Президенте Польщі – з серпня 2010 р. Броніслав Коморовський.

Консультативним органом при президентові є рада національної безпеки. Допоміжним органом президента є його канцелярія.

Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент (сейм (460 депутатів) і сенат (100 осіб). Їх спільні засідання, які відбуваються у випадку складання присяги президентом, необхідності визнання його недієздатності чи висування обвинувачення президентові з метою імпічменту, називаються Національними зборами. Сейм і сенат обираються на 4-річний термін.

Сейм ухвалює закони більшістю голосів у присутності щонайменше половини від загальної кількості депутатів. Маршал сейму негайно передає закон маршалу сенату. Сенат мусить протягом ЗО днів прийняти закон без змін, внести до нього поправки чи відхилити його. Якщо сенат протягом встановленого терміну не ухвалює відповідного рішення, закон вважається затвердженим. Постанову сенату, яка відхиляє закон або вносить поправки до нього, сейм може подолати простою більшістю голосів за присутності не менше половини депутатів. Закон, прийнятий сеймом і сенатом, передається президенту на підпис. Вето президента може бути подолане постановою сейму, прийнятою 3/5 голосів.

У цілому компетенція сейму є ширшою, ніж компетенція сенату. Тільки сейм має право вирішувати питання про стан війни та підписання миру, брати участь у формуванні Конституційного і Державного трибуналів, затверджувати або скасовувати розпорядження президента про введення надзвичайного стану, здійснювати політичний та юридичний контроль за діяльністю уряду. Сейм може бути розпущений президентом на основі власної постанови, яка ухвалюється щонайменше двома третинами голосів від його конституційного складу у разі неспроможності протягом чотирьох місяців ухвалити закон про бюджет та надати вотум довіри раді міністрів. Розпуск сейму тягне за собою одночасне припинення повноважень сенату. Однак сейм не може бути розпущений під час надзвичайного стану, а також протягом 90 днів після його закінчення.

Уряд Польщі — рада міністрів — здійснює внутрішню і зовнішню політику та поточне управління державою, забезпечує виконання законів, видає розпорядження, керує виконанням бюджету, забезпечує внутрішню й зовнішню безпеку, здійснює загальне керівництво в галузі відносин з іншими державами та міжнародними організаціями. До складу уряду входять голова ради міністрів, його заступники та міністри.

В адміністративно-територіальному плані Польща поділяється на шістнадцять воєводств, які у свою чергу розділені на 314 повітів та 65 міст на правах повіту, найбільшим з яких є Варшава (2008 р.). Найнижчою адміністративно-територіальною одиницею, що користується місцевим самоврядуванням, є громада — ґміна, яких нараховується 2478.

Чеська Республіка розташована в Центральній Європі. Територія становить 78,8 тис. кв. км, історично поділяється на три регіони: південно-західна частина називається Богемією, південно-східна - Моравією, північно-східна - Сілезією, що продовжується на території Польщі.

Населення Чехії становить 10,4 млн. осіб (2010 р.). Країна моноетнічна: 90,4 % становлять чехи. Для Чехії характерний високий рівень урбанізації (75 % населення) і висока щільність населених пунктів та невеликих поселень з міським типом забудови. Столиця – м. Прага. Чехія є однією з найменш релігійних держав Європи (59 % громадян відкидають належність до жодного з віросповідань), є римо-католиками, протестантами. Державна мова – чеська.

Чехія – високорозвинута індустріально-аграрна країна, найстабільніша серед посткомуністичних держав ЦСЄ. До основних галузей промисловості країни належать: чорна металургія, електроенергетична, машино- та верстатобудівна, електротехнічна автомобільна, а також хімічна, легка (швейна, текстильна, взуттєва) і харчова (виробництво пива). Чеська скляна, керамічна і порцелянова промисловості набули світового визнання. Виробництво скла сконцентроване переважно у містах Яблонец-над-Нісоу, Нові Бор, Подебради (підприємство "Богемія", розташоване тут, спеціалізується винятково на виробництві обробленого вручну свинцевого кришталю), Карлови Вари. Центри керамічної і порцелянової промисловості знаходяться в Південній Моравії і Західній Чехії. Важливу частку національного прибутку країни забезпечує туризм. Щороку на чеських курортах у районах розташування джерел мінеральних вод (Карлові Вари, Маріанські Лазні, Франтишкові Лазні тощо) відпочиває близько 350 тис. відвідувачів, половина з яких — іноземці (2003 р.).

