• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ганна Чубач

Народилася Ганна Танасівна Чубач у переддень Різдва, 6 січня 1941 року, в селі Плоске Муровано-Кироловецького району на Вінниччині в сім'ї хліборобів.

Закінчила вечірню школу робітничої молоді, факультет журналістики Українського поліграфічного інститут та Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві.

Працювала в редакціях газети "Літературна Україна" та журналу "Дніпро". Авторка 30 поетичних збірок ("Журавка" (1970), "Жниця" (1974), "Ожинові береги" (1977), "Заповіти землі" (1978), "Срібна шибка" (1980), "Святкую день" (1982), "Житня зоря" (1983), "Листя в криниці" (1984), "Літо без осені" (1986) та інших) й понад 200 естрадних пісень. За назвою першої ліричної збірки друзі одразу ж стали називати її ясноокою Журавкою.

За ці роки в поетеси вийшло понад сорок книжок. Кілька з них адресовані дітям: "Вивчаймо самі", "Сонячна абетка", "Алфавітні усмішки", "Жук малий і волохатий", "Черепаха Аха", "Прикмети — не секрети" та інші. Дітям полюбилися її вірші, скоромовки, лічилки для дошкільнят і молодших учнів. Нині малята залюбки вивчають у садочках і школах літери за її "Абетками" та весело-виразні вірші.

Вірші поетеси перекладено російською, англійською, німецькою, чеською, болгарською, угорською, монгольською та іншими мовами.

Ганна Чубач — лауреат премій ім. П. Усенка, Марусі Чурай, Міжнародної премії "Дружба"; заслужений діяч мистецтв України.

Лекція № (2 год.)

Тема 13.5 Творчий шлях В.Рабенчука.

План

1. Життєвий та творчий шлях.

2. Поезія Володимира Рабенчука.

3. Публіцистична діяльність В.Рабенчука.

Література

1. Ткачук М. Метафора, що вивертає світ. Поезія дев’ятдесятників // Кур’єр Кривбасу — 1999.— червень.

2. Харчук Р. Покоління постепохи. Проза // Дивослово.— 1998.— № 1.

Рабенчук Володимир Семенович. Народився 2 липня 1944 року у селі Зозові Липовецького району на Вінниччині. Член НСПУ з 1984 року. Працює в жанрах поезії, прози, кінодраматургії, публіцистики.

Закінчив десятирічку у Зозові (1961), навчався в ремісничому училищі в Молдові, працював у Бельцях складальником на оборонному заводі. Три роки служив в армії. У 1973 році закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка, у 2001-у - юридичний факультет Національної Академії державної податкової служби України.

З 1966 року працював журналістом у районних та обласних ЗМІ, кореспондентом Бюро пропаганди художньої літератури НСПУ по Вінницькій області (1984-1992), відповідальним секретарем Вінницької обласної письменницької організації (1992-1995), сценаристом на кіностудії "Укртелефільм", головним редактором інформаційно-телевізійного агентства "Віта", з початку 1997 року до 2003 включно займав посаду начальника відділу інформації та громадських зв'язків міської податкової інспекції у Вінниці. Радник податкової служби другого рангу.

У 2005 році знову обраний головою ради Вінницької організації НСПУ. Основні видання: "Червоний вітер" - поезії, поема (1975), "Вітрило ранку" (1980), "Стремлінмя" (1983), "Весільний поїзд" (1986), "Травневі смолоскипи" (1994), "Космина та його родина" - казка (2004), "Мріяння зорі" - Вибране.
Поезія, проза, казки, публіцистика (2004).

Лауреат обласних літературних премій ім. Миколи Трублаїні та Двічі Героя Соцпраці Пилипа Желюка, лауреат обласної літературно-мистецької премії "Кришталева вишня". Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Степана Руданського та Всеукраїнської літературної премії ім. Михайла Коцюбинського.

Лекція № (2 год.)

Тема 13.5. Брати Капранові –українські видавці, письменники, публіцисти, громадські діячі.

План

1. Життєвий і творчий шлях братів.

2. Діяльність братів Капранових як публіцистів.

3. Письменницька діяльність братів Капранових.

Література

1. Білоцерківець Н. БУ-БА-БУ та ін., або Дещо про український поетичний авангард // Літературна панорама.— 1990.— К., 1990.

2. Бовсунівська Т. Типологія української посттоталітарної художньої деструкції світобудови // Сучасність.— 2003.— № 10.

Віталій та Дмитро Капранови (Брати Капранови) (* 24 липня 1967,Дубоссари, Молдова) — українські письменники, видавці, публіцисти, громадські діячі.

Біографія[ред. • ред. код]

Мають старшого брата Сергія.

Дитинство минуло в Очакові Миколаївської області, там же у 1984 році закінчили середню школу. Української мови у школі не вивчали. Крім загальноосвітньої, закінчили ще спортивну (греко-римська боротьба) та музичну (фортепіано) школи.

Вищу освіту отримували в Уральському Політехнічному інституті, (м.Свердловськ, Росія) та Московському енергетичному інституті за фахом «Технічна кібернетика».

