Угорщина — унітарна держава, в адміністративному плані поділяється на 19 комітатів і столичний муніципалітет.

2. Країни Східної Європи (Білорусь, Молдова)

Республіка Білорусь розташована у східній частині Європи, поділена на шість областей із центрами в Мінську, Бресті, Вітебську, Гомелі, Гродно і Могильові.

Білорусь має великі родовища калійних солей (Солігорськ, Петриков), торфу (Полісся), будівельного каменю. Розвідано родовища низькосортного вугілля (лігнітів, бітуминозного вугілля і сланців у Прип'ятській западині), а також невеликі запаси високоякісної нафти (Гомельська область).

Населення Білорусі — близько 10 млн. осіб. (білоруси, росіяни, поляки, українці і євреї. Щодо релігійної ситуації, в республіці традиційно співіснують християнські (православ'я, католицтво, старообрядництво, протестантизм) і нехристиянські (іслам, юдаїзм) конфесії.

Політико-правова система. 15 березня 1994 р. Верховна Рада Білорусі прийняла конституцію незалежної держави, згідно з якою право законодавчої ініціативи належить парламенту і президенту, що обирається всенародно на п'ятирічний термін і є главою держави. Президент Республіки Білорусь (з 10 липня 1994 р.) — Олександр Лукашенко. Законодавча влада належить двопалатному парламенту — Національним зборам, що складається з Ради Республіки (64 місця; президент призначає 8 членів Ради, по 8 членів делегує кожна область і міська громада Мінська) і Палати представників (110 місць). Термін повноважень парламенту — чотири роки.

Виконавчу владу здійснює Рада міністрів на чолі з прем'єр-міністром. Президент за згодою Палати представників призначає прем'єр-міністра і його заступників, визначає структуру уряду, приймає рішення про відставку уряду загалом та його окремих членів. Президент також призначає керівників виконавчих органів влади на місцях. У кожній області є Рада депутатів, що обирає зі своїх членів президію, яка працює як колективний виконавчий орган і призначає керівників різних адміністративних установ.

Республіка Молдова — країна, розташована у Південно-Східній Європі. У країні, де проживають переважно православні народи, між мешканцями обох берегів Дністра немає ні етнічних, ні релігійних суперечностей. У складі населення країни, що становить понад 4,5 млн. осіб, переважають молдовани (65 %).

Сучасна Молдова займає більшу частину території, що має історичну назву Бессарабія, та землі на лівому березі Дністра, на яких у 1924 р. було утворено Автономну Молдавську Соціалістичну Радянську Республіку (АМСРР) у складі УСРР. Загалом територія сучасної Молдови становить менше половини її історичної території. Упродовж багатьох століть Молдова потерпала він численних війн, головною причиною яких було її важливе розташування — на історичному шляху між Європою і Азією. Римляни, гуни, татари, турки, угорці, німці та інші народи проходили через цю землю, як через "ворота" між Карпатами і Чорним морем.

Політичний устрій Молдови характеризується тим, що в республіці центральною постаттю у владній системі вважався президент держави. Після парламентських виборів у квітні 2009 року депутати з двох спроб не змогли обрати президента — комуністичній коаліції забракло 1 голосу, а після дострокових виборів уже ліберально-демократичній коаліції не вистачило голосів. Таким чином восени 2010 року в країні відбулися ще одні дострокові парламентські вибори, після яких відбулася нова невдала спроба обрати президента.

З 11 вересня 2009 виконувачем обов'язків Президента був спікер парламенту Міхай Ґімпу. 28 — 30 грудня 2010 - Влад Філат. Пiсля нечергових виборiв 2010 року до березня 2012 - лiдер Демократичноi партii Маріан Лупу. Загалом, Молдова жила без обраного президента 917 днів, або близько 2,5 років, що є світовим рекордом. 16 березня 2012 президентом Молдови обраний Ніколае Тімофті.

Молдова — парламентська республіка. Парламент — однопалатний (101 депутат, 4 роки). Президент Молдови, хоч і залишився номінальним главою держави, виконує переважно представницькі та виконавчі функції, не беручи участі у формуванні стратегії розвитку держави і не маючи вирішального впливу на ухвалення зовнішньополітичних рішень. Він втратив право розпуску парламенту за власною ініціативою, впливу на кадрові зміни в уряді та контролю за його діяльністю. Від депутатів парламенту фактично залежать ухвалення рішень законодавчого характеру та безпосередній вплив на прийняття рішень виконавчої влади.

