• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

З 12 квітня 2005 р. прем'єр-міністром Естонії є голова ліберальної Партії реформ (створена у 1994 р.) Андрус Ансіп.

Естонська Республіка — держава, розташована на північному заході Східної Європи, на узбережжі Балтійського моря. Територія країни становить 45 226 кв. км, населення — 1,316 млн. осіб (липень 2007 р.): естонці, росіяни, українці, білоруси, фіни. Релігія: протестантизм, православні, католики тощо. Офіційна мова — естонська, крім того вживаються російська, українська, англійська, фінська та інші мови. Столиця — місто Таллінн.

Законодавча влада належить однопалатному парламенту — Сабору (153 депутатів, на 4 роки). Виконавча влада здійснюється урядом, що підзвітний президентові й Сабору. Прем’єр-міністр Хорватії - Зоран Міланович.

Республіка Сербія. Територія — 88,361 кв. км. У Сербії виділяють три області: власне Сербія та автономні краї — Воєводина і Косово та Метохія. Населення країни становить 7,4 млн. осіб (2009 р.). За національним складом – серби, албанці, угорці, хорвати, роми, словаки, болгари, румуни. Сербське населення сповідує в основному православ'я, частина національних меншини — католицизм та іслам. Столиця — Белград.

Сербія — індустріально-аграрна країна. В обробній промисловості провідне місце займають машинобудування та металообробка. Розвинені кольорова і чорна металургія, хімічна, фармацевтична, деревообробна, легка та харчова промисловості. Основна галузь сільського господарства — рослинництво. Вирощують зернові (особливо кукурудзу, пшеницю), цукрову тростину, соняшник, тютюн, картоплю, овочі. Сербія є найбільшим постачальником чорносливу. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, птахів. Сербія експортує сировину та напівфабрикати, споживчі та продовольчі товари, машини і промислове обладнання.

5 червня 2006 р. проголошена незалежною державою, а 8 листопада того ж року на референдумі було схвалено нову конституцію країни.

Глава держави — президент, який обирається на 5-річний термін на загальних прямих виборах. Нинішній президент країни — Томислав Николич. Однопалатний парламент — Скупщина— складається з 250 місць. Депутати обираються на 4-річний термін. Вищий орган виконавчої влади — рада міністрів на чолі з прем'єром, який обирається із запропонованих президентом кандидатур. Прем'єр-міністр Сербії — Ивица Дачич. Голова Скупщини (парламенту) Славіца Джукич-Деянович. За адміністративно-територіальним устроєм Сербія — унітарна республіка. В її складі виділяється два автономних краї: Воєводина і Косово.

Республіка Чорногорія розташована на Адріатичному узбережжі Балканського півострова. Її територія становить 13,8 тис. кв. км. Національний склад 672-тисячного населення (2009 р.) дуже строкатий: чорногорці, серби, боснійці, албанці, мусульмани, хорвати. Столицею де-юре (за конституцією) є місто Цетіньє, фактичною столицею (місцем розташування уряду і парламенту) є Подгоріца.

Співвідношення між двома головними етнічними групами Чорногорії поступово змінюється на користь чорногорців. І справа тут не в демографічній ситуації, а в тому, що до них повертається національне самоусвідомлення та ідентифікація. В останні роки все більше популяризується чорногорська мова, хоча більшість філологів вважає її лише діалектом сербської. Більшість чорногорців (74 %) є православними християнами, але належать (приблизно майже у рівних пропорціях) або до Чорногорської православної церкви (поки що не визнаної іншими православними церквами), або до Сербської православної церкви. Майже 18 % сповідує іслам, близько 3,5 % — католицизм.

Значну роль в економіці країни відіграє туризм.

Як національну валюту Чорногорія використовує євро, однак не належачи до єврозони, вона не має права здійснювати його емісію і змушена задовольнятися грошовими засобами, які надходять з-за кордону (зокрема, від іноземних туристів).

Державний устрій. Конституцію Чорногорії прийнято 20 жовтня 2007 р. Згідно з нею, влада поділяється на законодавчу, виконавчу, судову. Глава держави — президент, який формально не входить у систему поділу влади. Президент обирається на 5 років.

Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом — Скупщиною(81 депутат; на 4 роки). Виконавчу владу здійснює уряд (влада) на чолі з прем'єр-міністром. Склад уряду затверджується Скупщиною за пропозицією президента.

В адміністративному плані країна поділяється на 21 муніципалітет.

Республіка Хорватія — розташована на заході Балканського півострова. Територія становить — 56,6 тис кв. км. Населення становить 4,5 млн. осіб (станом на 1 січня 2009 р.). Національний склад: хорват, серби, мусульмани, угорці, словенці та ін. За віросповіданням більшість мешканців країни — католики (87,8 %); є православні, мусульмани, протестанти. Офіційна мова — хорватська (сербсько-хорватська). Столиця — місто Загреб.

Провідними галузями промисловості є хімічна, металургійна, верстатобудівна, суднобудівна, паперова, деревообробна, будівельна, текстильна, взуттєва, харчова, виноробна.

Традиційно розвинуте сільське господарство. На рівнині у східній і центральній частині вирощують зернові культури. У західних районах — кукурудзу, цукрові буряки, кормові трави. тваринництві перевага надається розведенню свиней, хоча в центральних районах успішно розводять велику рогату худобу. На віддалених далматських землях і там, де є пасовища, розвивається така галузь, як вівчарство. Провідне місце в економіці завдяки туризму.

За формою державного правління Хорватія — демократична президентсько-парламентська республіка. Главою держави є президент (Іво Йосипович, обраний 18 лютого 2010 р.), який виступає гарантом додержання Конституції, забезпечення територіальної цілісності та єдності республіки і належного функціонування державної влади. Повноваження президента досить широкі, причому їх реалізація не передбачає контрасигнування відповідних актів з боку уряду. Важливим є право президента видавати укази, які мають силу закону, та вживати надзвичайних заходів у випадку стану війни або за наявності безпосередньої загрози незалежності та єдності республіки, або коли інші органи державної влади позбавлені стійкої здатності виконувати свої конституційні обов'язки. Такі укази президент має подавати на затвердження до Сабору відразу ж, як тільки парламент зможе зібратися. Президент призначає і звільняє з посади прем'єр-міністра, за поданням останнього призначає і звільняє інших членів уряду. Глава держави може скликати засідання уряду та виносити до їх порядку денного питання на розгляд; головує на тих урядових засіданнях, у яких бере участь; є головнокомандувачем Збройних сил і призначає членів спеціального органу — Національної ради оборони. Президент обирається шляхом загальних і прямих виборів на п'ять років, але не більш ніж на два терміни.

За формою державного устрою Хорватія є унітарною державою. З метою врядування територія держави поділена на 20 провінцій (жупаній), райони, міста і громади.

Республіка Словенія розташована у північно-західній частині Балкан. Площа країни становить 20,2 тис. кв. км. Кількість населення сягає понад 2 млн. осіб (2009 р.): словенці, хорвати, серби, боснійці, угорці, чорногорці, італійці, македонці, албанці. В релігійному плані — католики, протестанти, мусульмани. Столиця – м. Любляна. Офіційна мова — словенська. Угорська й італійська мають офіційний статус в окремих прикордонних районах.

Словенія на початок XXI ст. мала найвищий життєвий рівень і найвищий ВВП на одну особу серед колишніх республік Югославії, чому сприяє експортна орієнтація багатьох галузей економіки. У сільському господарстві зайнято 5 % трудових ресурсів, у промисловості — 40, у сфері послуг — 55 %. Реформи, економічна стабільність і фінансова платоспроможність нині роблять Словенію привабливою для іноземного капіталу. Найбільшими інвесторами країни є Австрія, Франція, Німеччина, Італія, Велика Британія, США та Нідерланди.

Державно-політичний устрій. Згідно з конституцією, Словенія є демократичною парламентською республікою. До компетенції президента належить визначення дня виборів до Державних зборів, оприлюднення законів, призначення та прийняття дипломатичних представництв, здійснення права помилування, нагородження державними нагородами, присвоєння почесних звань. Президент є одночасно верховним головнокомандувачем. Він обирається на загальних, рівних, прямих таємних виборах на п'ятирічний термін.

