Прикметників, займенників.

Іменник - самостійна частина мови, що має значення предметності. Іменники в однині поділяються на чоловічий, жіночий, середній; змінюються за числами і відмінками.

! слід пам'ятати:

Іменники ступінь, дріб, Сибір, насип, степ, собака - чоловічого роду.

Іменник путь - жіночого.

За значенням іменники поділяються на назви істот і назви неістот. Розрізняють також речовинні іменники ( азот, водень, жовч, пісок), збірні (картоплиння, студентство, каміння), одиничні (зернинка, краплинка, горошина). Збірні та речовинні іменники вживаються лише в однині.

Деякі іменники вживаються тільки в множині: назви парних предметі» ( двері, крижі, ножиці), назви, що мають матеріально-речовинне значення ( дріжджі, вершки); назви сукупностей предметів ( гроші, фінанси, витрати, надра); власні назви ( Карпати, Суми, Чернівці), назви часових понять, ігор ( шихи, канікули, посиденьки).

В українській мові змінювані іменники поділяються на чотири групи.

Іменники, що вживаються тільки в множині, а також іменники,що відмінюються як прикметники (завідуюча), до жодної відміни не належать.

1 відміна - жіночий , чоловічий рід, закінченим –а, -я.

2 відміна - чоловічий та середній рід з нульовим закінченням та з закінченням -о, -е, -я.

3 відміна - жіночий рід з нульовим закінченням та іменник мати;

4 відміна - середній рід із закінченням -а, -я, що при відмінюванні у Р.В мають закінчення -ат,

-ят, -єн.

Відміну іменника визначаємо за його початковою формою (Н.в. однини).

Іменники першої та другої відмін за характером закінчень поділяються па групи: тверду, м'яку і мішану.

І. Іменниках твердої групи, основа яких закінчується на г, к, х, перед закінченням у Д.в.та М.в. відбувається чергування цих при голосних із з, ц, с (настоянка - настоянці, аптека-аптеці);

2. В О.в. іменники твердої групи мають закінчення –ою (аптекою); у м`якій та мішаній групах

-ею,єю(конвалією, вишнею, грушею).

3. Кличний відмінок твердої групи має закінчення –о(мамо, Миколо);

-е,-є - закінчення м`якої та мішаної групи (конваліє, земле),

а пестливих словах -ю (Галю, бабусю).

4. У Р.в. множини переважає нульове закінчення (операції-операцій, площі- площ), причому іноді в основі відбувається чергування голосних о, е з іабо з'являються звуки о, е (голови -голів, берези -берез, лікарні- лікарень, помилки - помилок).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види усного спілкування	\|	Особливості відмінювання іменників 2 відміни.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.