• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Європейський вибір України - невід'ємна складова її подальшого розвитку

Минуле дванадцятирічна за своїми соціально-економічними та політичними наслідками виявилося періодом утвердження України як повноцінної держави, що зайняла гідне місце на політичній та економічній карті світу. Однак процес розбудови ще не завершено, і найближче завдання полягає в тому, щоб остаточно облаштувати по суті нове суспільство - економічну, соціальну, політичну та гуманітарну сфери, подолати деформації, що виникли на стартовому етапі трансформаційного процесу.

Йдеться про практичну реалізацію завдань довгострокової стратегії, яка має забезпечити міцне підґрунтя для України як високорозвиненої, соціальної за своєю сутністю, демократичної правової держави, її інтегрування у світовий економічний процес як країни з конкурентоспроможною економікою, здатною вирішувати найскладніші завдання свого розвитку. Наступне десятиріччя має стати визначальним у розв'язанні саме цих завдань.

Вибір нашої держави - європейська інтеграція. Цей курс проголосив Президент України, його схвалила Верховна Рада, підтримала переважна більшість суспільства і політичних партій. Європейський вибір у розвитку України зумовлений історичними, економічними та соціальними чинниками. Його суть полягає у виборі шляху розвитку в напрямку європейської цивілізаційної моделі, що дає можливість досягти прогресу в усіх сферах життєдіяльності суспільства і держави. Європейський вибір України - це одночасно і рух до стандартів демократії, інформаційного суспільства, соціально орієнтованого ринкового господарства, що базується на засадах верховенства права і забезпечення прав та свобод людини і громадянина.

Україна має достатній потенціал для здійснення прориву до нових технологій у промисловому виробництві, до нових відносин

у сфері економіки, до нових поглядів на якість і рівень життя, до нових підходів у сфері освіти та науки, до соціокультурної інтеграції нашого суспільства в Європейське співтовариство.

Геополітична спрямованість сучасного цивілізаційного процесу визначається його глобалізацією, прогресуючим зростанням значущості гуманітарної сфери, високих інформаційних технологій, постіндустріальних принципів суспільного розвитку, підвищенням ролі інтелектуального капіталу та менеджменту, соціальних і гуманітарних чинників економічного прогресу, утвердженням пріоритетності базових засад сталого розвитку, який сприяє не тільки економічному зростанню, а й справедливому розподілу його результатів, розширенню можливостей людей, їхньому збагаченню.

Глобалізація відкриває перед людством величезні можливості у розширенні обміну товарами, послугами, інформацією, технологіями та капіталом, взаємодії в гуманітарній сфері, духовному збагаченні особистості. Водночас для значної частини людства глобалізація несе в собі й істотні загрози, зумовлюючи розмежування країн на «цивілізаційний центр» і «периферійну зону», поглиблюючи їх диференціацію в соціально-економічному розвитку.

Необхідно враховувати і глобальну тенденцію переходу до багатополюсного (поліцентричного) світового співтовариства, в якому основою взаємодії держав та їхніх економік має стати регіональна інтеграція. Сьогодні склалися специфічні умови європейської інтеграції, пов'язані з розширенням ЄС за рахунок наших західних сусідів і трансформацією спільного кордону з ними з 1 травня 2004 р. у кордон із Євросоюзом. Співробітництво з ЄС за таких умов набуває для України особливого характеру.

У зв'язку з цим чітка і пріоритетна орієнтація України на інтеграцію в Європейський союз, набуття статусу спочатку асоційованого, а згодом повноправного членства в ньому має розглядатися як основа стратегії економічного та соціального розвитку нашої держави. Як засвідчує досвід практично всіх країн-претендентів на вступ до ЄС, ця мета може стати додатковим потужним стимулом і каталізатором відповідних соціально-економічних та політичних перетворень.

Упродовж останнього десятиріччя Україна наполегливо наближається до європейських стандартів. На рівні держави напрацьовано універсальні принципи взаємодії з географічними сусідами та країнами-учасниками Європейського Союзу: взаємоповага, взаємодопомога, готовність до вирішення усіх проблем, не зважаючи на рівень їх складності. Сповідуючи миролюбну політику, держава дотримується на світовій арені безпретензійних норм діяльності. Уряди України послідовно продовжують здійснення практичних кроків щодо його реалізації.

Стратегією подальшої діяльності у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції є активний перехід на сучасні, європейські методи роботи, сприяння розвитку міжвідомчої взаємодії на горизонтальному рівні, розширення повноважень середньої та нижньої управлінських ланок у сфері обміну інформацією, заохочення ініціативності, глибокої продуманості пропозицій і бачення кінцевих результатів їхньої реалізації, вивчення та трансляція корисного досвіду інших європейських країн у сфері державного управління інтеграційними процесами.