Законодавча влада належить двопалатному парламенту, до якого входять Державні збори і Державна рада. Остання виконує функції верхньої палати і є дорадчим органом. В ній засідають 22 депутати як місцеві представники і ще 18, що репрезентують різноманітні інтереси важливих економічних, структурних і національних груп суспільства. Державна рада обирається електоральною колегією на п'ятирічний термін.

Виконавча влада належить президенту та кабінету міністрів, який призначається парламентом. Уряд підзвітний Державним зборам. Кандидатура прем'єр-міністра пропонується Державним зборам президентом після консультації з керівниками провідних парламентських фракцій. Зазвичай на цей пост висувають лідера партії чи коаліції, що перемогла на парламентських виборах. Президент Словенії - Борут Пахор, прем’єр-міністр - Янез Янша.

Боснія і Герцеговина — південнослов'янська країна в Європі. Територія становить 51,13 тис. км², населення — 4,6 млн. мешканців (2009 р.). Серед етнічних груп: боснійці (слов'яни-мусульмани, самоназва — муслімани, босняки), серби, хорвати. Офіційні мови — сербська, хорватська, босанська. Столиця — Сараєво. Основна адміністративно-територіальна одиниця — громада.

У промисловості розвиваються гірничодобувна, чорна і кольорова металургія, електротехнічна, хімічна, харчова галузі. У сільському господарстві вирощують пшеницю, кукурудзу, картоплю, оливки, виноград, також розвинуте гірське скотарство (вівчарство). Експортуються залізні руди, чорні метали, алюміній, папір. Імпортуються нафта і нафтопродукти, газ, транспортні засоби.

Державно-політичний устрій. Доповнення 4 до Угоди визначило, що Боснія і Герцеговина залишиться єдиною державою з повним визнанням її суверенітету та територіальної недоторканності в міжнародно визнаних кордонах. Держава мала складатися з двох рівноправних частин: Федерації Боснії і Герцеговини (мусульмани та хорвати) та Республіки Сербської, які разом формують єдину спільноту ("м'яка федерація" канадського зразка). Сферами компетенції центральних керівних органів держави стали зовнішня політика, зовнішня торгівля, митна і грошова політика, питання міграції населення, комунікації та транспортне сполучення. Решту питань віднесли до компетенції кожної з двох частин держави. Було сформовано спільні державні органи: 1) Президію з трьох членів (по одному представнику від мусульманської, сербської та хорватської громад, які на ротаційній основі обіймають посаду голови Президії); 2) двопалатний парламент (палата народів з 58 депутатів — 17 від босняків, 17 від хорватів, 17 від сербів, 7 від інших етнічних спільнот, що обираються парламентами обох утворень, і палата представників з 98 депутатів, які обираються прямим голосуванням таким чином, що 2/3 представляє Боснію і Герцеговину, а 1/3 — Республіку Сербську); 3) раду міністрів, яка відповідає за сфери спільної компетенції.

Одним із додатків до Рамкової угоди є Конституція Боснії і Герцеговини, за якою вона вважається президентсько-парламентською республікою. Глава держави — президент, що змінюється кожні 8 місяців. Президія — колективний вищий виконавчий орган у складі представників кожної з трьох державоутворюючих націй, що обирається на чотири роки.

Республіка Македонія розташована в південній частині Балканського півострова. Територія країни становить 25,3 тис. кв. км, населення — 2,045 млн. осіб (2009 р.).

Країна є багатоетнічною і поліконфесійною. В ній мешкають дві великі етнонаціональні й релігійні спільноти — православні за віровизнанням македонці та албанці, які є мусульманами сунітського напряму. Національні меншини — турки, роми, серби та інші також поділені не лише за етнічною, а й за релігійною ознаками. За віросповіданням населення поділяється на православних і мусульман. Офіційна мова — македонська. Столиця - місто Скоп'є.

Македонія — аграрно-індустріальна країна. Тут видобувають хроміти, мідні, свинцево-цинкові та залізні руди, марганець. Є підприємства чорної й кольорової металургії, машинобудівні, хіміко-фармацевтичні, легкої та харчової промисловості (тютюнова, виноробство, рисоочисна). У сільському господарстві переважає рослинництво (головні зернові культури — рис, кукурудза, пшениця). Вирощують бавовну, опійний мак, арахіс, кунжут, аніс. Македонія - один з найбільших виробників південних сортів тютюну. У країні розвинуте садівництво (олива, інжир, тутове дерево), овочівництво, виноградарство. В передгірських та гірських районах Македонії переважає вівчарство.