Крах СРСР викликав необхідність у проведенні власної економічної політики і розробки програми самостійних дій в економіці. Прискоренню ринкових перетворень сприяли введення в обіг 29 листопада 1993 р. національної валюти — молдовського лея та ухвалення у 1997 р. парламентом Молдови закону про купівлю-продаж землі. На кінець 1990-х років молдовська економіка завдяки створенню й розвитку ринкової інфраструктури, перетворенню форм власності на основі роздержавлення і приватизації, аграрній реформі і залученню іноземних інвестицій досягла певного рівня макроекономічної стабільності. Однак досягнути показників ВВП радянського періоду Молдові не вдалося, навіть незважаючи на те, що вона першою з країн СНД отримала кредити від міжнародних фінансових організацій.

Головною складовою молдовського експорту залишається виноробна промисловість (близько чверті всього експорту). Перше місце в молдовському імпорті посідають енергоресурси і паливо, на частку яких припадає близько третини всього імпорту. Предметами імпорту є передусім бензин і дизельне паливо з Румунії та енергоносії з Росії.

3. Балканські країни (Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Сербія, Чорногорія, Македонія, Албанія, Румунія, Болгарія, Косово)

Республіка Болгарія — південнослов'янська держава в Південно-Східній Європі. Територія — 110,9 тис. кв. км. Населення — 7,2 млн. осіб (2009 р.): болгари, турки, роми. Державна мова — болгарська, віросповідання — православне християнство та іслам. Міське населення становить 67 %; столиця — Софія.

В країні розвинуті гірничодобувна, металургійна, машинобудівна (іригаційне обладнання), хімічна, харчова промисловість. У сільському господарстві вирощуються зернові, соняшник, овочі, виноград, у тваринництві переважає м'ясо-молочний напрям (велика рогата худоба, вівці, свині, птиця). Важлива галузь економіки — міжнародний туризм і курортне господарство (курорти Золоті Піски, Албена та ін.).

Основним видом транспорту є залізничний. Розвинуті повітряний (81 міжнародна і 8 внутрішніх авіаліній) і морський (порти Варна і Бургас) флоти. Експортуються машини (електро- і мотокари), продукція харчової промисловості (тютюнові й консервні вироби, ефірна олія, вино) і сільського господарства (свіжі овочі, фрукти, виноград). Імпортуються транспортні засоби, чорні метали, нафта, вугілля, целюлоза.

Болгарія — унітарна держава з місцевим самоуправлінням. В адміністративно-територіальному плані поділена на 28 областей. Утворення автономних територій законом не передбачено. Чинна Конституція Болгарії була прийнята Великими народними зборами 12 липня 1991 р. Це четверта Конституція в історії країни.

Болгарія є президентсько-парламентською республікою, глава держави — президент (Росен Плевнелієв). Законодавча влада — однопалатні Народні збори (240 місць). Вищим органом виконавчої влади є уряд — Рада міністрів. Голова Ради міністрів, згідно з Конституцією, здійснює керівництво загальною політикою уряду, координує її і несе за неї відповідальність. Посада глави уряду заміщується рішенням Народних зборів за поданням президента держави після консультацій з парламентськими групами. Інших членів уряду призначають Народні збори за поданням голови Ради міністрів. Уряд після свого призначення складає присягу перед Народними зборами і несе колективну політичну відповідальність перед ними. Прем'єр-міністр Болгарії — Бойко Борисов (з 27 липня 2009 р.).

Румунія — держава, розташована в Південно-Східній Європі. Її територія становить 237,5 тис. кв. км, населення — 21,5 млн. осіб (2009). Румунія — багатонаціональна держава (румуни, угорці, німці (нащадки колоністів), серби, болгари, євреї, вірмени, греки, українці, роми. Офіційна мова — румунська. Віросповідання: православ'я, католицизм, протестантизм. Столиця — Бухарест.

Традиційно аграрна країна, Румунія після Другої світової війни почала розвивати промисловість (в основному машинобудівну та хімічну). За видобутком нафти і природного газу Румунія посідає одне з провідних місць в Європі. Головними галузями обробної промисловості країни є: машинобудування (виробництво нафтобурового обладнання, товарних вагонів, тракторів, електромоторів, станків); хімічна і нафтохімічна (синтетичний каучук, вироби з гуми, мінеральні добрива, переважно азотні, тощо); чорна металургія, деревообробна, легка промисловість (виробництво тканин, швейних і трикотажних виробів, взуття), харчова (овочеві та м'ясні консерви, вина). Провідною галуззю сільського господарства є рослинництво. Переважає зернове господарство, головні культури: кукурудза, пшениця, ячмінь. Вирощують соняшник, цукровий буряк, льон-довгунець. Розвинуте виноградарство (переважно винні сорти), садівництво, овочівництво. У тваринництві переважає вівчарство та розведення великої рогатої худоби.

