Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Ініціалізація

Якщо явна ініціалізація відсутня, то зовнішнім і статичним змінним присвоюється значення нуль; автоматичні і регістрові змінні мають в цьому випадку невизначені значення (сміття).

Прості змінні (не масиви або структури) можна ініціалізувати при їх описі, додаючи вслід за ім'ям знак рівності і константний вираз:

int x = 1; char squote = '\’'; long day = 60*24; /* minutes in а day */

Для зовнішніх і статичних змінних ініціалізація виконується тільки один раз, на етапі компіляції.

Автоматичні і регістрові змінні необхідно ініціалізувати кожний раз при вході в функцію або блок.

У разі автоматичних і регістрових змінних ініціалізатор не зобов'язаний бути константою: насправді він може бути будь-яким значущим виразом, який може включати величини і навіть звернення до функцій.

Наприклад, ініціалізація в програмі бінарного пошуку могла б бути записана у вигляді

binary(x, v, n)

int x, v[], n;

{ int low = 0;

int high = n - 1;

int mid; ... }

замість

binary(x, v, n)

int x, v[], n;

{ int low, high, mid;

low = 0; high = n - 1; ...

}

За своїм результатом, ініціалізація автоматичних змінних є скорочений запис операторів присвоєння. Використовують явні присвоєння, тому що ініціалізація в описах менш помітна.

Автоматичні масиви не можуть бути ініціалізовані. Зовнішні і статичні масиви можна ініціалізувати, вміщуючи вслід за описом вкладений у фігурні дужки список початкових значень, розділених комами.

Оголошенняtypedef

Це оголошення визначає специфікатор типу для типу. Воно використовується для того, щоб створити більш короткі або мнемонічні імена для типів, вже визначених в мові С або оголошених користувачем, тобто для вводу нових імен для типів даних.

Формат:

typedefспецификатор-типу описувач [опис]...,

Наприклад, опис

typedef int length; робить ім'я length синонімом для int.

З цього моментуту "Тип" length може бути використаний в деклараціях(описах) типів точно таким же чином, як і тип int:

length len, maxlen; length *lengths[];

Аналогічно опису typedef char *string; робить string синонімом для char*, тобто для вказівника на символи, що потім можна використати в інших описах.

Ідентифікатор, оголошений з ключовим словом typedef, стає синонімом імені типу і може потім використовуватися як спецификатора типу при оголошенні даних.

Цей ідентифікатор може використовуватися разом з ключовим словом const для оголошення даного, що не модифікується.

Будь-який тип може бути оголошений з typedef, включаючи типи вказівника, функції і масиву.

Ім'я з ключовим словом typedef для типів вказівника, структури може бути оголошено раніше, ніж ці типи будуть визначені, але в межах видимості оголошення.

Вказівники типуnearіfar

Як і звичайні вказівники на дані, вказівники на функцію можуть мати тип near, far або huge. Вказівник типу nearзаймає в пам’яті 2 байти, вказівники far і huge– 4 байти. Тип вказівника на функцію, який встановлюється по замовчуванню, залежить від моделі пам’яті.

В моделях пам’яті compact, tiny i small по замовчуванню вказівник на функцію має тип nearі задає тільки зміщення до точки входу в функцію відносно значення в сегментному регістрі CS.

При прямому чи побічному виклику функції через near-вказівник використовується машинна команда “близького” прямого чи побічного виклику процедури, яка пов’язана з установкою нового значення тільки у регістрі IP.

Для моделей пам’яті medium, large і huge по замовчуванню вказівник на функцію займає 4 байти і включає як зміщення, так і адресу сегмента точки входу у функцію. При прямому чи побічному виклику функції через far-вказівник на функцію використовується машинна команда далекого прямого чи побічного виклику процедури, яка пов’язана як з установкою нового значення в регістрі IP,так і зі зміною значення сегментного регістра CS.

В моделі пам’яті huge при вході у функцію додатково встановлюється значення регістра DS, яке відповідає сегменту даних функції. Пряма адресація при виклику процедури відповідає виклику функції через вказівник-константу. Побічний виклик використовується при виклику функції по вказівнику-змінній.

Прийнятий по замовчування формат вказівника на функцію може бути відмінений явним заданням типу функції з використанням ключових слів near, far або huge. Наприклад:

int far function (int, int); / * Прототип функції */

. . .

int far function (int a, int b) /* Визначення функції */

{ Тіло функції}

Синтаксис мови С вимагає співпадіння модифікаторів типу функції як в прототипі, так і у визначенні функції. Компілятор завжди трактує першу частину визначення як тип значення, яке повертає функція, а наступне слово, як модифікатор.

Тому, наприклад,

char far *far str_func(void);

є прототипом far-функції, яка повертає значення вказівника типу char far *. Сама функція є far-функцією. Опис, наведений нижче, визначає вказівник func_ptr на far-функцію (можна сказати, і far-вказівник на функцію), яка приймає два аргументи типу int і повертає значення типу char far *:

char far *far (*func_ptr) (int, int);

При порівнянні far-вказівників операціями <, >, <=, >= використовуються тільки зміщення (вказівники порівнюються як числа типу int), а операціями != і == far-вказівники порівнюються як числа типу long.

Нехай, наприклад, оголошені наступні вказівники:

void far* vp1=0xb8000000;

void far* vp2=0xb4004000;

void far* vp3=0xb0008000;

Дані вказівника вказують на одну і ту ж фізичну адресу, але операція порівняння == дає результат FALSE, != дає значення TRUE.

При нарощенні вказівника типу farвикористовується тільки його зміщення. Якщо при цьому результат не вміщається у зміщення, то відбувається відрізання старших розрядів результату.

Наприклад, після додавання до vp3 числа 8000h зміщення вказівника стане рівним b0000000h. Таким чином, за межі сегмента вийти неможливо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Специфікатори класу пам'яті	\|	Складні оголошення мови

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.