За клінічними проявами.

1. Зовнішні кровотечі, коли кров виливається із рани в оточуюче середовище.

2.Внутрішні, коли спостерігається кровотеча в просвіт кишки (кишкова кровотеча) або в порожнину - гемоперитонеум (скупчення крові в черевній порожнині); гемоторакс (в плевральній порожнині); гемоперикард

(в навколосерцевій сумці); гемартроз (в порожнині суглоба) та ін.

3. Приховані (окультні) кровотечі, що перебігають без видимих клінічних ознак. Так, наприклад, при прогресуванні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки виявити клінічно приховану кровотечу досить важко,однак наявність крові можна легко виявити при лабораторному дослідженні калу на приховану кров (реакція Грегерсена). Несвоєчасно виявлена прихована кровотеча може призвести до розвитку тяжкої анемії.

Залежно від швидкості кровотечі й об'єму крововтрат.

1. Гостра кровотеча найбільш небезпечна. Швидка втрата протягом години 30 % об'єму циркулюючої крові (ОЦК) веде до гострої анемії, гіпоксії головного мозку і може закінчитися смертю хворого.

2.Хронічна кровотеча - крововтрата відбувається повільно та поступово, в зв'язку з чим організм встигає адаптуватися до поступового зменшення ОЦК. При хронічних анеміях організм здатен існувати навіть при дефіциті 70 % еритроцитів чи 30 % плазми.

Методи тимчасової зупинки кровотечі:

1. Стискальна пов'язка. Накладається у потерпілих при кровотечі з вен і невеликих артерій: рана накривається декількома шарами стерильної марлі зверху шаром стерильної вати, які щільно закріплюються на кінцівці циркулярним бинтуванням і закруткою.

2. Згинання кінцівки в суглобі.Проводиться при кровотечах із стегнової артерії в паховому згині, підколінної артерії в колінному суглобі, плечової; артерії в ліктьовому суглобі. Такий вид зупинки кровотечі здійснюється відведеннями кінцівки за допомогою пов’язки, або за рахунок згинання.

3. Притиснення судин в рані. Одягається стерильна рукавичка або швидко обробляється рука спиртом, хлоргексидином і вказівним пальцем, введеним у рану, притискають судину у місці, де відчувається струмінь крові.

4. Щільна тампонада рани. Для цього беруть марлевий тампон або смужку стерильної марлі, велику серветку і за допомогою пінцета послідовно та щільно заповнюють всю рану. Як правило, така зупинка виконується при глибоких ранах.

5. Накладання затискача на кровоточиву судину. Застосовується у випадках неможливості зупинити кровотечу з глибоко розташованих судин кінцівки, таза, черевної чи грудної порожнин.

6. Притискання судин.Здійснюється при кровотечах із великих судин:

а) підключичну артерію.

б) сонну артерію.

в)стегнову артерію.

Остаточна зупинка кровотечіпроводиться в хірургічному стаціонарі з врахуванням усіх вимог, що ставляться до оперативного втручання.

1..Накладання затискача та лігатури.

2.Прошивання судини в рані. Прошивають шовним стерильним матеріалом (шовк,лавсан, кетгут). Це найбільш розповсюджена методика зупинки кровотечі з судин.

3.Накладання лігатури на відстані. Застосовується при інфікованих ранах або при технічних труднощах виявлення судини в рані.

4.Накладання судинного шва. Він може бути боковим і циркулярним по всьому обводу судини. При цьому можна використовувати спеціальний шовний матеріал з атравматичними голками або апарат для механічного зшивання судин за допомогою танталових скобок.

Накладання джгута. Найчастіше використовують джгут Есмарха. Цей метод є основним, особливо при зупинці артеріальної кровотечі. Перед накладанням джгута кінцівку покривають одягом або огортають рушником. Джгут розтягують і обгортають кінцівку. Необхідно слідкувати, щоб тури джгута не перехрещувались, а розташовувались поряд. Кінці джгута закріплюють. Під одним із турів джгута необхідно залишити записку з відміткою часу накладання джгута. При правильному накладанні «артеріального» джгута кінцівка блідне, нижче джгута не відчувається пульсація артерії, кровотеча зупиняється. При недостатньому затягуванні джгута кінцівка стає синюшною, зберігається пульсація нижче джгута, кровотеча підсилюється. У цих випадках необхідно зняти джгута, попередньо притиснувши артерію пальцем, і накласти його тугіше. Слід пам’ятати і про те, що при надто тугому затягуванні може настати параліч кінцівки внаслідок травматизації нервів. Потерпілого з накладеним джгутом слід негайно відправити до лікувального закладу для остаточної зупинки кровотечі. Джгут може залишатися на кінцівці не довше 1,5-2 годин.

При відсутності спеціального джгута можна використовувати ремінь, мотузку, носовичок. Для підсилення стиснення в імпровізований джгут вставляють паличку-закрутку і шляхом закручування проводять зупинку кровотечі.

При кровотечі із судин шиї використовують шину Крамера.

При венозній кровотечі застосовують «венозний джгут.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
За анатомічною локалізацією.	\|	ОСОБЛИВОСТІ ЗУПИНКИ КРОВОТЕЧІ З НОСА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.053 сек.