаторською, оскільки в ній режисер уперше використав звук, а з другого, - засвідчила початок проце­су трансформації у творчості. Після зйомок О. Довженка направили на «Мосфільм» із завданням поставити картину про будівництво нового міста на Далекому Сході - «Аероград». Цей фільм став першою частиною трилогії «соціального замовлення», до якої також увійшли картини «Щорс» та «Мічурін».

Командно-адміністративна система дедалі активніше втручалася в творчі пошуки митця, вимагаючи від нього виконання ідеологічних настанов. Доказом цього став фільм «Щорс». Ві­дома репліка Сталіна: «За ним борг - український Чапаєв» - визначила міс­це картини в історії радянського кіно задовго до того, як вона з'явилася на екранах. У фільмі «Щорс» уперше в. творчості О. Довженка починає зву­чати мотив трагічної самотності, куль­мінацією якого стає загибель «батька» Боженка. Епізод його поховання - один із найсильніших у картині. Тут знову виникають теми життя і смерті, нерозривності зв'язків між людиною й землею, що були засадничими у фільмах «Звенигора» та «Земля». Боженко - останній, для кого Щорс був не легендою, а живою людиною. З його відходом із життя Щорс оста­точно перетворюється на монумент і стає на п'єдестал тоталітарної міфо­логії.

Свого апогею тема трагічної само­тності досягає в останній ігровій і пер­шій кольоровій картині режисера - «Мічурін». Стрічку було створено у період, коли розпочалося пересліду­вання генетики. Цей факт обов'язково мав бути відображений у фільмі, на що й було вказано О. Довженку. Са­ме тому від первісного задуму режисе­ра - показати красу землі, цвітіння її садів і людину, яка намагається цю красу примножити, - не залишилося майже нічого. На екрані з'явився один із найпопулярніших героїв того­часної державної міфології, який ки­дає виклик законам природи. Мічу­рінську ідею було офіційно визнано й проголошено єдино правильною. Всі її основні принципи були відтворені в останньому варіанті фільму «Мічу­рін» .

Особливе місце у творчості О. Дов­женка посідає кінодокументалістика, передусім дилогія «Битва за нашу Ра­дянську Україну» і «Перемога на пра­вобережній Україні», знята режисе­ром у роки Великої Вітчизняної вій­ни. Кожний кадр із цих фільмів був сповнений почуттям гордості за свій народ, духом патріотизму, вірою в пе­ремогу над ворогом.

Ще одна важлива сторінка худож­нього доробку О. Довженка, без якої неможливо скласти цілісне уявлення про цю неординарну особистість, - його літературна спадщина: кіносце­нарії, повісті, оповідання («На колю - чому дроті», «Мати», «Повість по­лум'яних літ», «Зачарована Десна», «Поема про море», «Нащадки запо­рожців» та ін.).

Отже, навіть побіжний аналіз ство­реного режисером переконує, що О. Довженко - непересічна особи­стість, феномен якої є явищем не тіль­ки українського, а й світового кіно­мистецтва.

Практично водночас із художніми пошуками О. Довженка відбувається становлення ще одного митця - Івана Кавалерідзе. Він здобув освіту скульп­тора у Київському художньому учи­лищі й Петербурзькій академії мис­тецтв, стажувався у Парижі. У кіне­матограф прийшов спочатку як ху-дожник-постановник, а наприкінці 20-х років остаточно пов'язав себе з кіно-режисурою. На екрани виходять його визнані фільми: «Злива», «Перекоп» та «Коліївщина», присвячені трагіч­ним сторінкам історичного минулого України. Працюючи над цими карти­нами, І. Кавалерідзе спирався на свій досвід професійного скульптора, що мало значний вплив на їх зображальне рішення.

Яскрава сторінка творчості Кавалерідзе-режисера - фільми-екранізації. Кіномитець переніс на екран опе­ри «Наталка Полтавка», «Запоро­жець за Дунаєм», роман П. Мирного «Повія».

Жанр екранізації в українському кінематографі посідав важливе місце у різні періоди його історії: «Вершни­ки» (1939) за Ю. Яновським - режи­сера І. Савченка; «Дорогою ціною» (1957) за М. Коцюбинським режисера М. Донського; «Максимка» (1953) та

«Матрос Чижик» (1956) за К. Станюковичем режисера В. Брауна та ін.

Як екранізацію було задумано й фільм «Тіні забутих предків», проте йому судилася інша доля - стати зна­ковою картиною напряму, що дістав назву «поетичного кіно».

 


Читайте також:

  1. Взаємозв’язок з освітніми системами інших країн, відповідність вищої освіти України світовому рівню.
  2. Відбулися кардинальні зміни у світовому порядку. На авансцену виходить Європа1.
  3. Відображення правової тематики та діяльності працівників правоохоронних органів у літературі та кіномистецтві.
  4. Еволюція форм МЕВ у світовому господарстві
  5. Експортний потенціал України і можливості його реалізації на світовому ринку.
  6. За ступенем відкритості світовому ринку
  7. Інновації на світовому фінансовому ринку
  8. Класифікація фірм, діючих на світовому ринку.
  9. Міжнародна спеціалізація в світовому господарстві
  10. Міжнародна спеціалізація в світовому господарстві.
  11. Місце України в світовому господарстві
  12. МІСЦЕ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ.




Переглядів: 1136

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Протоколи динамічної адресації RARP, BOOTP, DHCP. | УКРАЇНСЬКЕ ПОЕТИЧНЕ КІНО: ТРІУМФ І ТРАГЕДІЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.