Сільськогосподарські угіддя становлять 55 % території, де вирощуються зернові (пшениця, ячмінь), цукрові буряки, льон, картопля, хміль, фрукти й овочі. Переважає тваринництво м'ясо-молочного напряму: розведення великої рогатої худоби, свинарство, птахівництво. Ліси вкривають 34 % її території. Чехія експортує енергетичне устаткування, автомобілі й запчастини до них (продукція концерну «Шкода-Ауто»), верстати, електротехнічні вироби та комп'ютерну і побутову техніку, продукцію чорної металургії, кам'яне вугілля. Країна змушена ввозити нафту, газ, чорні метали. Значну частину імпорту становлять легкові автомобілі.

Державно-політичний устрій. За Конституцією від 16 грудня 1992 р., Чехія є парламентською республікою. Але президент наділений значними повноваженнями: він призначає і звільняє голову уряду та міністрів, скликає засідання палати депутатів, має право накладати вето на закони, ухвалені парламентом (крім конституційних), призначає суддів, представляє державу на міжнародній арені, є головнокомандувачем Збройних сил. Президента обирає парламент на спільному засіданні обох палат терміном на 5 років. Він не може перебувати на посаді більше двох термінів поспіль, а з метою консолідації суспільства має залишити членство в політичних партіях на період виконання своїх обов'язків. Парламент може змусити президента піти у відставку, якщо за це проголосують 3/5 усієї кількості депутатів. З 7 березня 2003 р. президентом Чеської Республіки є Вацлав Клаус (1941).

Законодавча влада належить двопалатному парламенту(палата депутатів та сенат). Сенат складається з 81 члена, що обираються на 6-річний термін за мажоритарною системою простої більшості. Для членів сенату встановлено високий віковий ценз – 40 років, який діє на постійній основі, оскільки кожних два роки змінюється третина його складу. Конституційно заборонено розпуск цього представницького органу. Нижня палата парламенту — палата депутатів — складається з 200 членів, що обираються на 4 роки за партійними списками.

Виконавчим органом влади є уряд, очолюваний прем'єр-міністром. Члени уряду не можуть одночасно бути депутатами парламенту, проте уряд підзвітний палаті представників і має отримати вотум довіри. Склад уряду прем'єр погоджує з президентом, після чого він затверджується парламентом.

Адміністративно Чехія поділена на 13 країв, аналогічний статус має й столиця. Їхніми представницькими органами є крайові парламенти, які складаються з 45 - 64 осіб, що обираються на 4 роки. Виконавча влада належить крайовій раді, яка обирає зі свого складу голову — гетьмана.

Загальна площа Словацької Республіки - 48,8 тис. кв. км, населення — 5,4 млн. осіб (2009 р.): словаки, угорці, роми, русини й українці. Більшість мешканців — римо-католики (68,9 %), але є також греко-католики (4,1 %, на Пряшівщині) й православні. Столиця — Братислава. Офіційними мовами є словацька та угорська.

Словаччина — індустріально-аграрна країна. У промисловості розвиваються чорна і кольорова (мідь, алюміній, нікель) металургія, нафтопереробна, хімічна (добрива, штучні волокна, ліки), взуттєва, електромашинобудівна (холодильники, телевізори, вагони, взуттєві верстати), пивоварна галузі. Сільськогосподарські угіддя займають 50 % території, де поширені вирощування зернових (пшениця, ячмінь, кукурудза), цукрових буряків, виноградарство, садівництво, тютюнництво, а також тваринництво: молочне скотарство і свинарство. Експортуються текстильні вироби, мотоцикли, електротехнічне устаткування, товарні вагони. Імпортуються нафта, нафтопродукти, газ, боксити.

Державно-політичний устрій. За територіально-адміністративним поділом Словаччина є унітарною державою, за формою правління — парламентською республікою. Президент виконує представницькі функції, скликає установчу сесію Національної ради та має право затверджувати кандидатури прем'єр-міністра й членів уряду, є головнокомандувачем Збройних сил. Суттєве значення має право президента розпустити Національну раду за умови, якщо вона за 6 місяців після обрання тричі відхилить урядову програму. Президент обирається шляхом загальних прямих виборів таємним голосуванням у два тури терміном на п'ять років з правом переобрання. 3 15 червня 2004 р. президентом Словаччини став Іван Гашпарович.