Державний устрій. Чинна Конституція країни від 8 грудня 1991 р. встановила парламентсько-президентську республіку. Органом законодавчої влади є двопалатний парламент. Нижня палата — палата депутатів (332 місця), верхня — сенат (137 місць).

Главою держави є президент, який, до того ж, визнаний таким, що забезпечує виконання Конституції й функціонування державної влади. Його обирають шляхом загальних прямих виборів терміном на чотири роки з правом переобрання. Президент функціонально поєднаний зі сферою виконавчої влади: він пропонує кандидатуру на посаду глави уряду, здійснює за пропозицією останнього зміни в уряді, може брати участь в урядових засіданнях, де обговорюються питання «національного значення». Серед інших повноважень президента слід підкреслити його право розпустити парламент після консультацій з головами палат і лідерами парламентських груп. Таке право він може реалізувати за умов, якщо парламент протягом 60 днів двічі не зміг висловити довіру уряду. Президент може після «консультацій з парламентом» винести на референдум питання, що мають «національне значення». Він є головою Верховної ради оборони, укладає міжнародні договори і здійснює деякі інші владні повноваження.

За формою державного устрою Румунія є унітарною державою. В адміністративно-територіальному плані поділяється на 41 повіт (жудець). Самостійну адміністративно-територіальну одиницю — муніципалітет становить місто Бухарест. Повіти поділяються на міські і сільські громади, їхнє населення шляхом прямих загальних виборів обирає ради, а також міських та сільських голів. Повітові ради формуються непрямими виборами: виборщиками тут є об рані члени міських та сільських рад даного повіту; термін повноважень рад усіх рівнів — чотири роки. У кожній області та столиці діють представники уряду — префекти, що здійснюють певні контрольні функції щодо обраних органів місцевого самоврядування.

Республіка Албанія. Територія країни становить 28,7 тис. кв. км. Населення країни — 3,2 млн. осіб (2009 р.): албанці, греки, валахи, цигани, серби, болгари. За межами країни проживають близько 1,5 млн. албанців, значна їх частина проживає в сербському автономному краї Косово, де вони становлять абсолютну більшість. Серед албанців до наших днів збереглися яскраво виражені племінні відмінності, що завжди були серйозною перешкодою для об'єднання країни. У північних областях живуть геги, на півдні — тоски, які говорять на різних діалектах. У період турецького панування значна частина албанців, які раніше сповідували християнство, була навернута в іслам. На початку XXI ст. іслам у країні сповідувало близько 70 % населення, православ'я — 20 %, католицизм — 10 % (частка віруючих насправді значно менша внаслідок секуляризації в комуністичний період). Столиця — місто Тірана. Офіційна мова — албанська (тоскський діалект), широко використовується грецька.

Албанія залишається однією з найбідніших європейських держав. Сільське господарство орієнтоване на виробництво зерна, бавовни, тютюну, цукру, фруктів та овочів. У ньому задіяна половина робочої сили. Основними галузями промисловості є гірничодобувна, харчова, легка, деревообробна, нафтова, хімічна, металургійна, гідроенергетика. Країна експортує асфальт, нафтопродукти, метали і металеві руди, електроенергію, нафту, овочі, фрукти, тютюн. В Албанію ввозяться машини, верстати, вироби із заліза і сталі, текстиль, хімікати, фармацевтичні вироби.

Державно-політичний устрій. З початком демократичних перетворень 29 квітня 1991 р. була схвалена тимчасова конституція країни — Закон про основні конституційні положення, в 1993 р. доповнений Хартією основних прав і свобод людини. 21 жовтня 1998 р. парламентом прийнята нова Конституція Республіки Албанія, схвалена на референдумі 22 листопада 1998 р. Згідно з нею Албанія є демократичною парламентською республікою, законодавча влада в якій належить однопалатному парламенту — Народним зборам (140 депутатів). Албанія — унітарна держава, поділяється на 12 округів.

Виконавча влада перебуває в руках президента (глави держави: Буяр Нішані) і прем'єр-міністра (Салі Беріша).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Президенте Польщі – з серпня 2010 р. Броніслав Коморовський.	\|	З 12 квітня 2005 р. прем'єр-міністром Естонії є голова ліберальної Партії реформ (створена у 1994 р.) Андрус Ансіп.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.