• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Трудовая деятельность младшего школьника

Рисунок 8.8 – Класифікацій методів нормування затрат праці та способів встановлення норм

Таблиця 8.5 – Показники використання фонду робочого часу

Рисунок 8.7 – Методика вивчення затрат робочого часу

Рисунок 8.6 – Структура нормованого і інформованого робочого часу

Таблиця 8.4 – Формули для розрахунку норм праці

Рисунок 8.4 – Складові норм праці

Норма часу – це кількість робочого часу, об’єктивно необхідна для виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах.

Норми виробітку – це кількість продукції в натуральних показниках, яку необхідно виробити за одиницю часу в конкретних організаційно-технічних умовах (табл. 8.4).

Норма обслуговування – це кількість виробничих об’єктів (машин, механізмів, робочих місць, виробничої площі тощо), які повинен якісно обслуговувати працівник або бригада за одиницю робочого часу.

Норма часу обслуговування – це час, встановлений на обслуговування одного конкретного об’єкта. Між нормою обслуговування і нормою часу обслуговування існує обернено пропорційна залежність.

Норма чисельності – це розрахована для конкретних організаційно-технічних умов кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи за визначений період часу.

Назва норми	Формула для розрахунку	Умовні позначення
	Норма виробітку (Нвир)		Тзм – робочий час виконавців нормованої роботи за обліковий період (годину, робочий день, зміну, місяць; Нч – норма часу на одиницю продукції в хвилинах.
	Норма часу (Нч) на виготовлення одиниці продукції	Нч = Топ + Торм + Твоп + Тпр + Тпз	Топ – затрати оперативного часу; Торм – витрати часу на обслуговування робочого місця; Твоп – перерви на відпочинок і особисті потреби; Тпр – регламентовані перерви з організаційно-технічних причин; Тпз – витрати підготовчо-заключного часу.
	Норма обслуговування (Нобсл)		Тзм – робочий час виконавців нормованої роботи за обліковий період (годину, робочий день, зміну, місяць; Нч.обсл – норма часу обслуговування.
	Норма часу обслуговування (Нч.обсл)		Нч – норма часу на виконання одиниці обсягу робіт з обслуговування; Ор – кількість одиниць обсягу роботи з обслуговування одиниці обладнання, робочого місця; К – коефіцієнт, який враховує виконаній робітником допоміжних, не властивих йому функцій, не врахованих нормою часу.

Норма підлеглості – це розраховані для конкретних організаційно-технічних умов величини, що визначають оптимальну кількість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові працівників.

Нормовані завдання – це розрахований для конкретних умов асортимент і обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць, рік). На відміну від норм виробітку нормовані завдання можуть встановлюватися не лише в натуральних одиницях, але і у нормо-годинах.

Найширше узагальнення дозволяє виділити дві форми витрат праці: витрати робочого часу та витрати робочої сили (фізичної та нервової енергії людини). Відповідно до цього виділяють і дві групи об’єктів нормування праці:

1) ті, що характеризуються переважно витратами робочого часу;

2) ті, що характеризуються переважно витратами робочої сили.

Раціональне використання робочого часу на підприємстві починається із встановлення найдоцільніших режимів праці й відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими.

Змінний режим праці й відпочинку визначає тривалість змін, час їх початку і закінчення, тривалість і час початку і закінчення перерв у роботі.

Добовий режим праці й відпочинку включає кількість змін (циклів) за добу.

Тижневий режим праці й відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів за тиждень, роботу у вихідні чи святкові дні, порядок чергування змін.

Місячний режим праці й відпочинку визначає кількість робочих і неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які отримують відпустки, тривалість основних і додаткових відпусток.

Для виявлення резервів раціональнішого використання фонду робочого часу працівників проводиться класифікація видів витрат робочого часу за такими напрямками:

Час роботи і час перерв у роботі (рис. 8.5):

1. Час роботи (Тр) – це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник виконує трудові функції. Він включає:

1.1. Час підготовчо-завершальної роботи (Тпз), що витрачається на підготовку до виконання завдання, і дії, пов’язані з його завершенням (одержання завдання, інструктаж, здавання готової продукції тощо).

1.2. Час оперативної роботи Топ витрачається на безпосереднє виконання трудового завдання. Він включає:

1.2.1. Основний час То – час безпосереднього перетворення предмета праці;

1.2.2. Допоміжний час Тд – час управління обладнанням, вимірювання показників, переходів тощо.

1.3. Час обслуговування робочого місця складається з:

1.3.1. Часу організаційного обслуговування Торг що витрачається на догляд робочого місця, пов’язаний з виконанням змінного завдання;

1.3.2. Часу технічного обслуговування Ттех, що витрачається на догляд робочого місця, пов’язаний з виконанням даної конкретної роботи.

2. Час перерв Тп – це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник не виконує трудові функції з різних причин. Він включає:

2.1. Час регламентованих перерв Тпр – заздалегідь передбачений, об’єктивно необхідний. До нього належать:

2.1.1. Час перерв, зумовлених особливостями техніки, технології та організації виробництва Тпт.

2.1.2. Час перерв, обумовлених трудовим законодавством Тзак;

2.1.3. Час на відпочинок та особисті потреби Твоп.

