• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

А.Д. Андреев

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ ТЕЛЕКОММУНИКАЦИЙ

ФЕДЕРАЛЬНОЕ АГЕНТСТВО СВЯЗИ

Запасні частини входять до складу виробничих запасів підприємства. Тому в бухгалтерському обліку наявність та рух запасних частин відбувається згідно з П(С)БО 9 „Запаси“ та відображається на субрахунку 207 „Запасні частини“.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями їх зберігання в розрізі однорідних груп.

В основному запасні частини використовуються під час ремонту транспортних засобів. При цьому вартість використаних запчастин відноситься на:

- збільшення первісної вартості транспортного засобу, якщо ремонт призвів до збільшення економічних вигод, очікуваних від використання транспортного засобу;

- витрати підприємства, якщо ремонт не призвів до збільшення економічних вигод від використання автомобіля.

Основою для списання запасних частин на технічне обслуговування транспортного засобу є лімітно-забірні картки або вимоги. На кожному первинному документі повинен бути вказаний ліміт відпуску у вартісному та числовому вираженні. Після цього лімітно-забірна картка передається на склад, де відбувається видача зазначеної кількості необхідних запасних частин.

У цілому облік запасних частин ведеться аналогічно до обліку інших запасів, окрім акумуляторних батарей та автомобільних шин, облік яких ведеться пооб’єктно. Кожній шині та акумуляторній батареї присвоюється індивідуальний номер і заводиться картка для оперативного обліку.

Облік акумуляторних батарей ведеться за типами і марками автомобілів, місцями їх зберігання і технічним станом (нові, відремонтовані, підлягають ремонту тощо).

Облік автомобільних шин ведеться за видами, сортами, розмірами та технічним станом (нові, вживані, підлягають ремонту).

Списання автомобільних шин відбувається згідно з Нормами експлуатаційного пробігу автомобільних шин, затвердженими наказом Мінтрансу України від 08.12.1997 р. № 420.

Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин призначені для планування, визначення рівнів тарифів та раціональних витрат матеріальних ресурсів тощо. Норми обов’язкові для використання автотранспортними підприємствами незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості.

Сумарне процентне зниження норм експлуатаційного пробігу автомобільних шин, які включають всі перелічені фактори, не повинне перевищувати 25%.

Відпуск автошин для заміни відбувається на вимогу, до якої додається картка обліку роботи автомобільної шини на зняту автошину, на основі якої заповнюється накладна складу на приймання цієї шини.

Автошини, зняті для ремонту чи утилізації, оприбутковуються на склад за накладною, до якої додається картка обліку роботи автомобільної шини.

Списання акумуляторної батареї для встановлення на транспортний засіб відбувається тільки в обмін на зняту і за наявності акта, який підтверджує неможливість подальшого використання знятої.

Надходження акумуляторної батареї, непридатної для подальшого використання, відображається лише в аналітичному обліку.

Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 20 травня 2006 року № 489 затверджено „Експлуатаційні норми середнього ресурсу акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі“.

Відповідно до цих Правил встановлено строки служби акумуляторних батарей, згідно з якими відносяться до валових витрат затрати на їх заміну.

Тобто якщо на підприємстві є вантажний автомобіль, то затрати на заміну його акумулятора можна віднести до валових витрат тільки при терміні служби батареї 2,5 роки або експлуатації її в пробігу автомобіля понад 110 тис. км, при цьому пробіг автомобіля з цим акумулятором необхідно підтвердити подорожніми листами.

У бухгалтерському обліку операції з придбання і відпуску акумуляторних батарей і автошин відображаються так:

5. Облік витрат, доходів і фінансових результатів

Для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов’язаних з транспортним процесом, на автотранспортних підприємствах необхідно застосовувати Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р. № 65.

Собівартість перевезень (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов’язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Калькулювання собівартості — це визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво одиниці певного виду робіт (послуг) за окремими видами витрат. За допомогою калькулювання визначаються собівартість одиниці робіт (послуг), всього їх обсягу, собівартість виробництва по окремих структурних підрозділах підприємства, по різних виробничих процесах і в цілому по підприємству.

Витрати можуть групуватись за економічними елементами та за статтями калькуляції.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється для організації контролю за рівнем витрат у цілому по підприємству, визначення загального обсягу використаних підприємством матеріальних, трудових і грошових коштів.

Групування витрат за статтями калькуляції призначене для організації аналітичного обліку витрат і калькулювання собівартості окремих видів перевезень, обчислення витрат в розрізі структурних підрозділів підприємства.

Статті калькуляції формуються транспортним підприємством самостійно з урахуванням його організаційної структури, характеру і рівня організації перевезень, питомої ваги витрат у собівартості окремих видів перевезень.

Автотранспортні підприємства можуть використовувати таку номенклатуру статей при визначенні собівартості автоперевезень:

1. Паливо-мастильні матеріали.

До цієї статті включається вартість усіх видів паливо-мастильних та інших матеріалів (зокрема транспортно-заготівельні витрати), що використані як безпосередньо на виконання перевезень (робіт, послуг), так і на технологічні операції в процесі підготовки рухомого складу до експлуатації.

