МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Трудовая деятельность младшего школьникаРисунок 8.8 – Класифікацій методів нормування затрат праці та способів встановлення норм Таблиця 8.5 – Показники використання фонду робочого часу Рисунок 8.7 – Методика вивчення затрат робочого часу Рисунок 8.6 – Структура нормованого і інформованого робочого часу Таблиця 8.4 – Формули для розрахунку норм праці Рисунок 8.4 – Складові норм праці
Норма часу – це кількість робочого часу, об’єктивно необхідна для виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах. Норми виробітку – це кількість продукції в натуральних показниках, яку необхідно виробити за одиницю часу в конкретних організаційно-технічних умовах (табл. 8.4). Норма обслуговування – це кількість виробничих об’єктів (машин, механізмів, робочих місць, виробничої площі тощо), які повинен якісно обслуговувати працівник або бригада за одиницю робочого часу. Норма часу обслуговування – це час, встановлений на обслуговування одного конкретного об’єкта. Між нормою обслуговування і нормою часу обслуговування існує обернено пропорційна залежність. Норма чисельності – це розрахована для конкретних організаційно-технічних умов кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи за визначений період часу.
Норма підлеглості – це розраховані для конкретних організаційно-технічних умов величини, що визначають оптимальну кількість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові працівників. Нормовані завдання – це розрахований для конкретних умов асортимент і обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць, рік). На відміну від норм виробітку нормовані завдання можуть встановлюватися не лише в натуральних одиницях, але і у нормо-годинах. Найширше узагальнення дозволяє виділити дві форми витрат праці: витрати робочого часу та витрати робочої сили (фізичної та нервової енергії людини). Відповідно до цього виділяють і дві групи об’єктів нормування праці: 1) ті, що характеризуються переважно витратами робочого часу; 2) ті, що характеризуються переважно витратами робочої сили. Раціональне використання робочого часу на підприємстві починається із встановлення найдоцільніших режимів праці й відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими. Змінний режим праці й відпочинку визначає тривалість змін, час їх початку і закінчення, тривалість і час початку і закінчення перерв у роботі. Добовий режим праці й відпочинку включає кількість змін (циклів) за добу. Тижневий режим праці й відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів за тиждень, роботу у вихідні чи святкові дні, порядок чергування змін. Місячний режим праці й відпочинку визначає кількість робочих і неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які отримують відпустки, тривалість основних і додаткових відпусток. Для виявлення резервів раціональнішого використання фонду робочого часу працівників проводиться класифікація видів витрат робочого часу за такими напрямками: Час роботи і час перерв у роботі (рис. 8.5): 1. Час роботи (Тр) – це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник виконує трудові функції. Він включає: 1.1. Час підготовчо-завершальної роботи (Тпз), що витрачається на підготовку до виконання завдання, і дії, пов’язані з його завершенням (одержання завдання, інструктаж, здавання готової продукції тощо). 1.2. Час оперативної роботи Топ витрачається на безпосереднє виконання трудового завдання. Він включає: 1.2.1. Основний час То – час безпосереднього перетворення предмета праці; 1.2.2. Допоміжний час Тд – час управління обладнанням, вимірювання показників, переходів тощо. 1.3. Час обслуговування робочого місця складається з: 1.3.1. Часу організаційного обслуговування Торг що витрачається на догляд робочого місця, пов’язаний з виконанням змінного завдання; 1.3.2. Часу технічного обслуговування Ттех, що витрачається на догляд робочого місця, пов’язаний з виконанням даної конкретної роботи. 2. Час перерв Тп – це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник не виконує трудові функції з різних причин. Він включає: 2.1. Час регламентованих перерв Тпр – заздалегідь передбачений, об’єктивно необхідний. До нього належать: 2.1.1. Час перерв, зумовлених особливостями техніки, технології та організації виробництва Тпт. 2.1.2. Час перерв, обумовлених трудовим законодавством Тзак; 2.1.3. Час на відпочинок та особисті потреби Твоп. 2.2. Час нерегламентованих перерв Тпн складається з непередбачуваних, небажаних зупинок в роботі. Це: 2.2.1. Час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва Тпнт, наприклад перебоями постачання, несправністю устаткування; 2.2.2. Час перерв, зумовлених порушеннями трудової дисципліни Тптд – запізненнями, прогулами тощо; 2.2.3. Час відпусток з дозволу адміністрації Тпв. Рисунок 8.5 – Логіко-структурна схема змінного робочого часу
Нормований та ненормований робочий час (рис. 8.6). 1. Нормований робочий час включає всі затрати часу, що є об’єктивно необхідними для виконання конкретного завдання, а отже, підлягають нормуванню. Це таке: 1.1. Час продуктивної роботи Трп. 1.2. Час регламентованих перерв Тпр. 2. Ненормований робочий час не є об’єктивно необхідним, а отже, не включається до складу норми. Це таке: 2.1. Час непродуктивної роботи Трн. 2.2. Час нерегламентованих перерв Тпн.