Державний устрій. За результатами референдуму 8 вересня 1991 р. парламент республіки оголосив про державний суверенітет Македонії (тоді ж була прийнята Конституція країни). У листопаді 1991 р. Македонія вийшла зі складу Югославії, а в 1993 р. була прийнята в ООН. За формою правління вона парламентсько-президентська республіка. Главою держави є президент (5 років). Він є також верховним головнокомандувачем Збройних сил, очолює Раду безпеки. Президент пропонує кандидатуру на посаду прем'єр-міністра і доручає йому сформувати уряд; акредитує глав дипломатичних представництв іноземних держав, призначає та відкликає послів і глав дипломатичних місій за кордоном; пропонує двох суддів до складу конституційного суду, призначає трьох членів Ради безпеки. 12 травня 2009 р. президентом Македонії обрано Георге Іванова.

Вищим законодавчим органом є однопалатна асамблея, чи Собраніє (120 депутатів, на чотири роки). Окрім здійснення законодавчої діяльності Собраніє затверджує бюджет, ратифікує міжнародні угоди та договори, вирішує питання війни і миру, приймає рішення про зміну кордонів, оголошує референдуми, обирає уряд та здійснює контроль за ним, обирає суддів конституційного суду країни.

Вищим виконавчим органом держави є уряд, який формується відповідно до розстановки політичних сил у парламенті країни. Він відповідальний перед парламентом і пропонує на його розгляд проекти законодавчих та інших нормативних актів, бюджету країни; приймає рішення щодо визнання держав та урядів, встановлює дипломатичні й консульські відносини з іншими державами, пропонує кандидатури послів та глав дипломатичних місій, призначає керівників консульських установ за кордоном тощо. Всі члени уряду, в тому числі міністри оборони і внутрішніх справ, обов'язково мають бути цивільними особами.

Македонія — унітарна держава, за адміністративно-територіальним устроєм поділяється на 85 муніципалітетів.

Косово — регіон на Балканах, частина Сербії, яка проголосила незалежність 17 лютого 2008 р. і визнана майже 70 державами (травень 2010 р.).

У Косові наявні досить великі поклади корисних копалин: бурого вугілля, свинцю, цинку, нікелю, кобальту, бокситів та магнезиту. Є родовища рідкісних мінералів: індію, кадмію, германію, талію тощо. їх видобуток, а також виробництво вин становлять основу економіки краю. Головними торговельними партнерами є Македонія, Сербія, Німеччина і Туреччина. Проте в умовах громадянського конфлікту та політичної нестабільності господарське життя Косова має тіньовий характер і вирізняється криміналізацією. Вважається, що більшість доходів жителів краю пов'язана не з легальними видами бізнесу, а з контрабандою цигарок, алкоголю, наркотиків до країн ЄС, а також діяльністю злочинних мереж, що займаються торгівлею людьми.

Населення краю (близько 2,2 млн.), практично, моноетнічне. Албанська більшість (92 %) контролює всю територію краю, за винятком декількох громад, в яких переважають серби. Після проголошення незалежності серби не беруть участі в управлінні краєм.

Домагання сербів на край Косово і Метохія ґрунтуються на принципах історичного права. Албанці, які нині становлять більшість населення краю, у свою чергу наполягають на перевазі права народу на самовизначення, хоча також намагаються підвести під свої домагання історичну основу (розвиваючи теорію про іллірійське походження сучасного албанського етносу).

Державний устрій. Косово – республіка (президент Косово - Атифете Яхьяга). Посаду прем'єр-міністра займає Гашим Тачі, у минулому польовий командир УЧК, проти якого у ЗМІ неодноразово висувалися звинувачення у сприянні викраденням мирних сербських громадян з метою подальшого продажу їх донорських органів у клініки Європи й Америки.

