Кар'єра як індивідуальна зміна.

Розробка індивідуальних планів управління поліпшенням результатів роботи. Заходи перед початком та після ініціювання змін.

Аналіз соціологічної літератури дає змогу уявляти сутність трудової кар'єри, її чинники, етапи і скласти певну класифікацію її видів. Водночас цього недостатньо, щоб, по-перше, зрозуміти особливості ділової кар'єри, тобто кар'єри менеджера; по-друге, дістати уявлення про закономірності управління кар'єрою.

Тому дослідження ділової кар'єри доцільно проводити на стику соціології праці, менеджменту персоналу і самоменеджменту. Найбільш вивчене це явище соціологією. У широкому значенні під кар'єрою розуміють загальну послідовність етапів розвитку людини в основних сферах її життєдіяльності, зокрема трудової, суспільної, дозвілля та ін. У вузькому значенні кар'єру розуміють як послідовність занять, виконуваних індивідом протягом його трудового життя.

Кар'єра розглядається як прояв індивідуальної соціальної мобільності. Залежно від сфер діяльності вона буває: трудова, посадова, політична, службова, артистична та ін.

Трудову кар'єру визначають як послідовність займаних індивідом робочих місць в ієрархічній системі трудової діяльності суспільства, а також як сам процес переміщення працівника з нижчих позицій на вищі. Трудова кар'єра розглядається як індивідуальна трудова мобільність. На неї поширюються закономірності процесу мобільності.

Трудова кар'єра розглядається, з одного боку, як процес зміни індивідом робочого місця, а з другого — як процес виникнення рішення про зміну роботи, його мотивація.

Загальна схема зміни робочого місця охоплює:

• зовнішні стимули й гальма зміни робочого місця;

• індивіда та його особистісні характеристики;

• ставлення індивіда до зміни робочого місця й акту переходу.

Види трудової кар'єри в літературі розрізняють за достатньо широким колом підстав.

Залежно від кількості займаних робочих місць протягом трудової діяльності:

• стабільна кар'єра, якщо трудова діяльність обмежена одним робочим місцем;

• динамічна, якщо були зміни робочих місць (чи хоча б однієї з його основних характеристик).

Залежно від напрямків переходів:

• горизонтальна кар'єра, якщо відбувається перехід на робочі місця того самого соціального рангу;

• вертикальна, якщо відбувається перехід на робочі місця різних соціальних рангів;

• змішана, яка об'єднує ділянки горизонтальної і вертикальної кар'єр;

• висхідна в разі переходу з робочих місць нижчих соціальних рангів на вищі;

• спадна (деградація) в разі переходу з робочих місць вищих соціальних рангів на нижчі;

• зиґзаґоподібна, яка поєднує у собі ділянки висхідної і спадної кар'єр.

Залежно від швидкості переходів із одного робочого місця на інше:

• нормальна кар'єра, якщо за швидкістю переходів співвідноситься із середнім показником професійної групи;

• стрімка, якщо за швидкістю переходів випереджає нормальну кар'єру в два і більше рази;

• бурхлива, якщо поєднує в собі ділянки як висхідної, так і стрімко спадної кар'єри.

Фінський дослідник П. Синісало до стабільної і нестабільної кар'єр додає ще дві:

• призупинену, яка охоплює тих, хто часто був без роботи, а періоди зайнятості чергувалися з періодами безробіття;

• навчальну кар'єру, що стосується тих, хто здобуває кваліфікацію або перекваліфіковується, а також навчається на курсах підвищення кваліфікації.

Характерно, що між двома останніми видами кар'єр виявлені найбільші розходження в пріоритетах сфер діяльності. Так, представники навчальної кар'єри більшого значення надають навчальній діяльності, особливо розвитку професійних знань та умінь, підвищенню загального рівня знань, культури, творчій діяльності й мистецтву. Водночас вони менше уваги приділяють забезпеченню свого економічного й родинного стану.

Для представників призупиненої кар'єри характерна недооцінка значення професійних знань і навичок, відпочинку, ідеологічної, суспільної і політичної діяльності. Тобто ті, хто був обділений доступом до цих видів діяльності, найменше до них і тягнуться.

Зауважимо, що ці висновки мають практичне значення для розуміння проблем трудової кар'єри молодих людей і в Україні у зв'язку з переходом до ринкової економіки.

В економічній літературі трапляється виокремлення двох видів кар'єри: професійної та внутрішньоор-ганізаційної (у значенні відповідно динамічної і стабільної) кар'єри.

Крім вертикального і горизонтального напрямків внутрішньоорганізаційної кар'єри, виокремлюється так званий доцентровий напрямок.

Робоча історія (трудовий шлях)

Доцентрова кар'єра — це рух до ядра, до керівництва організації. Наприклад, запрошення працівника на недоступні раніше зустрічі, наради як формального, так і неформального характеру, довірчі звертання, окремі важливі доручення керівництва.

Іноді поряд із професійною розрізняють:

• галузеву кар'єру, якщо відбувається переміщення
між підприємствами й галузями;

• територіальну (міграція), якщо зміна робочого місця пов'язана зі зміною природно-географічного середовища.

На кар'єру впливають особистісні, соціальні, ринкові чинники, а також чинники соціально-трудової ситуації.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Навчання співробітника	\|	Етапи кар'єри

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.