МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Трудовая деятельность младшего школьникаРисунок 8.8 – Класифікацій методів нормування затрат праці та способів встановлення норм Таблиця 8.5 – Показники використання фонду робочого часу Рисунок 8.7 – Методика вивчення затрат робочого часу Рисунок 8.6 – Структура нормованого і інформованого робочого часу Таблиця 8.4 – Формули для розрахунку норм праці Рисунок 8.4 – Складові норм праці
Норма часу – це кількість робочого часу, об’єктивно необхідна для виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах. Норми виробітку – це кількість продукції в натуральних показниках, яку необхідно виробити за одиницю часу в конкретних організаційно-технічних умовах (табл. 8.4). Норма обслуговування – це кількість виробничих об’єктів (машин, механізмів, робочих місць, виробничої площі тощо), які повинен якісно обслуговувати працівник або бригада за одиницю робочого часу. Норма часу обслуговування – це час, встановлений на обслуговування одного конкретного об’єкта. Між нормою обслуговування і нормою часу обслуговування існує обернено пропорційна залежність. Норма чисельності – це розрахована для конкретних організаційно-технічних умов кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи за визначений період часу.
Норма підлеглості – це розраховані для конкретних організаційно-технічних умов величини, що визначають оптимальну кількість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові працівників. Нормовані завдання – це розрахований для конкретних умов асортимент і обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць, рік). На відміну від норм виробітку нормовані завдання можуть встановлюватися не лише в натуральних одиницях, але і у нормо-годинах. Найширше узагальнення дозволяє виділити дві форми витрат праці: витрати робочого часу та витрати робочої сили (фізичної та нервової енергії людини). Відповідно до цього виділяють і дві групи об’єктів нормування праці: 1) ті, що характеризуються переважно витратами робочого часу; 2) ті, що характеризуються переважно витратами робочої сили. Раціональне використання робочого часу на підприємстві починається із встановлення найдоцільніших режимів праці й відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими. Змінний режим праці й відпочинку визначає тривалість змін, час їх початку і закінчення, тривалість і час початку і закінчення перерв у роботі. Добовий режим праці й відпочинку включає кількість змін (циклів) за добу. Тижневий режим праці й відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів за тиждень, роботу у вихідні чи святкові дні, порядок чергування змін. Місячний режим праці й відпочинку визначає кількість робочих і неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які отримують відпустки, тривалість основних і додаткових відпусток. Для виявлення резервів раціональнішого використання фонду робочого часу працівників проводиться класифікація видів витрат робочого часу за такими напрямками: Час роботи і час перерв у роботі (рис. 8.5): 1. Час роботи (Тр) – це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник виконує трудові функції. Він включає: 1.1. Час підготовчо-завершальної роботи (Тпз), що витрачається на підготовку до виконання завдання, і дії, пов’язані з його завершенням (одержання завдання, інструктаж, здавання готової продукції тощо). 1.2. Час оперативної роботи Топ витрачається на безпосереднє виконання трудового завдання. Він включає: 1.2.1. Основний час То – час безпосереднього перетворення предмета праці; 1.2.2. Допоміжний час Тд – час управління обладнанням, вимірювання показників, переходів тощо. 1.3. Час обслуговування робочого місця складається з: 1.3.1. Часу організаційного обслуговування Торг що витрачається на догляд робочого місця, пов’язаний з виконанням змінного завдання; 1.3.2. Часу технічного обслуговування Ттех, що витрачається на догляд робочого місця, пов’язаний з виконанням даної конкретної роботи. 2. Час перерв Тп – це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник не виконує трудові функції з різних причин. Він включає: 2.1. Час регламентованих перерв Тпр – заздалегідь передбачений, об’єктивно необхідний. До нього належать: 2.1.1. Час перерв, зумовлених особливостями техніки, технології та організації виробництва Тпт. 2.1.2. Час перерв, обумовлених трудовим законодавством Тзак; 2.1.3. Час на відпочинок та особисті потреби Твоп. 2.2. Час нерегламентованих перерв Тпн складається з непередбачуваних, небажаних зупинок в роботі. Це: 2.2.1. Час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва Тпнт, наприклад перебоями постачання, несправністю устаткування; 2.2.2. Час перерв, зумовлених порушеннями трудової дисципліни Тптд – запізненнями, прогулами тощо; 2.2.3. Час відпусток з дозволу адміністрації Тпв. Рисунок 8.5 – Логіко-структурна схема змінного робочого часу
Нормований та ненормований робочий час (рис. 8.6). 1. Нормований робочий час включає всі затрати часу, що є об’єктивно необхідними для виконання конкретного завдання, а отже, підлягають нормуванню. Це таке: 1.1. Час продуктивної роботи Трп. 1.2. Час регламентованих перерв Тпр. 2. Ненормований робочий час не є об’єктивно необхідним, а отже, не включається до складу норми. Це таке: 2.1. Час непродуктивної роботи Трн. 2.2. Час нерегламентованих перерв Тпн.