17 лютого 2008 р. контрольований албанською більшістю парламент Косово проголосив незалежність краю як Республіки Косова. У відповідь прем'єр-міністр Сербії В. Коштуніца, заявив, що його країна ніколи не визнає незалежність Косова й боротиметься мирним шляхом за існування Косова на правах автономії лише у складі Сербії. 18 лютого парламент Сербії спробував анулювати рішення парламенту краю Косово, проте незалежність вже стала здійсненим фактом. Нову державу швидко визнали Афганістан, Албанія, США, Бельгія, Німеччина, Франція, Сполучене Королівство, Туреччина, Польща, Японія та інші держави.

Натомість Греція, Грузія, Іспанія, Іран, Китай, Молдова, Росія, Румунія й низка інших держав відмовилися визнати Косово, переважно тому, що побоюються виходу окремих територій зі свого складу так, як це відбулося з Косовим. Українське керівництво 23 липня 2010 р. зробило офіційну заяву про те, що не визнає незалежності Косова.

4. Країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія)

Литовська Республіка розташована на південно-східному узбережжі Балтійського моря. Її територія становить 65,2 тис. кв. км. Литва складається із чотирьох історичних регіонів — Жемайтії (на заході), Аукштайтії (на сході), Дзукії (на південному сході), Сувалкії (на південному заході).

Населення Литви становить 3,58 млн. осіб (2007 р.) і є майже мононаціональним. Крім того, у державі проживають поляки, росіяни, білоруси та ін. Державна мова — литовська. Більшість литовських громадян сповідує католицизм, незначна частина — православ'я і лютеранство.

Литва — розвинена індустріально-аграрна держава. У промисловості поширені текстильна промисловість, приладобудування і нафтопереробна. Дві найбільші електростанції — Ігналінська атомна і Електренайська ГРЕС — забезпечують Литву електроенергією (ядерне паливо для атомної станції імпортується з Росії). Нафтопереробний завод у Мажейкяї, розташований за 100 км від балтійського узбережжя, має потужності, що вдвічі перевищують потреби країни у нафтопродуктах, проте залежить від іноземних поставок сирої нафти, переважно з Росії. Крім того, у Бутінзі, на узбережжі Балтійського моря, побудовано нафтовий термінал, що дасть можливість отримувати нафту від альтернативних російським постачальників сировини.

У сільському господарстві переважає виробництво зернових, цукрового буряка і молочних продуктів.

Політико-правова система. Згідно з Конституцією, схваленою на референдумі 25 жовтня 1992 р., Литва є парламентсько-президентською республікою. Президент обирається на загальних виборах терміном на п'ять років і наділений повноваженнями розв'язання важливих питань внутрішньої політики й разом із урядом здійснення зовнішньої. Частина актів і рішень глави держави потребують контрасигнування прем'єр-міністра. У лютому 2008 р. президентом Литви обрано Далю Грібаускайте. Вищий законодавчий орган — сейм (141 депутат, на чотирирічний термін). В адміністративно-територіальному плані держава поділяється на 10 повітів.

Латвійська Республіка. Територія країни становить 64,6 тис. кв. км. Населення країни — 2,26 млн. осіб (липень 2004 р.): латвійці, росіяни, білоруси, українці, поляки, литовці та ін. Офіційна мова — латиська. Релігія: протестантизм, православ'я, католицизм і лютеранство. Столиця — місто Рига.

Сфери економіки: виробництво автобусів, фургонів, дорожньої та залізничної техніки, синтетичних волокон, сільськогосподарських машин, пральних машин, радіоприймачів, електроніки, медикаментів; харчова і текстильна промисловість. Промисловість Латвії залежна від імпорту енергії, сировини та напівфабрикатів.

Політико-правова система. За формою правління Латвія є парламентською республікою, президент якої обирається сеймом на 4 роки з правом переобрання на другий тер мін. На пропозицію не менше ніж половини членів сейму, парламент більшістю не менше ніж у 2/3 голосів може поставити питання про усунення президента. Президент у свою чергу має право запропонувати розпуск сейму через референдум. Якщо ж його результати будуть негативні, то президент вважається усуненим з посади. Президент не несе політичної відповідальності за свою діяльність, усі його акти мають бути контрасигновані главою уряду і відповідним міністром. Президент може бути притягнений до кримінальної відповідальності, якщо сейм дасть на це згоду більшістю не менше ніж 2/3 голосів. Президент Латвії - Андріс Берзіньш.