У рекомендаціях парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з Європейським Союзом від 28 листопада 2002 року зазначено, що:

- реалізація курсу на європейську інтеграцію України є невід 'ємним елементом внутрішніх реформ, спрямованих на економічне зростання, підвищення рівня життя народу, розвиток демократії, становлення громадянського суспільства, забезпечення гарантій верховенства права, свободи слова, захист прав і свобод людини, зміцнення національної безпеки.

- поглиблення співробітництва з ЄС — це важливий елемент зміцнення стабільності та безпеки на Європейському континенті;

- курс на поглиблення співробітництва України з ЄС стимулюватиме проведення внутрішніх економічних і політичних реформ, сприятиме суспільному прогресу та розбудові соціально орієнтованої економіки України.

Успіх на шляху просування України цим курсом та надання відносинам Україна - Європейський Союз якісно нового статусу залежатиме від:

- здійснення послідовного та виваженого реформування економічної і соціальної сфер;

- ефективності процесу наближення законодавства України до законодавства ЄС та норм і принципів ГАТТ/СОТ;

- реалізації положень Угоди про партнерство та співробітництво між: Україною і ЄС та державами-учасниками (УПС).

Водночас від ЄС очікується підтвердження відкритості для всіх Держав континенту, які сповідують європейські цінності і готові

співпрацювати заради досягнення миру, добробуту і демократії в Європі. Правомірно очікувати, що підходи Євросоюзу до відносин з Україною передбачатимуть перспективу вступу України до цієї організації, сприятимуть динамічній інтеграції нашої держави до спільного європейського правового та економічного простору.

Одним з найважливіших вихідних документів співпраці є «Угода про партнерство та співробітництво» (далі - УПС) між Україною, з одного боку, та ЄС і його членами, з іншого, яка набула чинності у березні 1998 року та має термін дії 10 років. Основними цілями УПС є розвиток тісних політичних стосунків між Україною та ЄС шляхом постійного діалогу з політичних питань, сприяння розвитку торгівлі та інвестицій, забезпечення підґрунтя для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, громадського, науково-технологічного та культурного співробітництва, а також підтримки зусиль України щодо зміцнення демократії, розвитку її економіки та завершення переходу до ринкової економіки.

Відповідно до укладеної Угоди, сторони провадять регулярний політичний діалог: відбуваються переговори на найвищому політичному рівні в рамках самітів; для спостереження за дією Угоди згідно з положеннями УПС створено Раду з питань співробітництва, засідання якої відбуваються на міністерському рівні щонайменше раз у рік. З Радою співпрацює Комітет з питань співробітництва, який веде політичний діалог на парламентському рівні.

Сьогодні в рамках Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС створено та діють 4 підкомітети, а також 3 робочі групи: підкомітет з питань торгівлі та інвестицій; підкомітет з питань фінансів, економіки та статистики; підкомітет з питань транспорту та енергетики, співробітництва у цивільному та ядерному секторі, охорони довкілля, освіти, навчання та технологій; підкомітет з митних питань, транскордонного співробітництва, боротьби з нелегальною міграцією, відмиванням грошей та наркобізнесом, а також робоча група з питань відновлювальної енергетики та енергоефективності; робоча група з питань змін клімату; робоча група з питань енергетичних стратегій.

11 грудня 1999 р. у м. Гельсінкі Європейська Рада схвалила спільну стратегію ЄС щодо України, спрямовану на зміцнення стратегічного партнерства з Україною. Вона передбачає підтримку процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення проблем щодо підтримання стабільності та безпеки на

Європейському континенті, зміцнення співпраці між ЄС та Україною у контексті розширення Євросоюзу. У стратегії зазначається, що Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС) є основою відносин між Україною та Європейським Союзом, а реалізація УПС — один із пріоритетів стратегії. Приймаючи СПІЛЬНУ стратегію, Європейська Рада вирішила, що кожна головуюча в ЄС держава повинна готувати відповідний робочий план реалізації спільної стратегії ЄС щодо України, який має грунтуватися на:

- визнанні України сферою спільних важливих інтересів країн-учасників Європейського Союзу;

- визнанні стосунків між Україною та Європейським Союзом у рамках стратегічного та унікального партнерства;

- визнанні того, що двері Європейського Союзу відкриті для України за умов її відповідності критеріям членства в ЄС, визначеним Копенгагенським самітом ЄС у червні 1993 року;

- спільному інтересі країн-учасників ЄС зміцнити в Європі мир та безпеку, забезпечити добробут, демократію та повагу до прав і свобод людини;