У 1988 одружилися з сестрами-близнючками (нині вони є власницями туристичної фірми) та переїхали до Москви. Мають синів та доньку. Працювали на різних посадах у фармацевтичному та виноробному бізнесі.

Більш детально біографія викладена на персональному сайті Братів Капранових [1]

Початок видавничої діяльності[ред. • ред. код]

На початку 90-х у Москві організувався потужний український діаспорний рух. Брати Капранови в цей час видавали московську українську газету «Тинди-ринди» та журнал української фантастики «Брати». Тоді ж почали писати свою першу книжку «Кобзар 2000». Капранови працювали над цією книжкою 10 років, а закінчили вже 1998 р. у Києві, адже вирішили повернутися в Україну, бо за кордоном їм не особливо усміхалася перспектива самореалізації.

Опинившись у Києві в час книжкового «голодомору»^[1] (1998 р.), Капранови не могли видати свою книжку, тому вирішили самі стати видавцями.

Перший книжковий проект Капранових — каталог книжок поштою «Книгоноша». У 1998 р. році брати Капранови зібрали з усіх видавництв усі книжки українською мовою, які були на складах, — незалежно від року видання. Таких книжок набралося 600 назв, усі вони ввійшли до першого каталогу. (1998 р. в Україні існувало лише 600 назв книжок українською мовою, що засвідчено документально).

1999 р. Капранови разом із телеканалом «1+1» та шоколадом «Корона» організували перший конкурс української гостросюжетної літератури «Золотий Бабай». Переможцем став роман Василя Шкляра «Ключ».

Діяльність видавництва «Зелений пес»[ред. • ред. код]

Брати Капранови презентують свої книжки наЛьвівському форумі видавців на власному горбатому«Запорожці» (2008 рік)

2000 р. стартувало видавництво «Зелений пес», яке очолили Віталій та Дмитро. Першою книжкою став роман Леоніда Кононовича «Я, зомбі».

2001 р. вийшов «Кобзар 2000» братів з ілюстраціями Владислава Єрка. «Кобзар 2000» мав непоганий відгук і перевидавався вже 5 разів.

2004 р. Уряд України прийняв бюджет, який зупинив видавництво книжок. 4 лютого Капранови разом з колегами-письменниками на знак протесту спалили рукопис нового роману під Кабінетом Міністрів України. Акція мала широкий розголос, і через півроку Уряд змушений був змінити свій бюджет.

· Восени 2004 вийшов друком другий роман Капранових «Приворотне зілля».

· 2006 читачі побачили третій їх роман «Розмір має значення».

· 2007 видали книгу своїх статей «Закон Братів Капранових».

· У вересні 2008 року презентували «Нові розділи до „Кобзаря 2000“».

· Восени 2009 року видали свою першу книжку для дітей «Зоряний вуйко».

· Восени 2010 року вийшов «Кобзар 2000 + Нові розділи + Найновіші розділи».

· У вересні 2011 року — «Щоденник моєї секретарки». Влітку вийшла електронна версія книги, восени — паперова. Цей роман суттєво відрізняється від попередніх творів Братів^[2].

· На Форумі видавців 2012 представили друге видання «Приворотного зілля»

Сьогодні видавництво «Зелений пес» видає понад 60 назв українських книжок щороку і є одним з лідерів на ринку художньої літератури.

З 2004-го року брати Капранови двічі на місяць видають літературну газету «Друг Читача» та, спільно з «Главредом», ведуть проект «Книжкові сезони».

З 2005-го року брати ведуть також проект «Гоголівська Академія»^[3]. Наразі сайт функціонує:

1. як літературний сайт — gak.com.ua — територія, цілком придатна для вільної самореалізації усіх бажаючих, перебуваючи на якій, ви дістанете змогу не лише донести власне творіння до величезної кількості відвідувачів світової Мережі, а й майже відразу отримати безпосередню реакцію і обґрунтовану критику у вигляді рецензій і коментарів.

2. як літературний альманах — перше число якого має назву «digital Романтизм» — селективний друкований орган, ідейне й естетське утворення, мета якого відібрати найцікавіше і впорядкувати його якнайкраще, а потім представити широкому загалу зацікавлених читачів.

Обидва втілення проекту перебувають у прямій і непрямій залежності один від одного, обидва є відкритими для інтерпретації і комунікації, обидва запрошують до співучасті всіх бажаючих, обидва зацікавлені в подальшому розвитку мережевої і немережевої української літератури^[4].

У 2007 році Капранови виступили ініціаторами Надзвичайних Зборів «Україна — зона культурного лиха»^[5]. Результатом Зборів стало проголошення України зоною культурного лиха, також було висунуто ряд вимог та пропозиції до влади для покращенню ситуації.

У 2007 році Капранови заснували премії «Золотий намордник» — за перше місце в рейтингу державного хамства та «Золотий ошийник» — за перше місце в рейтингу іноземного хамства (присуджується посольству чи консульству за результатами інтернет-голосування).

З 2009 року Брати Капранови є кураторами культурної програми ярмарку «МЕДВІН: Книжковий світ»

У 2011 році започаткували перший Всеукраїнський конкурс двійників Тараса Шевченка.

Читайте також:

1. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
2. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта

Переглядів: 964