Технологічні особливості комп'ютерного редагування

Системи редагування

Розглядаючи СР як об'єкт моделювання на комп'ютері, найперше потрібно порівняти їх з іншими відомими типами систем, щоби вивчити можливість використання в СР готових проектних рішень з інших видів систем.

Перші спостереження показують, що, виходячи з концепції редагування як перекладу з неправильної мови на правильну та його мети, СР доцільно порівнювати із системами комп'ютерного перекладу (СКП), а також, хоча це може здатися дивним, зі системами транслювання програм (трансляторами). Так, СР об'єднує з трансляторами те, що вони не лише здійснюють переклад з однієї мови на іншу (переклад зі штучної мови програмування на мову електронних пристроїв), не лише адаптують до певних умов ці переклади, а й здійснюють формально-логічний та синтаксичний контроль (відмінність, звичайно, полягає в тому, що транслятори призначені для опрацювання штучних, а СР — природних мов). СР із СКП об'єднує те, що вони не тільки перекладають із природних мов, а й виконують також морфологічний, синтаксичний, а іноді ще й семантичний аналіз (відмінність, звичайно, полягає в тому, що СКП не здійснюють адаптацію повідомлень до певних умов). Проте схожість між трансляторами та СКП щодо перекладу з СР не слід перебільшувати, оскільки редагування має цілу низку своїх завдань, зокрема оцінювання, які у вказаних системах не реалізовані. Та й, як було показано вище, редагування—це не переклад, а приведення повідомлення у відповідність з нормами.

Порівнюючи традиційний видавничий процес із комп'ютеризованим, найперше слід зазначити, що в комп'ютеризованому здебільшого зникає як його складова частина коректура, тобто коректурний обмін між ЗМІ, друкарнею та автором. Це викликане тим, що авторський оригінал більшість авторів уже зараз готують відразу на комп'ютерних носіях інформації (наприклад, дисках), які дають змогу виправляти помилки безпосередньо в електронному оригіналі повідомлення (паперові носії такої можливості не забезпечують) і копіювати його потрібну кількість разів без спотворень. Як результат, у ЗМІ після редагування вже нема потреби набирати текст повторно. Так само зникає ця потреба і в друкарнях, оскільки ЗМІ подають туди видавничий оригінал на плівці або в електронному вигляді. Отже, як уже було зазначено, процес коректури або суттєво скорочується, або стає зовсім зайвим?.

Таким чином, видавничий процес, який раніше передбачав як мінімум триразове набирання тексту (автор, ЗМІ та друкарня), зараз став одноразовим.

Проте в тих випадках, коли автор при комп'ютеризованому видавничому процесі подає рукопис на паперовому носії, коректура все ж необхідна. Це викликає певні зміни у видавничому процесі. Так, традиційно спершу проводять редагування, а далі — коректуру. Комп'ютеризована технологія, коли подають авторський оригінал на папері, вимагає спершу проводити коректуру й тільки потім — редагування. Адже в текст недоцільно 1 За аналогією до медичних ЕС цс означало б, що на неї покладають не лише функції діагностування й вироблення рекомендацій щодо лікування, а й функції самого лікування хворого (ін'єкції, оперування тощо).

Правда, задля справедливості слід сказати, що частково завдання коректури все ж залишаються, але вже зовсім в іншій сфері (наприклад, при передачі видань каналами зв'язку в Інтернет чи при копіюванні видань з одного носія інформації на інший). Проте ці завдання переходять уже, як правило, в чисто технічну площину, пов'язану з необхідністю контролю даних під час їх передачі, а тому до традиційної коректури не належать. вносити виправлення, коли заздалегідь відомо про наявність у ньому спотворень. У такому випадку після усунення спотворень його довелось би редагувати повторно.

Комп'ютерне редагування має особливості, які відрізняють його від традиційного.

Зокрема, в ньому можна виділити такі ступені автоматизації:

— комгіютеризоване редагування (операції контролю і виправлення здійснює людина; комп'ютер використовують лише як "електронне перо"; прикладом СР, які дають змогу здійснювати комп'ютеризоване редагування, є ТП);

— автоматизоване редагування (більшу частину операцій контролю виконує СР, а людина—меншу частину операцій контролю та більшість операцій виправлення);

— автоматичне редагування (більшу частину операцій контролю й виправлення виконує СР, а меншу — людина; крім того, людина приймає рішення в неформалізованих конфліктних ситуаціях).

Комп'ютерне редагування має також специфічні розмежовані в часі етапи опрацювання тексту:

— передредагування, тобто попереднє ручне розмічування оригіналу, яке виконує людина з метою наступного автоматизованого чи автоматичного редагування, наприклад задання для рубрик спеціальних стилів їх оформлення, розставлення міток у бібліографічному описі тощо;

— інтерредагування, яке виконує сама СР, проводячи операції контролю й виправлення тексту;

— постредагування, яке виконує людина, проводячи ті операції контролю й виправлення тексту, що їх не змогла виконати СР

Комп'ютерне редагування здійснюють послідовно: від однієї одиниці до іншої.

Закінчивши опрацювання на одному рівні, переходять до наступного (в напрямі від нижчих рівнів—до вищих). Специфіка порівневого опрацювання полягає в тому, що переходити до вищого рівня можна лише тоді, коли на нижчому всі помилки вже усунуті (наявність помилки на нижчих рівнях унеможливлює опрацювання вищих). Для порівняння вкажемо, що під час традиційного редагування людина опрацьовує текст інтегрально, тобто охоплює одночасно кілька сусідніх рівнів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Текстові процесори	\|	Межі автоматизації редакційного етапу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.