Культура і знаряддя кроманьйонців

В основі різноманітності типів археологічних культур пізнього плейстоцену і раннього голоцену, а також їх подальшої спеціалізації лежали екологічні зміни, але основним стимулом були культурні контакти, дифузія і пересування народів. Спільні риси багатьох культурних традицій свідчать про те, що максимальна пристосованість до середовища забезпечувалась ідентичними методами. Незначні варіанти культурного розвитку виникали внаслідок специфічності умов існування різних колективів.

Особливості трудової діяльності кроманьонців:

· виготовлення спеціальних засобів праці, які були представлені різцями, відбійниками і ретушерами, котрі змінили весь процес труда;

· оволодіння прийомами роботи з посередником (засобом праці), котрий починає займати основне місце в обробці каменя і поступово замінює безпосереднє оббивання нуклеусу, яке також суттєво змінюється. Якщо палеоантропи оббивали камінь, утримуючи його в руках, то неоантропам для виконання цієї ж процедури вже потребувався весь нервово-м'язовий аппарат організму: сильний короткий поштовх корпусом, спрямований на рукоятку віджимника (посередник праці, засіб праці), повинен був поєднуватися з дуже точним і дуже близьким до краю положенням наконечника віджимника. Пластинка відщеплялася з першого разу лише у виняткових випадках. Пізньопалеолітична людина повинна була виконувати багаторазові спроби, виявляючи завзятість у досягненні мети і чималу майстерність. Вона базувалася вже не тільки на обізнаності з властивостями матеріалу, але і на правильному розрахунку рухів, скоординованості дій тулубу, рук і ніг. Функціональна складність подібних прийомів дуже висока;

· необхідність великої підготовчої роботи з нуклеусом з одночасним спрощенням самого процесу одержання знарядь, який складається практично з одного вдалого натиснення або удару по посереднику. Пластинка-відщеп сама по собі вже становила готове дволезове знаряддя праці. Вторинна обробка набувала протилежного значення: ретуш повинна була не загострити, а затупити лезо, щоб край пластинки не різав руку під час роботи;

· надзвичайна економія матеріалу, коли використовувався майже кожен відщеп-пластинка і навіть залишки нуклеусу застосовували як відбійник під час ретушування;

· подальший розвиток техніки ретуші, з'являються нові її різновиди: ударна, контрударна, точкова, віджимна;

· зміна техніки роботи з кісткою, засвоюються нові прийоми її обробки: пиляння, свердління, шліфування. Це дозволяло виготовляти голки, шила, кістяні наконечники стріл, які змочували отрутою, тощо;

· виникнення нових прийомів роботи зі шкірами: шиття, лощення для забезпечення їх непроникності для води тощо;

· спроби виправити зіпсовані знаряддя і повернути їм робочі властивості.

Таким чином, техніка пізнього палеоліту була дуже раціональною, а процес виготовлення знарядь значно удосконалився за рахунок їх мінімізації і появи виробів, які одержали назву мікролітів. Мікроліти - невеличкі пластинки або відрізки подібних до ножів пластин і відщепів, які часто мали визначену геометричну форму. З одного кінця за допомогою ретуші вони затуплювалися, а з другого - формувалася гостра робоча частина. Затуплені кінці дозволяли прикріплювати держак. З декількох мікролітів, закріплених за допомогою смоли, виготовляли складні види знарядь. Природні рослинні смоли використовували в розплавленому вигляді. Після затвердіння вони давали жорстке і міцне з'єднання. Мікроліти використовували як зубці для гарпуноподібних дротиків, наконечники стріл, складові частини для ножів, серпів, пилок тощо. Таким чином, у неоантропів з'являються перші складні знаряддя і здійснюється перехід до синтетичного уявлення про технологічну послідовність операцій. Виготовлення таких принципово нових знарядь потребувало і застосування нового матеріалу. З цього приводу кроманьйонці першими звернули увагу на такі дрібнозернисті породи, як халцедон, кристалічний кварц, агат, кременистий вапняк тощо.

Суттєве зростання ефективності трудової діяльності неоантропів було б неможливим без відповідного розвитку нервово-психічних процесів, який у людей пізнього палеоліту здійснювався в напрямку переважання процесів, пов'язаних із оволодінням уявленнями про складні взаємодії між предметами і явищами в часі. Мета (одержання якогось знаряддя) віддаляється від початку роботи на довший час, ніж у мустьєрців. Причини: виготовлення знарядь праці і сам процес труда, з погляду психологічних механізмів, стають усе більш опосередкованими і абстрактними, оскільки тепер для виготовлення знаряддя людини повинна мати уявну мету, задум не тільки щодо цього знаряддя, але і відносно посередника – засоба праці. Кінцева абстрактна мета досягається вже не тільки за допомогою безпосереднього порівняння задуму з тим конкретним предметом, що виходить, а більш складним шляхом, коли до цього ланцюга нервових механізмів додається ще одна ланка, котра також базується на абстрактному задумі (одержання засобу праці) і його практичному виконанні (конкретна форма засобу праці). Така складна форма інтеграції пов'язана, головним чином, із функціонуванням префронтальної ділянки мозку за участю заднього, тім'яно-висково-потичного відділів кори. Вона є результатом третинного аналізу сигналів, які вже пройшли неодноразову переробку в первинних і вторинних зонах. Задум, який формується на основі аналітико-синтетичної діяльності кори задніх відділів півкуль, передається в лобову зону, де здійснюється його перешифрування в серію організованих у часі та просторі рухових актів. Нервово-психічні процесів ускладнювались паралельно із засвоєнням нової техніки виготовлення знарядь праці. Високого ступеню досягла координація всіх рухів, особливо тих, що зумовлені функцією кори. Техніка роботи з посередником потребувала значної координованості дій усього організму. Віднайдені численні сліди невдалих багаторазових спроб розщеплення каменю. Вони свідчать про те, що людина пізнього палеоліту досить важко засвоювала руховий комплекс, необхідний для одержання відповідних знарядь. Для цього потребувалися узгоджені рухи, зумовлені діяльністю кірку гловного мозку, й пов'язані з волею, настирливістю, раціональним підходом до виготовлення знарядь тощо. Забезпечити подібні властивості здатна була лише більш висока самоорганізація нервових процесів, зумовлена сумісною еволюцією передньолобових відділів, тім'яної частки і мозочку.

Загальні особливості сумісної еволюції мозкових структур, нервових процесів і трудової діяльності гомінід протягом антропогенезу для зручності сприйняття подані в табл. 3.

Таблиця 3

Зміни морфології мозку і психічного відображення в антропогенезі

Анатомічні зміни

Психологічні наслідки

Особливості трудової діяльності

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Морфологічні особливості кроманьйонців	\|	М А В П И

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.