• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні закони риторики.

1.Мислення – процес опосередкованого узагальненого пізнання предметів та явищ матеріального світу, їх найбільш суттєвих властивостей та відносин. Це- друга і вища ступінь пізнання і засіб перетворення дійсності.

Мислення відображає дійсність опоередковано, тому що:

- фізично грунтується на діяльності кори головного мозку;

- завдяки мисленню людина пізнає не лише те, що може бути прямо і безпосередньо сприйняте органами відчуття, але й те, що приховане від прямого сприйняття, і те, що може бути сприйнятим якісно по іншому за допомогою ряду операцій мислення внаслідок аналізу, порівняння, узагальненя;

- процес та результат мислення дорослої людини завжди здійснюється за допомогою мовного відображення.

Матеріальною оболонкою думок, засобом обміну думками є мова з її граматичною, логічною будовою і словниковим запасом.

Операції (прийоми)мислення:

1. Аналіз – здатність подумки роз`єднати образ на складові частини, елементи із виділенням тих чи інших його сторін, властивостей, зв`язків, стосунків.
2. Синтез -здатність до об`єднання подумки окремих елементів і частин, виділених аналізом і створення цілісного образу.
3. Порівняння –знаходження тотожності та відмінності між об`єктами, спираючись на минулий досвід.
4. Абстрагування - здатність уявляти властивості обєктів, відволікаючись від самих обєктів чи від певних їх детелей, спрощуючи таким чином і схематизуючи дійсність.
5. Узагальнення – виділення загального, головного, характерного для певного кола явищ, із виключенням другорядного.
6. Конкретизація- перехід від абстракції та узагальнення до окремих предметів чи явищ дійсності.
7. Класифікація – здатність до групування об`єктів та явищ у класи.
8. Систематизація- здатність подумки розташовувати класи, предмети та явища у певній послідовності.

Неволодіння прийомами логічного мислення призводить до неповноцінного засвоєння навчального матеріалу. Ми говорими «порівняй, праналізуй,запиши за алгоритмом», а людина не розуміє, що від неї вимагають, як виконати такі завдання

Складові елементи мислення: поняття, судження, умовивід.

Схема послідовного рішення мислительних завдань:

1.Умови (мотив) для виникнення процесу мислення – проблемні ситуації протягом професійної практичної діяльності. Джерелом та основою є відчуття, сприйняття, уявлення.

2.Відповідь – виникнення процесу мислення (задум). Прийоми мислення – аналіз, синтез, порівняння та ін. реалізуються методами індукції дедукції, аналогій за законами формальної логіки – тотожності, виключення третього, достатніх основ.

Види мислення: репродуктивне – застосування шаблонів думок із попереднього досвіду; продуктивне – творче мислення; наслідок – продукти мислення.

Методи мислення: індукція, дедукція, аналогія.

Типи і види мислення:

1.Наочно- дійове мислення характеризується рішенням завдань мислення безпосередньо в дії шляхом реального, фізичного перетворення ситуації, апробування якостей об`єктів. У дитини – перша ступінь розвитку мислення, у дорослого – співіснує з конкретно- образним і словесно-логічним.

2.Конкретно- образне мислення – цеоперування існуючими в памяті тими образами предметів і явищ (уявленнями), які в минулому були в практичній діяльності людини, а також конкретними поняттями.Особливістю конкретно- образного мисленняє можливість встановлення незвичайних «неймовірних» сполученьпредметів і їх властивостей: у цій якості мислення практично не відрізняється від уяви, це процес створення образів предметів і явищ, грунтуючись на особистому досвіді.

3.Абстрактно- логічне мислення – вища ступінь діяльності мислення, коли оперують поняттями, судженнями, умовиводами та інш. відповідними категоріями. Таке мислення грунтується на особливостях другої сигнальної системи (мовних засобів) і є найбільш пізнім етапом розвитку мовлення.

Мова включає в себе процеси відображення і сприйняття дійсності з метою спілкування, регуляції, контролю особистої діяльності.Вона є засобом відображення самосвідомості, переданням і зберіганням інформації в поколіннях. Вона пербуває в тісному взаємозв`язку з мисленням, свідомістю, пам`яттю, емоцією т д. Основним завданням людини є вміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу

Порушення мови:

Афонія – тимчасова втрата голосу на фоні функціонального порушення (страх);

Дизартрія – порушення вимови деяких мовних звуків.

Заїкання – порушення плавності мови;

Афазія – порушення сприйняття усної мови, читання, письма.

Алексія – порушення читання;

Аграфія – порушення письма.

Логорея – швидка, безупинна мова.

Отже, мислення – це найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосередкування, абстрактне узагальне пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв`язків між явищами.

Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі.Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними. Мислення виникає в процесі взаємодії людини з навколишнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико- синтетичної діяльності.

Найважливіше значення в процесі мислення мають слова, мова, аналізатори.

2. Розумова діяльністьлюдини – безпосередньо випливає з мислення. Мислення – основа розумової діяльності людини.Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції): аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, класифікацію.

Розуміння – це пізнання зв`язків між предметами і явищами, що переживається як задоволення пізнавальної потреби. Розумова діяльність пов`язана з психічними процесами, під час яких людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами.

На відміну від фізичної розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час розумової діяльності виступає мозок, значно активізуються аналітичні та синтетичні функції ЦНС, ускладнюється прийом і переробка інформації, + виникають функціональні звязки , нові комплекси умовних рефлексів,+ зростає роль функцій уваги, памяті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них.

Для розумової діяльності характерні: напруження уваги, пам`яті, велика кількість стресів, малорухомість, вимушена поза.

Люди,що займаються розумовою діяльністю, навіть у стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої обов`язки без особливого зниження рівня працездатності і продуктивності.

3.Усе, що постає у людській свідомості, набуває форми слова. Система знаків, яку називаємо мовою, фіксує знання про світ, що оточує людину, є важливим чинником її самоусвідомлення, дає її змогу виразити своє ставлення до навколишньої дійсності. Мова виражає думку і почеття людей, вона є основним засобом їх спілкування.

Одна із головних функцій мови – комунікативна, тобто функція спілкування. Виступаючи публічно, людина виражає, утверджує себе, одночасно впливаючи на інших. Красномовство- це сила, з допомогою якої вдається впливати на світ, змінювати його, реалізувати власну волю.

Термін «риторика» походить від грецького слова, що означає наука про ораторське мистецтво, красномовство.

Отже, риторика – це наука про способи переконання, ефективні форми мовленнєвого впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Предметом сучасної загальної риторики є загальні закономірності мовленнєвої поведінки,що діють у різних ситуаціях спілкування, сферах діяльності та практичні можливості використання їх з метою створення ефективного висловлювання.

Ефективність мовлення визначається найменшими втратами в процесі його передання від мовця до слухачау всіх трьох типах інформації, які зазвичай містять мовлення:понятійно-логічні, оціночні, емоційні.

Доціальність мовлення- це його відповідність основній меті мовця, його мовленнєвому наміру.

Впливовість мовлення – це його здатність розбудити розум і почуття, змусити слухача спочатку прислухатись, а потім змусити прийняти те бачення оточуючого світу, яке йому запропонує мовець.

Переглядів: 570