М'ЯЗОВЕ ВОЛОКНО

СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ СКЕЛЕТНОГО М’ЯЗУ

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Пояснити, що мається на увазі під вивченням термінових реакцій на окремий цикл навантаження, а також довгочасної адаптації до тренування.

2. Які чинники довколишнього середовища справляють вплив на термінову реакцію організму, на окремий цикл навантаження? Що таке добове коливання? Чому при тестуванні дуже важливо враховувати умови довколишнього середовища та добові коливання? Навести приклади.

3. Дати визначення принципу індивідуальності та навести приклади.

4. Пояснити принцип специфічності та навести приклад.

5. Що означає принцип припинення тренувань? Навести приклад.

6. Визначити принцип прогресивного перевантаження? Навести приклад.

7. Описати основні компоненти програми силового та інтервального тренування.

Скелетний м’яз являє собою складно побудований орган. Скоротлива функція м’язу здійснюється завдяки діяльності м’язових скорочень, які володіють властивістю збудливості і скоротливості; вони складають значну частину маси м’язу. М’язові волокна, що утворюють скелетні м’язи, відносяться до поперечнопосмугованої м’язової тканини.

Зовнішня оболонка м’язу побудована сполучною тканиною, і має назву епімізій. Він охоплює м'яз і надає йому форму. М’яз складається з пучків м’язових волокон, що вкриті також сполучною тканиною. Сполучнотканинна оболонка, що охоплює кожний пучок, називається перимізієм. Під перимізієм розташовуються м'язові волокна, що є окремими м'язовими клітинами. Кожне м'язове волокно також покриває сполучнотканинна оболонка, котра називається ендомізієм.

Діаметр м'язових волокон коливається від 10 до 80 мікрометрів (мкм) і вони практично невидимі неозброєним оком. Більшість із них тягнеться на усю довжину м'яза. Наприклад, довжина м'язового волокна стегна може перевищувати 35 см. Кількість волокон у м'язі значно коливається залежно від його розміру та функції.

Сарколема. Якщо уважно розглядати окреме м'язове волокно, то можна помітити, що воно вкрите плазматичною мембраною — сарколемою.

На кінці кожного м'язового волокна його сарколема з'єднується з сухожилком, прикріпленим до кістки. Сухожилок являє собою щільну сполучнотканинну структуру, котра передає зусилля, продуковане м'язовими волокнами, кісткам, здійснюючії тим самим рух.

Саркоплазма. За допомогою мікроскопа ви можете побачити, що всередині сарколеми м'язове волокно містить послідовно дрібніші субодиниці (рис. 1). Найбільші з них — міофібрили, про котрі йтиметься далі. Міофібрили являють собою паличкоподібні структури, котрі тягнуться на всю довжину волокон. Простір між ними заповнений желатиноподібною рідиною. Це - саркоплазма, рідинна частина м'язового волокна, що є його цитоплазмою. Саркоплазма містить головним чином розчинні білки, мікроелементи, глікоген, жири та необхідні органели. Вона відрізняється від цитоплазми тим, що більшість її клітин містить більшу кількість накопиченого глікогену, а також киснесполучною сполукою — міоглобином, подібним до гемоглобіну.

Поперечні трубочки. Саркоплазму перетинає широка сітка поперечних трубочок (Т-трубочок), котрі є продовженням сарколеми (плазматичної мембрани). Вони взаємоз'єднуються, проходячи серед міофібрил, і забезпечують швидку передачу нервових імпульсів, котрі сприймає сарколема, до окремих міофібрил. Окрім того, трубочки забезпечують надходження до внутрішніх частин м'язового волокна речовин, котрі переносяться позаклітинними рідинами: глюкози, кисню, різних іонів.

Саркоплазматичний ретикулум. У м'язовому волокні також міститься сітка поздовжніх трубочок, котра називається саркоплазматнчним ретикулумом (СР). Ці мембранні канальця розташовані паралельно міофібрилам, утворюючи петлі навколо них. СР слугує місцем накопичення кальцію, котрий має велике значення для м'язового скорочення.

Рис. 1. Будова (а) та поперечиний розріз (б) скелетного м'яза

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види тренувальних програм	\|	МІОФІБРИЛА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.031 сек.