2.2. Час нерегламентованих перерв Тпн складається з непередбачуваних, небажаних зупинок в роботі. Це:

2.2.1. Час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва Тпнт, наприклад перебоями постачання, несправністю устаткування;

2.2.2. Час перерв, зумовлених порушеннями трудової дисципліни Тптд – запізненнями, прогулами тощо;

2.2.3. Час відпусток з дозволу адміністрації Тпв.

Рисунок 8.5 – Логіко-структурна схема змінного робочого часу

Нормований та ненормований робочий час (рис. 8.6).

1. Нормований робочий час включає всі затрати часу, що є об’єктивно необхідними для виконання конкретного завдання, а отже, підлягають нормуванню. Це таке:

1.1. Час продуктивної роботи Трп.

1.2. Час регламентованих перерв Тпр.

2. Ненормований робочий час не є об’єктивно необхідним, а отже, не включається до складу норми. Це таке:

2.1. Час непродуктивної роботи Трн.

2.2. Час нерегламентованих перерв Тпн.

Для реєстрації результатів вивчення робочого часу використовуються відповідна документація і методи обробки інформації, проводяться при необхідності фотографії робочого дня і хронометражні спостереження (рис. 8.7).

Фотографія робочого часу – це вивчення шляхом спостереження і вимірювання всіх витрат часу протягом робочої зміни або її частини. Основне завдання фотографії робочого часу – виявлення протягом зміни причин, що зумовлюють втрати.

Хронометраж – це точне вимірювання часу, який витрачається на окремі прийоми і рухи при виконанні виробничих операцій. Він ґрунтується на розчленуванні трудових операцій на мікропроцеси і використовується для аналізу прийомів праці і визначення тривалості елементів операцій, що повторюються.

Основні показники, що використовуються для аналізу виконання норм часу наведено у таблиці 8.5.

Назва показника	Формула для розрахунку	Умовні позначення
Коефіцієнт використання робочого часу (Кврч)		Tо – затрати оперативного часу; Тд – допоміжний час; Торм – витрати часу на організацію робочого місця; Тпт – час регламентованих перерв з організаційно-технічних причин; Тпз – підготовчо-заключний час.
Коефіцієнт втрат робочого часу (Квтрат)		Тптт – витрати часу, пов’язані з недоліками в техніці й технології; Тпд – витрати часу внаслідок порушень трудової дисципліни; Тзм – робочий час виконавців нормованої роботи за обліковий період (годину, робочий день, зміну, місяць).
Резерви зростання продуктивності праці (ППзаг)		Топн та Топф – нормативний та фактичний оперативний час відповідно.
Коефіцієнт стійкості ряду (Кс)		Тmax та Tmіn – максимальний та мінімальний виміри показника в хроноряді.

Конкретні норми праці для певного трудового процесу визначаються безпосередньо на підприємстві на основі одного або кількох трудових нормативів. Тобто трудовий норматив є первинним і універсальним, а норма праці – вторинною і локальною. Нормі відповідають чітко визначені значення факторів, що визначають її величину в конкретних умовах виробничого процесу, а нормативи встановлюються для багатьох значень факторів. Норматив – це функція, що встановлює відповідність між багатьма нормами та впливаючими на них факторами. Норма – це конкретне значення даної функції при фіксованих значеннях факторів.

У практиці нормування праці користуються досвідно-статистичними і аналітичними методами (рис 8.8).

Досвідно-статистичні (або сумарні) методи передбачають встановлення норм в цілому на всю роботу без поелементного аналізу операцій і проектування раціональної організації праці. При досвідному методі норми визначаються на основі особистого досвіду нормувальника, а при статистичному – на основі статистичних даних про фактичні затрати часу на виконання аналогічної роботи в минулому. Досвідно-статистичні методи не можна вважати науковими, оскільки норми розробляються без необхідного аналізу фактичних умов праці. Такі норми не забезпечують ефективне використання виробничих ресурсів і повинні замінятися нормами, встановленими аналітичними методами.

За допомогою аналітичних методів проводиться наукове обґрунтування норм праці на підставі аналізу конкретного трудового процесу. Для цього операція, яка нормується, розділяється на складові елементи; потім визначаються технічні, організаційні, економічні та інші фактори, що впливають на тривалість виконання кожного елементу; далі проектується раціональний склад операції і послідовність виконання її елементів із врахуванням оптимального поєднання факторів, що впливають на їхню тривалість. Після цього розраховуються затрати часу на кожен елемент, і їх сума, що визначає норму часу на операцію в цілому. Одночасно повинні розроблятися організаційно-технічні заходи, що забезпечують впровадження запроектованого трудового процесу і встановленої норми.

За методикою одержання вихідних даних аналітичні методи поділяються на аналітично-розрахункові і аналітично-дослідні.

Якщо затрати часу на кожен елемент операції і на операцію в цілому визначаються на основі нормативних матеріалів (науково обґрунтованих міжгалузевих, галузевих чи місцевих нормативів), такий метод називається аналітично-розрахунковим.

Якщо затрати часу на кожен елемент операції і на операцію в цілому встановлюються на основі безпосередніх вимірювань цих затрат на досліджуваних робочих місцях шляхом проведення фотографії робочого часу або хронометражу, такий метод називається аналітично-дослідним.

Переглядів: 1055