Конструктивні особливості антен залежать від конкретної тактичної задачі, що її розв'язує користувач каналу зв'язку.

Фідери - це лінії, які з'єднують та узгоджують антену з вихідним колом передавача або вхідним колом приймача.

Радіолінія та її особливості

Антена є технічним засобом, який перетворює енергію електричного кола (наприклад, фідера) в енергію електромагнітного поля, що поширюється у просторі, та навпаки.

Тому антени поділяються на передавальні та приймальні.

Структурний склад каналу наведено на рис. 1. Із цього рисунка випливає, що антени є невід'ємними елементами лінії зв'язку — специфічного електродинамічного об'єкта, що міститься між вихідними клемами радіопередавача та вхідними клемами радіоприймача і має основним своїм наповнювачем електромагнітне поле штучного походження як носій інформації від джерела до отримувача.

На рис. 1 фідером передавальної антени є хвилевід із хвилею типу . Плавне збільшення поперечних розмірів хвилеводу перетворює його на пірамідальну рупорну антену. На підставі 1 рівняння Максвелла змінне електричне поле з напруженістю Е в розкриві рупора збуджує у вільному просторі вихрове магнітне поле напруженістю Н, яке на підставі 1 рівняння Максвелла збуджує у просторі вихрове електричне поле Е і т. д. Біля приймальної антени, утвореної, наприклад, із двох коротких порівняно з довжиною хвилі λ відрізків циліндричного провідника з питомою провідністю g , виникає електричне та магнітне поле. Під впливом паралельної провіднику складової електричного поля у провіднику збуджується електричний струм густиною , а під впливом магнітного поля — ще один компонент струму . Зрозуміло, що результуючий струм густиною містить таку саме інформацію, що й електромагнітне поле.

Якщо антена радіопередавача є гіпотетично точковою, то потужність випромінювання PΣ розподіляється у вільному просторі рівномірно в усіх напрямках. При сферичному фронті хвилі значення густини потоку енергії (вектора Умова — Пойнтінга), випромінюваної цією антеною Вт /, залежить від відстані між R антенами

Крім того, поверхня приймальної антени, що дотикається до сферичної поверхні фронту хвилі, дуже мала. Тому потужність, яка розвивається в приймальній антені, може бути недостатньою для високоякісної обробки прийнятого сигналу. Значення густини потоку енергії П за незмінного значення PΣ , можна збільшити, якщо для антен існують напрями переважного випромінювання та прийому, тобто коли антени характеризуються спрямованими властивостями. Наприклад, зафіксуємо на рис. 1. проекцію будь-якого із зображених векторів на поздовжню вісь приймальної вібраторної антени. Уявимо, що ця антена переміщується дугою радіуса R фронту хвилі під деяким кутом φ. Тоді побачимо, що проекція вектора на вісь антени зменшиться. Відповідно зменшиться й сила струму, що індукується в антені. Це означає, що передавальна (рупорна) антена характеризується певною спрямованістю дії.

Оскільки антени виготовляються з реальних (не ідеальних) провідників, то частина підведеної з фідера енергії йде на теплові втрати. Тому реальні антени характеризуються коефіцієнтом корисної дії (ККД) μ, меншим від одиниці. Крім того, деяким значенням ККД характеризується й власне фідерна лінія, що з'єднує вихід передавача (вхід приймача) з антеною.

Якщо на рис.1 одну з антен розгорнути на деякий кут відносно поздовжньої осі лінії радіозв'язку, то за інших однакових умов проекція вектора на приймальну антену зменшиться. Це свідчить про поляризаційні властивості антен, які необхідно враховувати при реалізації каналу радіозв'язку.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ТЕХНІЧНОГО РІВНЯ ПІДПРИЄМСТВА	\|	ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ПАРАМЕТРИ АНТЕН

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.