Особливості відмінювання іменників 2 відміни.

У Р.в. іменники 2 відміни залежно від їх значення мають закінчення -а (-я), -у (-ю).

В останній редакції "Українського правопису " уживання варіантів -а (-я), -у (-ю) пояснюється таким чином:

Закінчення -а,-я мають іменники, що означають:

1. назви осіб, власні імена та прізвища: студента, учителя, Дорошенка, а також персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Мороза, Лиса;

2. назви тварин і дерев: вовка, дуба,ясеня;

3. назви предметів: замка, малюнка;

4. назви населених пунктів: Сімферополя, Білогорська (але -у,-ю пишеться у складених назвах населених пунктів, другого частиною яких є іменник, що має звичайно в родомому відмінку закінчення –у: Кривого Рогу, Червоного Степу);

5. інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев, (єв),- ин,- (їн): Пскова, Тетерева;

6. назви мір довжини, ваги, часу (але - року), назви місяців і днів тижня, назви грошових знаків, числові знаки: десятка, мільйона;

7. назви машин і деталей;

8.терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: суглоба, черепа, скелета радіуса, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, але виду, роду.

Закінчення-у, -ю мають іменники, що означають:

1. речовину, масу, матеріал: азоту, спирту, меду, але хліба;

2. збірні поняття: вишняку, факультету, товару; назви кущових і трав'янистих рослин, назви сортів плодових дерев: звіробою, очерету, ячменю, але вівса;

З. назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: заводу, коридору, метрополітену, але якщо наголос падає на закінчення , то буде -а: гаража, млина.

4. назви установ, закладів, організацій: університету, комітету, клубу;

5. переважна більшість слів із значенням місця, простору: краю, лугу, але хутора, горба, а також зменшені форми на - к: ліска, ставка;

6. назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн: Дону, Нілу, Єгипту, Криму, Сибіру;

7. явища природи: вітру, дощу, грому;

8. терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі, літературознавчі терміни: аналізу, синтезу, ферменту, альмонаху;

9. більшість складених безсуфікеальпих і префіксальних іменників (крім іменників на позначення істот): вибору, накипу, водогону, випадку;

10. назви почуттів, процесів, дій, станів, властивостей, ознак , загальних і абстрактних понять, явищ суспільного життя: болю, страху, комунізму;

11. місце простору: краю, рову, світу;

12. назви ігор і танців: вальсу;

Місцевий відмінок. Паралельні закінчення -ові (еві), -у мають іменники:

-чоловічого роду - назви істот: братові - брату;

-середнього роду - назви істот з суфіксом -к-: теляткові-телятку, дитяткові-дитятку;

Закінчення -у,-ю мають іменники:

- чоловічого роду з суфіксами -к-, -ик-, -ок: ставок- у ставку, на піїаку,

з наголосом на закінченні - на шляху, у степу.

середній рід - у ліжку, на сонечку. У М.в. перед закінченням -і кінцеві приголосні г,к,х чергуються з з, ц, с.( горох-горосі, кожух - кожусі, берег -березі); 3. Голосні о, е можуть випадати або з'являтися : сон-сну, лісок -ліска, вікно-вікон, або можуть чергуватися : кінь-коня, лід -льоду.

Особливості відмінювання іменників 3 відміни.

В О.в. однини іменників 3 відміни виступає закінчення -ю. Кінцевий приголосний основи, якщо він стоїть після голосного перед закінченням подовжується і на письмі передається як подвоєння приголосних (мораллю, тінню, сумішшю). Якщо основа закінчується двома приголосними, подовження у вимові і на письмі немає (якістю, чутливістю, нерухомістю). Якщо основа іменника закінчується губними приголосними або р, то ставиться апостроф (матір ю, кров ю).

При виборі назв осіб за професією, посадою, званням і т.д. необхідно керуватися такими правилами:

офіційними, основними назвами посад, професій і звань служать іменники чол. роду: секретар, директор, професор. У документах вони вживаються незалежно від роду (викладач педіатрії Іванова Тетяна);

якщо в документі вказується прізвище жінки, яка займає названу посаду, то підпорядковані дієслова узгоджуються з прізвищем і вживаються у формі жін. роду, (викладач педіатрії пані Іванова Т.А. виступила);

вживання найменувань жін. роду є виправданим, якщо стать не може бути виражена іншими засобами (виступ відомої співачки, завідуючої відділенням);

іменники жін. роду, утворені за допомогою суфіксів -К-, ш-, -их- (секретарша, лікарка,головиха) для офіційного стилю непридатні; |

• не вживаються в ділових паперах і найменування осіб за ознакою місця проживання або роботи (сільчани, заводчани) (мешканці села, праців. заводу); Число іменника Форма однини вживається у тих випадках, коли в тексті йдеться про узагальнення, про цілісність, нерозчленованість ряду однорідних предметів (увесь урожай вишні здано на завод) - не можна порахувати, Множина вживається якщо можна рахувати або інакше кількісно вимірювати (партію дитячих костюмів надіслано в дитячий будинок). Абстрактні іменники не мають форм множини (рух поїздів, біг, капіталізм).

Прикметник. В діловому стилі переважають відносні прикметники (називають ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин: телефонний дзвінок, дитячі книжки). При вживанні якісних прикметників слід правильно утворювати від них ступені порівняння. Форми утворення можуть бути однослівними (високий, найвищий) і двослівними, аналітичними (високий, більш високий).Форма найвищого ступеня може підсилюватися частками як, що.

У документах краще вживати двослівну (аналітичну) форму з прислівниками: більш, менш, надто, далеко, дуже і т.д, вони сприймаються як стилістично нейтральні.

В документах вживаються повні форми прикметників: дрібний, срібний, потрібний, а не дрібен, срібен, потрібен.

Студент повинен вміти:

правильно використовувати граматичні форми іменників;

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Прикметників, займенників.	\|	Доречно вживати аналітичні форми ступенів порівняння прикметників.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.