Поняття державного управління

Під управлінням розуміють цілеспрямовану організаційну діяльність людей по досягненню запланованих результатів у різних галузях суспільних відносин, у живій природі та техніці.

Соціальне управління – це управління діяльністю людей, їх об’єднаннями, суспільством в цілому через вплив одних на волю і свідомість інших. Цей вид управління розглядається як цілеспрямована організуюча діяльність з метою досягнення поставлених суспільством перед собою завдань.

Державне управління — надзвичайно важлива сфера реалізації державної влади. За своїм змістом воно органічно поєднано з виконавчої гілкою державної влади.

Державне управління, як частина соціального управління виконує свої завдання в порядку державної діяльності, його основне призначення – здійснення виконавчої влади на основі використання правового механізму. Державний характер такого управління проявляється в тому, що в його процесі реалізуються завдання, функції та інтереси держави, для цього формуються спеціальні органи (встановлюються посади), які наділяються необхідними повноваженнями і діють у рамках законів. Вся діяльність по здійсненню державного управління регулюється законодавством.

Державне управління має виконавчий організуючий характер, оскільки через нього реалізуються законодавчі акти. Виконавча діяльність є основним призначенням державного управління і складає найбільш важливу його сторону органічно пов’язану зі здійсненням безпосереднього керівництва економічним, соціальним та адміністративно-політичним будівництвом. Звідси і друга сторона державного управління – розпорядча діяльність, без якої неможливо здійснювати виконавчі функції. Виконавча і розпорядча діяльність є складовими частинами державного управління, що виявляється у відносинах влади і підпорядкування, наданні суб’єктам цієї діяльності юридично-владних повноважень.

З урахуванням двох найважливіших елементів державного управління, його можна визначити як виконавчу та розпорядчу, здійснювану на основі законів, діяльність особливої групи державних органів (посадових осіб) по практичній реалізації завдань держави в процесі безпосереднього керівництва економічним, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом.

Зв’язок державного будівництва та адміністративного права має такі прояви:

1. Адміністративно-правові норми спрямовані на організацію функціонування суб’єктів державного управління та їх діяльності. Адміністративне право регулює організаційні, управлінські стосунки, суспільні відносини, які виникають у зв’язку з здійсненням державного управління.

2. Норми адміністративного права створюють необхідний правоохоронний режим. Ними встановлюються обмеження, що спрямовані на захист свобод одних індивідів в інтересах інших і суспільства в цілому, а також порядок застосування до правопорушників різноманітних державно-примусових засобів, в тому числі і адміністративної відповідальності.

1. Державне управління має загальнодержавний характер, охоплює всі найбільш важливі сторони життя держави і суспільства. 2. Державне управління є виконавчим щодо діяльності органів законодавчої влади, підзаконним. 3. Державне управління активне і цілеспрямоване, має безпосередніми об’єктами свого впливу галузі економічного, соціального та адміністративно-політичного будівництва. 4. Державне управління має організаційний зміст, за його допомогою досягаються регулювання та координація спільної праці людей, забезпечується перш за все, виконання вимог законів і реалізація інших правових приписів. 5. Державне управління здійснюється безперервно і повсякчасно. 6. Державне управління має юридично-владний, розпорядчий характер. 7. Державне управління здійснюється спеціально створеними для цього державними органами та посадовими особами. 8. Державні органи та посадови особи, які здійснюють державне управління, діють за дорученням держави, від її імені і мають державно-владні повноваження. 9. Форми та методи роботи управлінських органів, які здійснюють державне управління, регламентуються законом.

1. Забезпечення необхідного оформлення суб’єктів та об’єктів управління. 2. Прогнозування та планування. 3. Робота з кадрами. 4. Забезпечення інформацією. 5. Забезпечення об’єкта ресурсами та необхідними умовами для нормальної діяльності. 6. Координація та керівництва. 7. Складання звітності, передбаченою державою. 8. Контроль. Таке розмежування функцій державного управління має умовний характер. У дійсності функції взаємно переплітаються, взаємодіють між собою в єдиній системі впливу суб’єкта на об’єкт управління.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Модуль 3. Адміністративне право – право державного управління. Державна служба	\|	Поняття, предмет та метод адміністративного права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.