- спільному інтересі країн-учасників ЄС підтримати Україну на шляху до утвердження громадянського демократичного суспільства, ринкової економіки, створення основ для стабільної та процвітаючої держави, самодостатнього економічного і соціального зросту;

- спільному інтересі країн-учасників ЄС сприяти розвитку стабільної, демократичної і передбачуваної України, яка рухається у напрямку європейської інтеграції, здійснює спільні з ЄС кроки у сфері зовнішньої політики та політики безпеки;

- спільних економічних інтересах країн-учасників ЄС та їх відповідності довготерміновим економічним інтересам України;

- впливі України на енергетичну безпеку країн-учасників ЄС за рахунок розташування на її території трансконтинентальної нафто - та газотранспортної мережі;

- спільному інтересі країн-учасників ЄС утвердити співробітництво з Україною як важливу підвалину подальшого розвитку центрального і східноєвропейського регіонів як регіонів безпеки, добробуту та процвітання на шляху побудови єдиного європейського дому;

- необхідності повномасштабної реалізації Угоди про партнерство та співробітництво між: Україною та Європейським Союзом;

- необхідності залучення нових цілей, механізмів та засобів розвитку двосторонніх стосунків, що виходять за межі УПС, охоплюють довготермінові перспективи, відповідають актуальній ситуації та надають додаткової ваги відносинам між Україною та Європейським Союзом;

- необхідності встановити новий тип рівноваги у Центральній та Східній Європі, яка зазнає кардинальних змін під впливом розширення Європейського Союзу;

- необхідності уникнення нових ліній поділу в Європі за рахунок координації швидкості інтеграції центральних і східноєвропейських країн до ЄС, посилення позитивних наслідків розширення ЄС, адаптації кожної з країн регіону до реалій, що виникають у процесі входження до ЄС країн-кандидатів;

- необхідності еволюції ЄС від Союзу західноєвропейських країн до Союзу європейських країн— фундаменту загальноєвропейського дому, що відповідає вимогам XXI сторіччя і здатний до дій глобального масштабу;

- необхідності поглиблювати європейську інтеграцію, що має на меті єдину Європу, і сприяти фундаментальному зближенню та європейській інтеграції України.

Метою цієї стратегії є:

1. Фундаментальне зближення та поступова інтеграція Українидо ЄС. Основою цього процесу є принципові положення і цілі європейської інтеграції та проголошений Україною курс на інтеграцію до ЄС, який сприятиме проведенню реформ у країні. Досягнення Україною критеріїв, необхідних для повноправного членства і визначених Копенгагенським самітом ЄС у червні 1993 p.,дозволить розглядати можливість її членства в ЄС.

2. Реалізація Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС,що є важливим завданням на найближчі роки, базою та одним із дієвих інструментів поглиблення інтеграції України до ЄС. Якнайповніша імплементація УПС має створити передумови для подальшого розвитку торгівлі ЄС з Україною та суміжними країнами. ЄС спрямує зусилля на послідовне спільне з Україною виконання положень УПС у рамках чинних двосторонніх інституцій, фінансових інструментів та спільних робочих програм з імплементації УПС.

3. Підтримка реформ в Україні.У взаємовідносинах з Україною ЄС спрямує свої зусилля на відповідність у ході реформ критеріям щодо набуття членства в ЄС, сформульованих Радою ЄС у червні 1993р. в Копенгагені, зокрема:

- стабільності інституцій, що гарантують демократію, верховенство закону, забезпечення прав людини, поваги та захисту національних меншин;

- існування функціонуючої ринкової економіки; спроможність витримати тиск конкуренції та ринкових сил у межах Європейського Союзу;

- спроможності взяти на себе зобов'язання, що випливають із членства в ЄС.

4.Успіхи України в реалізації Угоди про партнерство та співробітництво,здійснення реформ і продовження курсу на інтеграцію до ЄС дозволять Україні повною мірою долучитися до процесу розширення ЄС.

5.Забезпечення зони стабільності, співробітництва та процвітання у Центральній і Східній Європі.Неоднакові темпи європейської інтеграції центральних і східноєвропейських країн породжують різноплановість стосунків між країнами регіону. Тому таким принциповим є вироблення спільної стратегії, яка б забезпечила збереження еволюційності та незворотності процесу розширення, а також координацію дій, пов'язаних з різними темпами інтеграції центрально-східноєвропейських країн до ЄС, поглиблення транскордонного та регіонального співробітництва, використання багатостороннього діалогу із залученням усіх країн регіону. Спільна стратегія має зміцнити регіональну безпеку шляхом покращення та подальшої гармонізації відносин між країнами, які мають на меті інтеграцію до ЄС.