Законодавча влада належить однопалатному парламенту — Національній раді (150 депутатів, на 4 роки). Правом законодавчої ініціативи наділяються комісії ради (їх нараховується 21), депутати й уряд. Президент має право повернути прийнятий парламентом закон на повторний розгляд. Остаточно прийнятий закон підписують голова Національної ради, президент та прем'єр-міністр. Важливими повноваженнями Національної ради є схвалення змін до Конституції, ратифікація міжнародних договорів, затвердження державного бюджету, внесення пропозицій щодо проведення референдумів та контроль за діяльністю уряду.

Виконавчу владу здійснює уряд на чолі з прем'єр-міністром, його програма у 30-денний термін має отримати вотум довіри з боку Національної ради. Уряд несе колективну відповідальність за виконання своїх повноважень перед радою, що може в будь-який час висловити йому недовіру. У разі відставки прем'єр-міністра йде у відставку весь уряд.

В адміністративному плані Словаччина (унітарна держава) поділяється на 8 країв, а ті — на округи й райони, на рівні яких організовано державну адміністрацію. Місцеве самоврядування функціонує на рівні міських і сільських поселень.

Континентальна, як і Чехія та Словаччина, Угорська Республіка розташована у східно-центральній частині Європи. Площа країни становить 93030 кв. км. Населення країни становить 10,02 млн. осіб (2009 р.). Країна є мононаціональною, 92,3 % становлять угорці; крім них, у країні живуть роми, німці, словаки, хорвати, румуни, серби та ін. Серед угорців переважають католики, але в період Реформації у країні склалася велика протестантська громада, більшість якої становлять кальвіністи (15,9 % ) і лютерани (З %). Угорщина — слабко урбанізована країна, лише 56 % - городяни. Столиця – м. Будапешт.

Угорщина — індустріально-аграрна країна. Видобуваються вугілля, боксити, нафта, природний газ, залізні і марганцеві руди. Паливно-енергетичний комплекс орієнтується на імпортовані з Росії нафту й газ. Розвинута чорна й кольорова металургія. За виробництвом та споживанням алюмінієвих виробів на одну особу Угорщина посідає одне з перших місць у світі. Великого значення набули машинобудування (заводи «Ікар»), вагонобудування, виробництво локомотивів, суднобудування, сільськогосподарської техніки, виробництво засобів зв'язку, обчислювальної техніки, медичного устаткування; хімічна промисловість (продукти органічного синтезу, мінеральні добрива). Угорська фармацевтична промисловість має давні традиції, її продукція широко відома у багатьох країнах світу. Розвинуті також легка (текстильна, взуттєва) й харчова галузі промисловості, зокрема олійна, плодоовочеконсервна, м'ясопереробна, виноробна, а також виробництво свіжомороженої птиці.

Сільське господарство Угорщини належить до середньоєвропейського типу (рівномірно зорієнтоване на рослинництво й тваринництво). Дві третини ріллі перебуває під зерновими (пшениця, кукурудза). Вирощують цукровий буряк, соняшник, коноплі. Розвинуте виноградарство, плодівництво, овочівництво. У тваринництві головними галузями є свинарство і птахівництво. Угорщина — один з головних виробників меду в Європі. Важливу роль в угорському господарстві займає частка послуг, у тому числі пов'язаних із туризмом.

Державно-політичний устрій. Угорщина - парламентська республіка. Главою держави є президент (обирається парламентом терміном на 5 років і може бути переобраний на другий термін) – Янош Адер.

Законодавча влада належить однопалатному парламенту — Державним зборам, які обирають президента, прем'єр-міністра, членів Конституційного суду, спікера національних й етнічних меншин, голову Верховного суду й генерального прокурора. Парламент здійснює також контроль за діяльністю виконавчої влади за допомогою депутатських запитів й інтерпеляцій, а також роботи парламентських комісій. Орган виконавчої влади — уряд — формується прем'єр-міністром (Віктор Орбан).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Країни Центральної Європи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина.	\|	Угорщина — унітарна держава, в адміністративному плані поділяється на 19 комітатів і столичний муніципалітет.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.033 сек.