Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

1. Право батьків на спілкування з дитиною відноситься до числа особистих. Тому його так важко забезпечувати за допомогою закону, можливості якого в цьому випадку обмежені. СК передбачає захист права того з батьків, хто проживає окремо від дитини, на виховання та спілкування з дитиною в адміністративному і судовому порядку.

В тих випадках, коли батьки не змогли досягти згоди про порядок участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у вихованні дитини та спілкуванні з нею. ч. 1 коментованої статті передбачає, що цей порядок визначається органом опіки та піклування за участю батьків. Право на подання заяви про визначення порядку участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають обидва з батьків.

Органи опіки та піклування після ретельного дослідження всіх обставин життя дитини (ставлення до неї батьків, їхні можливості і здібності як вихователів, вік дитини, стан її здоров'я, прихильність до батьків і т.п.) пропонують батькам встановити той або інший порядок участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у вихованні та спілкуванні, виходячи з повної рівності прав батьків. Якщо спір не вдається врегулювати, оскільки батьки не прийшли до згоди, орган опіки та піклування виносить рішення, вказуючи в ньому порядок участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні дитини, характер, місце, час, тривалість спілкування, іноді встановлюючи умови, при яких воно повинне здійснюватися. Рішення органом опіки та піклування має виноситися перш за все з урахуванням інтересів дитини. Той з батьків, хто проживає окремо, не має права вимагати спілкування в невстановлений час, порушувати нормальний режим життя дитини, приймати відносно неї які-небудь рішення, не погоджуючи їх з іншим з батьків, і т.п. Будь-які рішення відносно дитини повинні прийматися спільно, а у разі розбіжності спір розв'язується за допомогою органів опіки та піклування.

2. Частина 2 коментованої статті встановлює, що рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для виконання. Той з батьків, з ким проживає дитина, зобов'язаний дозволяти зустрічі з дитиною другому з батьків. Проте тут є певна суперечність з нормою статті 19 СК, що рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду. Таким чином, невиконання рішення органу опіки та піклування протягом перших десяти днів з моменту його винесення не є протиправним. Проте коментована стаття безумовно встановлює відповідальність того з батьків, хто проживає з дитиною, за ухилення від виконання цього рішення у формі відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Через це може виникнути ситуація, коли той з батьків, хто проживає окремо від дитини, звертаючись за захистом своїх прав відповідно до норм ст. 159 СК, протягом десяти днів з моменту прийняття рішення органом опіки та піклування може звернутися до суду з позовом як про усунення цих перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, так і про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ухиленням від виконання рішення органу опіки та піклування. Втім, задоволення вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ухиленням від виконання рішення органу опіки та піклування при таких умовах є неможливим, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 СК це рішення не є обов'язковим протягом перших десяти днів з моменту його винесення.

3. Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини, не звернувся протягом перших десяти днів з моменту винесення органом опіки та піклування рішення про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, це рішення набуває обов'язковий характер для обох батьків. Той з батьків, хто проживає з дитиною, в разі ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Оскільки в даному випадку мова йде не про порушення договірних відносин, а про порушення особистих немайнових прав того з батьків, хто проживає окремо від дитини, то матеріальна та моральна шкода, заподіяна ухиленням від виконання рішення органу опіки та піклування буде відшкодовуватися у порядку, передбаченому главою 82 ЦК України.

4. Коментована стаття спрямована на захист прав та законних інтересів того з батьків, який проживає окремо від дитини. Цей стан речей є порушенням основного принципу здійснення батьківських прав та виконання обов'язків – принципу їх рівності. Тому за ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування має відповідати у разі наявності для цього підстав і той з батьків, хто проживає окремо від дитини. Крім того, в разі ухилення від виконання зазначеного рішення будь-ким з батьків шкода завдається також правам і законним інтересам дитини, тому вона теж має право на відшкодування майнової та моральної шкоди (див. п. 5 коментаря до ст. 157 СК).

5. Звернення за захистом до органів опіки та піклування не позбавляє того з батьків, хто проживає окремо від дитини, права на звернення до суду.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.	\|	Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.