Сила — це здатність людини долати опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль.

Загальна характеристика сили як рухової якості людини

Будь-які рухові дії людини – це результат узгодженої діяльності центральної нервової системи та периферійних відділів рухового апарату, зокрема, скелетно-м’язової системи. В ЦНС продукуються імпульси збудження, які через мотонейрони та аксони надходять до м’язових волокон. В наслідок цього м’язи напружуються з певною силою, що і дозволяє переміщувати у просторі окремі ланки тіла, чи тіло в цілому. Від величини і напрямку прикладання сили змінюються швидкість ї характер руху. Таким чином без прояву м’язової сили людини не можна виконувати жодних рухових дій. Сила є інтегральною руховою якістю від якої у тій чи іншій мірі залежить прояв усіх інших рухових якостей.

Наприклад: футболістам сила необхідна для виконання ударів по воротах, передач м’яча на далекі відстані, ведення єдиноборств з суперником на землі та в повітрі, при відштовхуванні під час удару по м’ячу головою в стрибку, щоб раптово стартувати, зупинятися і змінювати рух під час гри в потрібному напрямку.

В теорії фізичного виховання поняття "сила" застосовується для якісної характеристики довільних рухів людини, які спрямовані на вирішення конкретних рухових завдань.

В якості опору можуть виступати сили земного тяжіння; реакція опори при взаємодії з нею; опір навколишнього середовища; маса власного тіла; маса спортивного знаряддя; сили інерції власного тіла або його частин та інших тіл; опір партнера тощо.

У залежності від рухової задачі і характеру роботи опорно-рухового апарату, сила, яку, повинні проявляти м’язи, набуває специфічних особливостей. Вони стають більш вираженими з ростом фізичної підготовленості людини.

Чим більший опір здатна долати людина, тим вона сильніша.

Розрізняють три режими скорочень м'язів: долаючий, уступаючий (поступливий), статичний (ізометричний).

При виконанні фізичних вправ м'язи можуть проявляти силу:

1) без зміни своєї довжини (статичний, ізометричний режим);

2) при її зменшенні (долаючий, міометричний режим);

3) при її видовженні (поступальний, поліометричний режим).

Долаючий і поступальний режими об'єднуються поняттям «динамічний режим».

В залежності від режиму роботи м’язів (утримуюча, долаюча, поступлива та комбінована) розрізняють статичну і динамічну силу. Статична сила проявляється тоді, коли м’язи напружуються, а переміщення тіла, його ланок чи предметів, з якими взаємодіють, відсутні. Коли ж подолання опору супроводжується з переміщенням тіла, чи окремих його ланок у просторі – йдеться про динамічну силу.

У процесі фізичного виховання розрізняють такі прояви сили:

v абсолютну силу;

v відносну силу;

v швидку силу;

v вибухову силу.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Хлопці.	\|	Вибухова сила – це здатність людини проявити свої максимальні силові можливості за найкоротший час.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.04 сек.