• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ВІДМОРОЖЕННЯ

Відмороженням називаються ушкодження тканин, що виникають в результаті дії низької температури. Виділяють 4 ст. відмороження.

1ст. – характеризується оборотними розладами кровообігу шкіри. Після короткого спазму виникає парез судин, розвивається ексудація і набряк шкіри. Шкіра бліда з темно-червоними або темно-синіми плямами. Потерпілі спочатку скаржаться на біль, потім на оніміння зміни є оборотними, видужання настає через кілька днів.

Іноді в ділянці відмороження спостерігається незначне лущення внаслідок відшарування епідермісу і підвищення чутливість до холоду.

При 2ст.– відмічаються некротичні зміни поверхневих шарів до мальпігієгово шару, внаслідок чого утворюються пухирі наповнені прозорою рідиною з геморагічним відтінком. Пухирі в основному утворюються на 2 день, після холодового ураження, розміщуються внутрішньошкірно і вкриті тонким шаром епідермісу, шкіра навкруг синюшна з темно-червоними і фіолетовими плямами.

Регенерація ушкоджених ділянок шкіри відбувається повністю без утворення грануляцій і рубців, протягом 1-2 тижнів.

3ст. –спостерігається некроз усіх шарів шкіри з можливим переходом на підшкірну клітковину. Спочатку утворюються пухирі, наповненні кров’янистим вмістом, шкіра набуває багряно-ціанотичного кольору на дотик холодна. Після цього формуються некротичні струпи, після відпадання яких утворюються сполучнотканинні рубці. Середній термін лікування становить 35-40 діб.

4ст. –характеризується змертвінням шкіри, прилеглих тканин і кісток у вигляді муміфікації або гангрени. Уже в перші години знижується температури шкіри настає виражений набряк тканин. На 2-3 добу виникає муміфікація або розвивається волога гангрена відморожених ділянок. До кінця першого тижня формується демаркаційна лінія, яка стає чіткішою наприкінці другого тижня, після чого може бути визначення межа ураження тканин.

Слід зазначити, що реактивний набряк тканин при відмороженнях займає значно більшу ділянку ніж зона некрозу.

Особливою формою дії холоду на окремі ділянки організму є примороження.

Примороження виникає при повторних діях холоду 1ст. При проморожені шкіра

стає синюшною, часом червоного кольору з пониженною чутливістю і холодною на дотик. Набряк тканин в основному відсутній.

Траншейна стопа – це ураження виникає у людей, які довгий час перебували на холоді в мокрому взутті.

Захворювання починається з поступової втрати температурної чутливості і ділянці пальців, потім переходить на підошву і тильну поверхню сідині. Розвитку «траншейної стопи» сприяє не лише довга дія вологого холоду, але і повторне зігрівання стопи і знову дія холоду.

Дія повторного зігрівання і охолодження призводить до розладів кровообігу, порушення трофіки, нервової чутливості, внаслідок чого і набряк стопи, часто виникають пухирі або виражений набряк стопи. У тяжких випадках виникає тотальний некроз топи, що перебігає за типом вологої гангрени.

Лікування: основними завданнями при наданні першої допомоги при відмороженнях є зігрівання кінцівки, відновлення температури тканин до нормальних цифр і попередження розвитку інфекції.

Не можна розтирати відморожену ділянку снігом, оскільки він ще більше охолоджує шкіру, містить крупинки льоду, що пошкоджують тканини і виникає небезпека інфікування уражених ділянок.

При наданні першої допомоги потерпілого необхідно зігріти у ванні: температура води в ній протягом 20-30¹ слід поступово підвищувати з 20 до 40⁰С. Одночасно необхідно проводити легкий масаж ураженої ділянки від периферії до центру до потепління і почервоніння. Хворим призначають ліжковий режим з підвищеним положенням ураженої кінцівки, проводять тепле закутування і дають гаряче пиття.

Поступове зігрівання не порушує структури охолоджених тканин, у потерпілих спостерігають менше виражену інтоксикацію.

Зігріту кінцівку або ділянку тіла слід висушити, обтерти спиртом або горілкою, накласти чисту пов’язку з товстим шаром вати. При відмороженнях 2-4ст. необхідно ввести профілактичну дозу протиправцевої сироватки і анатоксин.

При подальшому лікуванні потерпілих з відмороженням проводять заходи спрямовані на відновлення кровообігу в уражених ділянках, лікування місцевого процесу, профілактику інфекційних ускладнень.

Загальне переохолодження (замерзанні).

У його виникненні має значення:

а) вологість;

б) швидкість вітру;

в) температура повітря;

г) стан людини.

У розвитку замерзання виділяють дві стадії:

1 ст. компенсації;

2 ст. декомпенсації.

В 1ст. температура тіла не знижується, а утримується на відносному рівні, в ній спрацьовують механізми фізичної терморегуляції, спрямованні на обмеження тепловіддачі: спазм судин шкіри , зменшення потовиділення, посилення обміну речовин.

За умов тривалого або інтенсивного впливу холоду температура тіла знижується і наступає 2ст. (декомпенсації) в ній пригнічуються життєво важливі функції організму. Смерть наступає від зупинки серця й гіпоксії мозку. У разі зниження температури тіла менше 20⁰С повернути потерпілого до життя не можливо.

Лікування: поміщають в тепле приміщення, міняють мокрий одяг, дають гарячий чай, алкоголь. Найкращий засіб зігрівання є ванні, початкова температура 36⁰С і за 15-20 доводимо до 40-41⁰С підтримують до повного зігрівання потерпілого. Разом з цим в/в вводять теплі 36-37⁰С 40-50 мл 40% глюкоза 5-10мл СаСl, 400мл реополіглюкіну.

Переглядів: 654