Для реєстрації результатів вивчення робочого часу використовуються відповідна документація і методи обробки інформації, проводяться при необхідності фотографії робочого дня і хронометражні спостереження (рис. 8.7). Фотографія робочого часу – це вивчення шляхом спостереження і вимірювання всіх витрат часу протягом робочої зміни або її частини. Основне завдання фотографії робочого часу – виявлення протягом зміни причин, що зумовлюють втрати. Хронометраж – це точне вимірювання часу, який витрачається на окремі прийоми і рухи при виконанні виробничих операцій. Він ґрунтується на розчленуванні трудових операцій на мікропроцеси і використовується для аналізу прийомів праці і визначення тривалості елементів операцій, що повторюються. Основні показники, що використовуються для аналізу виконання норм часу наведено у таблиці 8.5.
Конкретні норми праці для певного трудового процесу визначаються безпосередньо на підприємстві на основі одного або кількох трудових нормативів. Тобто трудовий норматив є первинним і універсальним, а норма праці – вторинною і локальною. Нормі відповідають чітко визначені значення факторів, що визначають її величину в конкретних умовах виробничого процесу, а нормативи встановлюються для багатьох значень факторів. Норматив – це функція, що встановлює відповідність між багатьма нормами та впливаючими на них факторами. Норма – це конкретне значення даної функції при фіксованих значеннях факторів. У практиці нормування праці користуються досвідно-статистичними і аналітичними методами (рис 8.8).
Досвідно-статистичні (або сумарні) методи передбачають встановлення норм в цілому на всю роботу без поелементного аналізу операцій і проектування раціональної організації праці. При досвідному методі норми визначаються на основі особистого досвіду нормувальника, а при статистичному – на основі статистичних даних про фактичні затрати часу на виконання аналогічної роботи в минулому. Досвідно-статистичні методи не можна вважати науковими, оскільки норми розробляються без необхідного аналізу фактичних умов праці. Такі норми не забезпечують ефективне використання виробничих ресурсів і повинні замінятися нормами, встановленими аналітичними методами. За допомогою аналітичних методів проводиться наукове обґрунтування норм праці на підставі аналізу конкретного трудового процесу. Для цього операція, яка нормується, розділяється на складові елементи; потім визначаються технічні, організаційні, економічні та інші фактори, що впливають на тривалість виконання кожного елементу; далі проектується раціональний склад операції і послідовність виконання її елементів із врахуванням оптимального поєднання факторів, що впливають на їхню тривалість. Після цього розраховуються затрати часу на кожен елемент, і їх сума, що визначає норму часу на операцію в цілому. Одночасно повинні розроблятися організаційно-технічні заходи, що забезпечують впровадження запроектованого трудового процесу і встановленої норми. За методикою одержання вихідних даних аналітичні методи поділяються на аналітично-розрахункові і аналітично-дослідні. Якщо затрати часу на кожен елемент операції і на операцію в цілому визначаються на основі нормативних матеріалів (науково обґрунтованих міжгалузевих, галузевих чи місцевих нормативів), такий метод називається аналітично-розрахунковим. Якщо затрати часу на кожен елемент операції і на операцію в цілому встановлюються на основі безпосередніх вимірювань цих затрат на досліджуваних робочих місцях шляхом проведення фотографії робочого часу або хронометражу, такий метод називається аналітично-дослідним.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|