Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

1. Якщо той з батьків, з яким проживає дитина, перешкоджає іншому в його спілкуванні з дитиною, то він порушує не тільки права матері (батька), а й права самої дитини. Єдиною підставою, яка може виправдати таку поведінку, є те, що таке спілкування перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Спір щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, може бути вирішений судом. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору (ч. 3 ст. 159 СК). Крім того, суд не має права відмовити особі в прийнятті позову з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

2. Підставою для подання позову може бути той факт, що той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні. Така поведінка того із батьків, з ким проживає дитина, може бути як ухиленням від виконання рішення органу опіки та піклування, так і стосуватися виконання вказаного рішення. Взагалі-то, рішення органу опіки та піклування може й не бути. Крім того, підставою для подання позову може бути незгода того з батьків, хто проживає окремо від дитини, з рішенням органу опіки та піклування. Таке право надається кожній особі ст. 55 Конституції, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

3. Право звернення до суду по спорах щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, належить тільки тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Ця норма є порушенням основного принципу здійснення батьківських прав та виконання обов'язків – принципу їх рівності. Такі спори розглядаються місцевим судом. Позов пред'являється на загальних підставах за місцем проживання відповідача.

4. При розгляді такого позову суд повинен враховувати перш за все вік дитини, її стан здоров'я, поведінку батьків.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести: прихильність дитини до кожної з батьків, братів і сестер, інших членів сім'ї; етичні і інші особисті якості батьків (дані, що їх характеризують, рівень освіти батьків); відносини, існуючі між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як ураховують їх інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (рід діяльності, режим роботи батьків, їхнє матеріальне і сімейне становище і ін.).

Суд повинен перевірити, чи відповідає встановлений порядок інтересам дітей, чи можливе спілкування дитини з тим з батьків, який проживає окремо, без шкоди для здоров'я дитини, для її психічного, фізичного, етичного розвитку, чи не порушуються права батьків і чи забезпечується достатньою мірою участь у вихованні обох батьків.

5. У справах даної категорії обов'язкова участь в судовому засіданні органів опіки і піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ст.19 СК).

Проте суд не зв'язаний висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини. Він має право визначити інший порядок, керуючись інтересами дитини. Розглядаючи такі суперечки, суди не зобов'язані слідувати висновку органів опіки і піклування, що визначив, яким чином надавати окремо проживаючому батькові можливість бачитися з дітьми.

6. Слід також мати на увазі, що відповідно до ст. 171 СК дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана обов'язково при вирішенні між батьками спору щодо її виховання. Втім, суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

7. У своєму рішенні суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини: періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо, місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Такими особами можуть бути той з батьків, хто проживає з дитиною, представник органу опіки та піклування, служби у справах дітей тощо.

8. Коментована стаття передбачає відповідальність того з батьків, з ким проживає дитина, за ухилення від виконання судового рішення щодо участі у вихованні дитини, того з батьків, хто проживає окремо від неї. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, настають наступні правові наслідки:

- суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним;

- суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може покласти на особу, з якою проживає дитина, обов'язок відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (див. коментар до ст. 158 СК).

9. Частина 4 коментованої статті передбачає, що наслідком ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, є передання дитини для проживання з ним тому з батьків, хто проживає окремо. Вказана норма є порушенням прав та законних інтересів як того з батьків, хто проживає з дитиною, так і самої дитини.

Законодавством передбачений вичерпний перелік позбавлення батьків батьківських прав (ст.164 СК), а також підстави відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав (ст.170 СК). Основним критерієм для постановлення судом рішень про позбавлення батьків батьківських прав або про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є протиправна поведінка батьків щодо дитини, яка є небезпечною для її життя, здоров'я і морального виховання. Ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, не відповідає вказаному критерію. Тому воно не може служити підставою для відібрання дитини від особи, яка проживає з дитиною.

Ще одним запереченням існування даної норми є те, що в разі передання дитини тому з батьків, який з дитиною не проживав, ця особа стає тією особою, з якою проживає дитина. Та особа, з якою тепер дитина не проживає, набуває права звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні. При винесенні судом відповідного рішення особа, з якою дитина проживає, знаходиться під загрозою відібрання в неї дитини. Такий процес може тривати нескінченно, а страждатимуть при цьому перш за все інтереси дитини.

Крім того, ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений порядок притягнення та види відповідальності за невиконання рішення суду, що зобов'язує боржника виконати певні дії, а ч. 4 коментованої статті передбачає зовсім новий спосіб такої відповідальності, механізм притягнення до якої не розроблений.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї	\|	Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.