Органом законодавчої влади є сейм (100 депутатів, що обираються на 4 роки). Конституція надає президенту право відкласти опублікування закону на два місяці, він зобов'язаний це зробити, якщо цього вимагає третина членів сейму. «Затриманий» таким чином закон має бути винесений на референдум, якщо цього вимагатиме не менше ніж 1/10 частина виборців. Така процедура в теорії конституційного права називається «народне вето». Серед інших сфер діяльності сейму слід назвати прийняття державного бюджету, проект якого готує й подає кабінет міністрів.

Важливим напрямом є парламентський контроль за діяльністю уряду. Сейм має право звертатися до членів уряду із запитами і запитаннями, на які ті зобов'язані давати відповідь особисто або через уповноважену на це особу.

Виконавчу владу здійснює кабінет міністрів, але в Конституції практично нічого не говориться про його компетенцію, хоч насправді саме уряд є центром управлінської діяльності. Прем'єр-міністр призначається президентом, для виконання своїх обов'язків прем'єру й міністрам необхідна довіра сейму, для чого, зокрема, застосовується процедура надання інвеститури уряду. Конституція передбачає колективну та індивідуальну політичну відповідальність кабінету міністрів перед сеймом. Якщо ж сейм висловлює недовіру прем'єру, то у відставку йде весь кабінет міністрів.

За формою державного устрою Латвія є унітарною державою. Адміністративно-територіальний поділ: 26 повітів і 7 муніципалітетів. На всіх рівнях адміністративно-територіального поділу формуються органи самоврядування — ради.

Політико-правова система. 16 листопада 1988 р. була прийнята Декларація про суверенітет Естонської РСР, а 8 травня 1990 р. проголошена Естонська Республіка.

За формою правління Естонія є парламентською республікою, її президент обирається на 5 років (з правом переобрання на один термін) Державними зборами або, в разі невдачі, колегією вибірників, до складу якої входять члени парламенту і представники рад місцевого самоврядування (муніципалітетів). З 23 вересня 2006 р. президентом Естонії є колишній голова Соціал- демократичної партії Тоомас Гендрик Ільвес (1953).

Законодавча влада належить парламенту — Рійгікогу (101 депутат, що обираються на 4 роки. Повноваження члена парламенту призупиняються при його призначенні членом уряду і поновлюються при його звільненні. До того ж повноваження депутата припиняються достроково при його вступі на яку-небудь іншу державну посаду. У таких випадках місце члена державних зборів займає так званий резервний парламентарій, наділений усіма правами й обов'язками члена Рійгікогу. Парламент схвалює закони, приймає рішення щодо проведення референдумів, ратифікує і денонсує міжнародні договори, надає кандидатові у прем'єр-міністри повноваження для формування уряду, приймає державний бюджет і затверджує звіт про його виконання, приймає рішення про недовіру уряду або окремим міністрам тощо.

Виконавча влада належить урядові, процедура формування якого полягає в тому, що президент призначає кандидата у прем'єри, якому доручає здійснити подальші відповідні дії. Той у певний термін після отримання доручення подає Рійгікогу доповідь про основи формування уряду. Після цього парламент приймає рішення про надання кандидату в прем'єр-міністри повноважень на формування уряду. Кандидат у визначений термін подає персональний склад уряду президенту, який і здійснює відповідні призначення. Зміни у складі призначеного уряду проводяться президентом за поданням прем'єр-міністра.

Конституція передбачає й призначення Рійгікогом за поданням президента «незалежної посадової особи» — канцлера юстиції, до повноважень якого віднесено здійснення нагляду за відповідністю Конституції та законам правових актів органів законодавчої і виконавчої гілок влади та органів місцевого самоврядування. Термін повноважень канцлера — сім років.

За формою державного устрою Естонія є унітарною державою, що поділена на 15 повітів, які складаються з волостей. Водночас адміністративно виділені міста. Представницьким органом місцевого самоврядування в повіті та місті є рада, що обирає повітового голову або мера.

Переглядів: 712