Для реєстрації результатів вивчення робочого часу використовуються відповідна документація і методи обробки інформації, проводяться при необхідності фотографії робочого дня і хронометражні спостереження (рис. 8.7). Фотографія робочого часу – це вивчення шляхом спостереження і вимірювання всіх витрат часу протягом робочої зміни або її частини. Основне завдання фотографії робочого часу – виявлення протягом зміни причин, що зумовлюють втрати. Хронометраж – це точне вимірювання часу, який витрачається на окремі прийоми і рухи при виконанні виробничих операцій. Він ґрунтується на розчленуванні трудових операцій на мікропроцеси і використовується для аналізу прийомів праці і визначення тривалості елементів операцій, що повторюються. Основні показники, що використовуються для аналізу виконання норм часу наведено у таблиці 8.5.
Конкретні норми праці для певного трудового процесу визначаються безпосередньо на підприємстві на основі одного або кількох трудових нормативів. Тобто трудовий норматив є первинним і універсальним, а норма праці – вторинною і локальною. Нормі відповідають чітко визначені значення факторів, що визначають її величину в конкретних умовах виробничого процесу, а нормативи встановлюються для багатьох значень факторів. Норматив – це функція, що встановлює відповідність між багатьма нормами та впливаючими на них факторами. Норма – це конкретне значення даної функції при фіксованих значеннях факторів. У практиці нормування праці користуються досвідно-статистичними і аналітичними методами (рис 8.8).
Досвідно-статистичні (або сумарні) методи передбачають встановлення норм в цілому на всю роботу без поелементного аналізу операцій і проектування раціональної організації праці. При досвідному методі норми визначаються на основі особистого досвіду нормувальника, а при статистичному – на основі статистичних даних про фактичні затрати часу на виконання аналогічної роботи в минулому. Досвідно-статистичні методи не можна вважати науковими, оскільки норми розробляються без необхідного аналізу фактичних умов праці. Такі норми не забезпечують ефективне використання виробничих ресурсів і повинні замінятися нормами, встановленими аналітичними методами. За допомогою аналітичних методів проводиться наукове обґрунтування норм праці на підставі аналізу конкретного трудового процесу. Для цього операція, яка нормується, розділяється на складові елементи; потім визначаються технічні, організаційні, економічні та інші фактори, що впливають на тривалість виконання кожного елементу; далі проектується раціональний склад операції і послідовність виконання її елементів із врахуванням оптимального поєднання факторів, що впливають на їхню тривалість. Після цього розраховуються затрати часу на кожен елемент, і їх сума, що визначає норму часу на операцію в цілому. Одночасно повинні розроблятися організаційно-технічні заходи, що забезпечують впровадження запроектованого трудового процесу і встановленої норми. За методикою одержання вихідних даних аналітичні методи поділяються на аналітично-розрахункові і аналітично-дослідні. Якщо затрати часу на кожен елемент операції і на операцію в цілому визначаються на основі нормативних матеріалів (науково обґрунтованих міжгалузевих, галузевих чи місцевих нормативів), такий метод називається аналітично-розрахунковим. Якщо затрати часу на кожен елемент операції і на операцію в цілому встановлюються на основі безпосередніх вимірювань цих затрат на досліджуваних робочих місцях шляхом проведення фотографії робочого часу або хронометражу, такий метод називається аналітично-дослідним.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|