• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Кар'єра як індивідуальна зміна.

Розробка індивідуальних планів управління поліпшенням результатів роботи. Заходи перед початком та після ініціювання змін.

Аналіз соціологічної літератури дає змогу уявляти сутність трудової кар'єри, її чинники, етапи і скласти певну класифікацію її видів. Водночас цього недос­татньо, щоб, по-перше, зрозуміти особливості ділової кар'єри, тобто кар'єри менеджера; по-друге, дістати уяв­лення про закономірності управління кар'єрою.

Тому дослідження ділової кар'єри доцільно проводи­ти на стику соціології праці, менеджменту персоналу і самоменеджменту. Найбільш вивчене це явище соціологією. У широкому значенні під кар'єрою розуміють загальну послідовність етапів розвитку людини в основних сфе­рах її життєдіяльності, зокрема трудової, суспільної, дозвілля та ін. У вузькому значенні кар'єру розуміють як послідовність занять, виконуваних індивідом протя­гом його трудового життя.

Кар'єра розглядається як прояв індивідуальної соціальної мобільності. Залежно від сфер діяльності во­на буває: трудова, посадова, політична, службова, артистична та ін.

Трудову кар'єру визначають як послідовність займа­них індивідом робочих місць в ієрархічній системі тру­дової діяльності суспільства, а також як сам процес пе­реміщення працівника з нижчих позицій на вищі. Тру­дова кар'єра розглядається як індивідуальна трудова мобільність. На неї поширюються закономірності про­цесу мобільності.

Трудова кар'єра розглядається, з одного боку, як процес зміни індивідом робочого місця, а з другого — як процес виникнення рішення про зміну роботи, його мотивація.

Загальна схема зміни робочого місця охоплює:

• зовнішні стимули й гальма зміни робочого місця;

• індивіда та його особистісні характеристики;

• ставлення індивіда до зміни робочого місця й акту переходу.

Види трудової кар'єри в літературі розрізняють за достатньо широким колом підстав.

Залежно від кількості займаних робочих місць протя­гом трудової діяльності:

• стабільна кар'єра, якщо трудова діяльність обмежена одним робочим місцем;

• динамічна, якщо були зміни робочих місць (чи хоча б однієї з його основних характеристик).

Залежно від напрямків переходів:

• горизонтальна кар'єра, якщо відбувається перехід на робочі місця того самого соціального рангу;

• вертикальна, якщо відбувається перехід на робочі місця різних соціальних рангів;

• змішана, яка об'єднує ділянки горизонтальної і вертикальної кар'єр;

• висхідна в разі переходу з робочих місць нижчих соціальних рангів на вищі;

• спадна (деградація) в разі переходу з робочих місць вищих соціальних рангів на нижчі;

• зиґзаґоподібна, яка поєднує у собі ділянки висхідної і спадної кар'єр.

Залежно від швидкості переходів із одного робочого місця на інше:

• нормальна кар'єра, якщо за швидкістю переходів співвідноситься із середнім показником професійної групи;

• стрімка, якщо за швидкістю переходів випереджає нормальну кар'єру в два і більше рази;

• бурхлива, якщо поєднує в собі ділянки як висхідної, так і стрімко спадної кар'єри.

Фінський дослідник П. Синісало до стабільної і нес­табільної кар'єр додає ще дві:

• призупинену, яка охоплює тих, хто часто був без роботи, а періоди зайнятості чергувалися з періодами безробіття;

• навчальну кар'єру, що стосується тих, хто здобуває кваліфікацію або перекваліфіковується, а також навчається на курсах підвищення кваліфікації.

Характерно, що між двома останніми видами кар'єр виявлені найбільші розходження в пріоритетах сфер діяльності. Так, представники навчальної кар'єри біль­шого значення надають навчальній діяльності, особливо розвитку професійних знань та умінь, підвищенню за­гального рівня знань, культури, творчій діяльності й мис­тецтву. Водночас вони менше уваги приділяють забезпе­ченню свого економічного й родинного стану.

Для представників призупиненої кар'єри характерна недооцінка значення професійних знань і навичок, відпочинку, ідеологічної, суспільної і політичної діяль­ності. Тобто ті, хто був обділений доступом до цих видів діяльності, найменше до них і тягнуться.

Зауважимо, що ці висновки мають практичне значен­ня для розуміння проблем трудової кар'єри молодих лю­дей і в Україні у зв'язку з переходом до ринкової еко­номіки.

В економічній літературі трапляється виокремлення двох видів кар'єри: професійної та внутрішньоор-ганізаційної (у значенні відповідно динамічної і стабіль­ної) кар'єри.

Крім вертикального і горизонтального напрямків внутрішньоорганізаційної кар'єри, виокремлюється так званий доцентровий напрямок.

Робоча історія (трудовий шлях)

Доцентрова кар'єра — це рух до ядра, до керівництва організації. Наприклад, запрошення працівника на не­доступні раніше зустрічі, наради як формального, так і неформального характеру, довірчі звертання, окремі важ­ливі доручення керівництва.

Іноді поряд із професійною розрізняють:

• галузеву кар'єру, якщо відбувається переміщення
між підприємствами й галузями;

• територіальну (міграція), якщо зміна робочого місця пов'язана зі зміною природно-географічного середовища.

На кар'єру впливають особистісні, соціальні, рин­кові чинники, а також чинники соціально-трудової си­туації.

Переглядів: 1070