• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фаза запальної інфільтрації

Місцева.

Загальна

Місцева

Загальна

І Гостру гнійну інфекцію

Гостра гнилісна інфекція

Класифікація хірургічної інфекції

(1983г. В.І. Стручков).

І Гостра хірургічна інфекція:

1) Гостра гнійна інфекція(фурункул, карбункул, гідраденіт, абсцес, флегмона, рожа, еризипелоїд, лімфангіїт, тромбофлебіт, мастит, остеомієліт та інш.)

2) Гостра анаеробна інфекція(газова гангрена, правець)

3) Гостра специфічна інфекція9сибірка, сказ та ін.)

ІІ Хронічна хірургічна інфекція:

1) Хронічна неспецифічна інфекція(сепсис)

2) Хронічна специфічна інфекція(£вс, сифіліс, актиномікоз)

За клінічним перебігом розрізняють:

ІІ Хронічну гнійну інфекцію:

За локалізацією ураження:

1) інфекцію шкірних покривів, підшкірної клітковини;

2) інфекцію покривів черепа та його вмісту;

3) інфекцію шиї;

4) інфекцію грудної клітки, плеври, легень;

5) інфекцію середостіння;

6) інфекцію очеревини та органів черевної порожнини;

7) інфекцію таза та його органів;

8) інфекцію кісток та суглобів.

За етіологією:

1) стафілококова;

2) стрептококова;

3) пневмококова;

4) колі бацилярна;

5) синьо гнійна;

6) змішана.

Прояви запалення залежать від анатомічних особливостей, функцій і кровопостачання органа, де розвивається процес.

(Так при перитоніті

і абсцесі або флегмони м’яких тканин розвиваються різні симптоми).

У перебігу запального процесу виділяють дві клінічно виражені фази:

1) фаза запальної інфільтрації

2) фаза нагноєння.

Спостерігається розширення судин, набряк і клітинна інфільтрація. Клінічно при цьому проявляються всі класичні ознаки запалення: припухлість, почервоніння, місцеве підвищення температури, біль і порушення функцій органа.

При своєчасному лікуванні патологічний процес завершується на цій фазі.

При виливом мікробних токсинів , протеолітичних ферментів і лейкоцитів відбувається розплавлення змертвілих тканин. Унаслідок цього процесу в центрі вогнища накопичується в’язка рідина жовтуватого кольору, яка містить продукти розпаду.

Клінічно це проявляється флуктуацією розм’якшенням).

Накопичення гною обмежено зоною запальної лейкоцитарної інфільтрації тканин в якій розвивається процеси проліферації (біогенна мембрана ).

За відсутності вільного відтоку ці продукти всмоктуються, спричиняючи загальну реакцію організму: температура підвищується, інтоксикація (головний біль, озноб, тахікардія). Характерна резорбтивна, гарячка. У ЗАК виявляють нейтрофільний л- тоз зі зсувом формули вліво, підвищується ШОЕ, у сечі з’являється білок.

При гострій гнійній інфекції застосовують місцеве і загальне лікування.

Місцеве лікування залежить від фази запального процесу.

У фазі інфільтрації необхідна іммобілізація ушкодженого органа. Показані теплові процедури (зігрівальний компрес, грілка), фізіотерапевтичні процедури, новокаїнові блокади з розчинами антибіотиків.

Якщо запальний процес перейшов у стадію нагноєння, то одужання можливе лише тоді коли гній знайде собі вихід. Гній у вогнищі не може розсмоктатися. Це найважливіший закон гнійної хірургії.

Переглядів: 1005