Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Поняття суб'єкта міжнародного права

План

Тема4. Суб’єкти і об’єкти міжнародного права.

§ 1. Поняття суб'єкта міжнародного права

§ 2. Держави як основні суб'єкти міжнародного права

§ 3. Україна як суб'єкт міжнародного права

§ 4. Міжнародна правосуб'єктність нації

§ 5. Правосуб'єктність міжнародних організацій

§ 6. Правосуб'єктність державоподібних утворень

 

Основні поняття: суб'єкт міжнародного права, об'єкт міжнародного права, правосуб'єктність, федерація, автономія, унітарна держава, народ, нація, державоподібне утворення, визнання, правонаступництво, міжнародна організація.

 

Поняття суб'єкта міжнародного права тісно пов'язане з поняттям предмета міжнародно-правового регулювання. Ми вже зазначали, що тільки у процесі міжнародних (міждержавних) відносин у широкому розумінні створюються норми поведінки для учасників цих відносин. Таким чином, тільки учасникам цих відносин надавався статус міжнародної правосуб'єктності. Спроможність брати участь у відносинах, що регулюються міжнародно-правовими нормами, розглядалася; нами як передумова, але не головна риса суб'єкта. Основна властивість суб'єкта — юридична здатність до самостійних міжнародних дій, включаючи створення погоджених міжнародно-правових норм, до незалежного здійснення прав та обов'язків, установлених цими нормами [1],

Розглянемо деякі міжнародно-правові документи, що визначають правосуб'єктність. Наприклад, 8 (20) листопада 1815 р. у Парижі представники шести держав (Австрії, Франції, Великобританії, Росії, Португалії, Пруссії) підписали Акт про визнання і гарантії постійного нейтралітету Швейцарії і недоторканності її території. У ньому, зокрема, зазначається, що держави, які його підписали, "урочисто визнають постійний нейтралітет Швейцарії і ручаються за цілісність і недоторканність володінь її в нових межах, як зазначені вони актом Віденського конгресу" [2].

Або інший документ. 12 вересня 1990 р. у Москві Німецька Демократична Республіка, Федеративна Республіка Німеччина, Об'єднане Королівство Великобританії і Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки, Союз Радянських Соціалістичних Республік і Французька Республіка підписали Договір про остаточне врегулювання стосовно Німеччи­ни, тобто про створення Об'єднаної Німеччини у межах ФРН, НДР і Західного Берліна. У ст. 7 цього договору зазна­чається, що "Об'єднана Німеччина набуває повного сувере­нітету над своїми внутрішніми і зовнішніми справами" [3].

У висновку Міжнародного суду 11 квітня 1949 р. щодо шкоди, заподіяної на службі в Об'єднаних Націях, говориться, що "суб'єкти права в юридичній системі не обов'язково повинні бути ідентичними з погляду своєї природи та обсягу прав" [4]. І хоч це судження у конкретній ситуації стосувалося правосуб'єктності ООН, воно, по суті, має загальне значення.

У сучасній доктрині міжнародного права традиційні суб'єкти міжнародного права прийнято поділяти на дві категорії: основні (первинні) та похідні (вторинні). До категорії основних (первинних) суб'єктів міжнародного права відносять держави, що володіють (як ми бачили на прикладах, наведених міжнародно-правових документів) державним суверенітетом і набувають на підставі свого виникнення (утворення) міжнародної правосуб'єктності.

Категорію похідних (вторинних) суб'єктів міжнародного права становлять міжнародні міжурядові організації і державоподібні утворення. Під державоподібними утвореннями розуміють особливі історично сформовані політико-релігійні або політико-територіальні одиниці (Ватикан, Мальтійський орден та ін.).

Особливе становище серед суб'єктів міжнародного права посідають нації і народи, які борються проти колоніалізму, іноземного панування за створення власної держави на основі національного суверенітету. Прикладом цього є Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 3236 (XXIX), що розглянула 22 листопада 1974 р. питання про Палестину. У цій резолю­ції, зокрема, зазначається, що Генеральна Асамблея,

"заслухавши заяву Організації визволення Палестини, що є представницею палестинського народу..., визнаючи, що палес­тинський народ має право на самовизначення відповідно до Статуту: ООН...

6. Звертається з закликом до всіх держав і міжнародних організацій надати підтримку палестинському народу у його боротьбі за відновлення прав відповідно до Статуту.

7. Просить Генерального секретаря налагодити контакти з Організацією визволення Палестини з усіх проблем, що стосуються питання про Палестину" [5].

Аналіз Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3236 (XXIX) корисний для розгляду поняття суб'єкта міжнародного права з кількох аспектів. По-перше, резолюція закріплює становище Організації визволення Палестини як суб'єкта міжнародного права; по-друге, перераховуються основні (держави) і похідні (міжнародні організації) суб'єкти міжнародного права; по-третє, вказується на основну властивість суб'єкта — спроможність до самостійних міжнародних дій.

У теорії міжнародного права розглядається питання про статус і види деяких нетрадиційних суб'єктів міжнародного права [6]. Можна назвати кілька таких суб'єктів. Це міжнародні неурядові організації, міжнародні господарські об'єднання. З урахуванням повноважень, передбачених конституціями деяких, насамперед федеративних, держав, визначених міжнародно-правовим статусом, характеризуються і суб'єкти федерацій (Російська Федерація;..ФРН та ін.

Як і раніше, спірною є думка про правосуб'єктність індивідів (фізичних осіб) у міжнародному праві. Так, австрійський юрист-міжнародник А. Фердросс, розглядаючи поняття і види суб'єктів міжнародного права, відзначав, що "суб'єктами міжнародного права є особи, поведінка яких регулюється безпосередньо міжнародним правопорядком" [7].

. На підтвердження цієї ідеї слід згадати, що Україна ратифікувала 1996 р: Європейську конвенцію про захист прав і основних свобод людини. Відтепер є реальна можливість кожного громадянина України за потреби і якщо вичерпані всі національні засоби звертатися для захисту своїх прав у Європейський суд з прав людини. При цьому кожна така фізична особа стає стороною у відносинах із суверенною дер­жавою, тобто стає учасником міжнародних правовідносин. Отже, індивід дедалі безпосередніше й тісніше контактує з міжнародним правом, розширюється обсяг його міжнародної правосуб'єктності.

 




Переглядів: 1294

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Тема 3. Принципи міжнародного права. | Держави як основні суб'єкти міжнародного права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.025 сек.