6.Адаптація законодавства України до норм ЄС.ЄС посилить та активізує роботу, яка сприятиме процесу адаптації законодавства України до норм ЄС та враховуватиме наміри України набути у майбутньому повноправне членство в ЄС.

7.Поглиблення співробітництва у сфері зовнішньої політики,що є одним із визначальних факторів безпеки та стабільності в Європі. ЄС поглиблюватиме співробітництво з Україною задля збереження спільних цінностей та фундаментальних інтересів ЄС, посилення європейської інтеграції та міжнародного співробітництва, безпеки та збереження миру в Європі відповідно до основоположних принципів Хартії ООН, Гельсінського Заключного акта, принципів Паризької хартії, забезпечення демократії, панування права, поваги до прав і свобод людини. ЄС залучатиме Україну до спільних дій на міжнародній арені.

8. Поглиблення співробітництвау сфері безпеки та оборони.ЄС визнає нерозривність та взаємозалежність безпеки Союзу та України. Співробітництво з Україною у сфері безпеки має стати наріжним каменем розбудови стабільної, мирної та єдиної Європи. Усвідомлюючи фундаментальну важливість проведення політики відкритості і довіри між ЄС та Україною, визнаючи вагомий внесок України у побудову нової архітектури міжнародної безпеки і співробітництва та необхідність всебічного залучення України до заходів, які б гарантували європейську безпеку, беручи до уваги особливий статус взаємин між Україною та Організацією Північноатлантичного блоку, Європейський Союз готовий кардинально поглибити співробітництво з Україною, що стимулюється сучасними геополітичними умовами, необхідністю гарантувати загальноєвропейську безпеку та стабільність і є напрямом випробування принципово нових механізмів співробітництва та інтеграції України до ЄС.

9. Поглиблення співробітництва з Україною у галузі юстиції та внутрішніх справ.Виконання положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, використання можливостей поза межами цієї Угоди з урахуванням існуючих потреб та інтересів сторін у галузі юстиції і внутрішніх справ, залучення України до програм ЄС та тісне співробітництво у цій сфері є важливою передумовою створення в Європі простору безпеки та стабільності.

10. Поглиблення міжлюдських зв'язків, регіонального та культурного співробітництва між Україною та ЄС,що, разом з іншими заходами, дозволить уникнути появи будь-яких нових ліній поділу на континенті.

11. Посилення торгово-економічного співробітництва та співпраці у сфері транспорту, зв'язку, телекомунікацій.Пріоритетним Європейський Союз вважає створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС і відкриття ринків сторін на основі принципу асиметричності, що є одним із завдань двосторонніх стосунків. ЄС обіцяє сприяти поширенню торгівлі та розвитку гармонійних економічних відносин з Україною. Співробітництво у цій галузі позитивно вплине на розвиток економіки та торгівлі країн-членів ЄС, їхніх торговельних та комунікаційних зв'язків з Росією, країнами Кавказу та Центральної Азії. Гнучкість механізмів імплементації Стратегії та виконання УПС забезпечать необхідні гарантії проти дестабілізації «чутливих» ринків ЄС та не створюватиме проблем з безробіттям. ЄС сприятиме розвитку

існуючої інфраструктури транспортування енергоносіїв територією України та подальшій її розбудові.

12. Охорона довкілля.ЄС надає йому першочергового значення у стосунках з Україною, що потерпіла від аварії на ЧАЕС. Спільні заходи у цій сфері, зокрема, сприяння Україні у виведенні з експлуатації ЧАЕС, вкрай необхідні для забезпечення екологічно чистого середовища на континенті.

Основним завданням Робочих планів головуючих в ЄС країн є впровадження - у співпраці з іншими країнами ЄС, Європейською Комісією та Україною - ініціатив щодо напрямів співробітництва між Україною та ЄС та їхнє подальше втілення.

Щорічно Радою з питань співробітництва між Україною та ЄС схвалюються пріоритетні напрямки двостороннього співробітництва в рамках імплементації УПС. На попередніх засіданнях Ради визначено наступні пріоритети: енергетика; торгівля та інвестиції; юстиція та внутрішні справи; наближення законодавства до норм і стандартів ЄС; охорона довкілля; співпраця у транспортній сфері; регіональне і транскордонне співробітництво; наука та технології; освіта і культура.

Часові рамки досягнення цілей спільної стратегії ЄС щодо України здійснюються через реалізацію довго-, середньо- та короткотермінових завдань Союзу. Довготерміновим завданням стратегії є фундаментальне зближення та інтеграція України до ЄС, успішне здійснення в Україні реформ, реалізація Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, досягнення Україною критеріїв повноправного членства, визначених Копенгагенським самітом ЄС у червні 1993 року.

Таблиця 1.1

Переглядів: 3399