Тема 3. Принципи міжнародного права.

Мета заняття: ознайомити студентів з поняттям принципів міжнародного права, їх характерними рисами, видами, розвитком та значенням для ефективного функціонування сучасного міжнародного права.

1. Поняття та характери риси основних принципів міжнародного права.

2. Принципи, що стосуються підтримання міжнародного миру і безпеки.

3. Принципи, пов’язані з міжнародним співробітництвом держав.

Основні принципи міжнародного права – це історично зумовлені основоположні загальноприйняті норми, що виражають головний зміст міжнародного права та його характерні риси і мають вищу, імперативну юридичну чинність.

Уперше, як відомо, основні принципи були нормативно закріплені у Статуті ООН. В ст.2 цього універсального акта перераховано сім таких принципів:

• суверенної рівності держав;

• сумлінного виконання прийнятих на себе зобов’язань з міжнародного права;

• розв’язання міжнародних спорів мирними засобами;

• стримання у міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування;

• співробітництва держав (солідарного стримування від надання допомоги будь-якій державі, проти якої ООН починає дії превентивного або примусового характеру);

• рівноправності і самовизначення народів за необхідності підтримання міжнародного миру і безпеки;

• невтручання у внутрішні справи держав.

Поряд із Статутом ООН зміст основних принципів розкрито в ряді таких міжнародно-правових актів:

• Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН від 24 жовтня 1970р.;

• Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 р.;

• декларації Генеральної Асамблеї ООН.

Характерно, що зміст основних принципів формулюється і розвивається головним чином у міжнародних актах політичного характеру (резолюції Генеральної Асамблеї ООН, міжнародні наради на вищому рівні і т. п.).

Механізм набуття цими актами політичного характеру юридичної чинності полягає у визнанні їх державами (opinio juris). З цього випливає, що головною формою існування основних принципів є звичай, а самі основні принципи набувають юридичної чинності як звичаєві міжнародно-правові норми.

Зміст ст. І Статуту ООН свідчить не тільки про системний характер, взаємозалежність основних принципів, а й про наявність елементів ієрархії системи-принципів. Хоч ця ієрархія "не має формально-юридичного характеру жорсткого підпорядкування".

До принципів підтримання міжнародного миру і безпеки умовно можна віднести також такі принципи з урахуванням ступеня їх узагальненості:

• незастосування сили або погрози силою у міжнародних
відносинах;

• мирного врегулювання спорів;

• непорушності державних кордонів;

• територіальної цілісності держав;

• невтручання.

У преамбулі Статуту ООН проголошується, що народи Об'єднаних Націй сповнені рішучості "знову утвердити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків і жінок і в рівність прав великих і малих націй і створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов'язань, що випливають із договорів та інших джерел міжнародного права". Далі у тексті підкреслюється, що досягнення зазначених цілей забезпечується "прийняттям принципів і встановленням методів". Така формула надає основним принципам міжнародного права, що містяться у Статуті ООН, великого значення як основному регулятору міжнародних відносин.

Принципи, які розглядатимуться нижче, можна умовно віднести до принципів .міжнародного співробітництва держав.

- принцип загального поважання прав людини й основних свобод, як підкреслюється у Статуті ООН, для усіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії — один із визнаних лише в сучасну .епоху основних принципів міжнародного права.

- принцип рівноправності і права народів розпоряджатися своєю долею визначає, що кожний народ має право самостійно вирішувати всі питання свого внутрішнього розвитку і міжнародних відносин.

- принцип суверенної рівності держав.

При цьому поняття суверенної рівності охоплює такі елементи:

• держави юридичне рівні;

• кожна держава користується правами, притаманними повному суверенітетові;

• кожна держава зобов'язана шанувати правосуб'єктність інших держав;

• територіальна цілісність і політична незалежність держав недоторканні;

• кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні і культурні системи;

• кожна держава зобов'язана виконувати повністю і сумлінно свої міжнародні зобов'язання і жити в мирі з іншими державами.

- принцип співробітництва держав.

- принцип сумлінного виконання зобов'язань з міжнародного права.

1. Кожна держава зобов'язана сумлінно виконувати свої зобов'язання:

а) за Статутом ООН;

б) за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права;

в) за міжнародними договорами, дійсними відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

2. У разі, якщо зобов'язання, що випливають із міжнародних договорів, суперечать зобов'язанням членів ООН за Статутом останній має переважну силу.

3. При здійсненні своїх суверенних прав, включаючи право встановлювати свої закони й адміністративні правила, держави повинні .забезпечити узгодження їх законів, адміністративних правил, практики і політики зі своїми зобов'язаннями за міжнародним правом.

4. Не можна .посилатися на положення свого внутрішнього права як на виправдання щодо невиконання зобов'язань за міжнародним правом.

5. Невиконання або несумлінне виконання зобов'язань, за міжнародним правом має наслідком міжнародно-правову відповідальність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.	\|	Поняття суб'єкта міжнародного права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.