2. Запасні частини.

До цієї статті відносять вартість запасних частин, приладів, обладнання, матеріалів, що витрачаються для виконання ремонту власними підрозділами, а також витрати на оплату праці і відповідні відрахування від неї працівників, що виконують ремонт.

3. Автомобільні шини.

У цій статті акумулюються всі витрати, пов’язані з експлуатацією автомобільних шин, тобто витрати, пов’язані з заміною та встановленням автомобільних шин на колеса; транспортно-заготівельні витрати і націнки підприємств-постачальників у частині, що припадає на вартість автомобільних шин, виданих зі складу в поточному місяці; витрати, пов’язані з ремонтом автомобільних шин.

4. Заробітна плата.

5. Відрахування на соціальні заходи.

6. Амортизаційні відрахування.

7. Інші прямі витрати.

Ця стаття включає витрати на проведення ремонтних робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами і організаціями, на технічний огляд і технічне обслуговування рухомого складу, що безпосередньо бере участь у перевезеннях:

- вартість інструментів, виданих для поновлення їх запасу на транспортних засобах;

- вартість матеріалів, що витрачаються на утримання законсервованих транспортних засобів, витрати на їх консервацію і розконсервацію;

8. Загальновиробничі витрати.

До цієї статті належать витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням виробничого процесу, які не передбачені в попередніх статтях.

Облік і калькулювання фактичної собівартості перевезень на транспортних підприємствах здійснюється з використанням нормативного, позамовного методів або простим підрахунком витрат.

У практичній діяльності більшість автотранспортних підприємств поєднує перераховані методи, особливо це стосується нормативного і позамовного методів.

Основними елементами нормативного методу є облік витрат на виконання окремих видів перевезень за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм.

Зведений облік витрат на експлуатацію рухомого складу, його обслуговування та ремонт при нормативному методі ведеться за статтями витрат у розрізі окремих видів перевезень (робіт, послуг) з виявленням і обліком відхилень від норм за кожним з показників.

Нормативи витрат повинні розроблятись з урахуванням особливостей і конкретних умов діяльності підприємства, окремо для кожного виробничого підрозділу.

Для обчислення фактичної собівартості перевезень у разі застосування нормативного методу обліку основою є нормативна калькуляція.

Фактична собівартість перевезень обчислюється шляхом додавання до нормативної собівартості або віднімання від неї виявлених у звітному періоді відхилень від норм і зміни норм.

Фактичні витрати, що перевищують нормативні, не включаються до витрат виробництва, якщо такі перевитрати пов’язані із зловживаннями, нестачами, крадіжками, нетехнологічним використанням та порушенням правил зберігання.

Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості передбачає відокремлений облік витрат за кожним з видів перевезень (робіт, послуг) у розрізі статей витрат.

Об’єктом обліку і калькулювання при застосуванні цього методу є окремі види перевезень, а калькуляційними одиницями — відповідні одиниці їх виміру.

Собівартість перевезень, тобто сума витрат, що припадає на калькуляційну одиницю, визначається шляхом ділення суми фактичних витрат по кожному об’єкту калькулювання на відповідний обсяг виконаних перевезень.

Як узагальнююча калькуляційна одиниця транспортної роботи використовується показник суми витрат, що припадають на 1 гривню отриманих підприємством доходів.

Витрати, пов’язані з виконанням окремих видів перевезень, безпосередньо включаються до собівартості відповідних об’єктів калькулювання за прямою ознакою.

Якщо пряме віднесення витрат до собівартості окремих видів перевезень ускладнене, вони розподіляються виходячи з питомої ваги цього виду перевезень у структурі доходів підприємства або пропорційно до вартості витраченого пального чи пропорційно до обсягів перевезень.

Фактична сума загальновиробничих витрат транспортних підприємств щомісячно розподіляється між:

- основним виробництвом з подальшим розподілом між видами перевезень;

- допоміжним виробництвом в частині робіт, призначених для потреб власного капітального будівництва, непромислових господарств, а також для реалізації;

- обслуговуючими виробництвами.

Залежно від видів виконуваних перевезень, технічного оснащення рухомого складу загальновиробничі витрати, віднесені до основного виробництва, розподіляються між окремими видами перевезень за одним з таких методів:

- пропорційно до заробітної плати основних працівників;

- відповідно до питомої ваги планової суми загальногосподарських вит­рат у загальній сумі планової собівартості окремих видів перевезень;

- на 1 гривню фактичних доходів по окремих видах перевезень;

- пропорційно до приведеної кількості автомобілів на автотранспортних підприємствах.

Протягом звітного періоду метод розподілу непрямих витрат повинен залишатись незмінним.

Собівартість робіт та послуг допоміжного виробництва планується і обліковується за номенклатурою статей калькуляції, встановленою для відповідних галузей народного господарства.

Собівартість робіт і послуг, що надаються одними допоміжними підрозділами іншим, а також основному виробництву, визначається виходячи з фактичної суми витрат. Собівартість робіт і послуг, що виконуються виробничими підрозділами для власних потреб, визначається виходячи з прямих витрат.

У зведеному обліку витрати групуються за видами перевезень, структурними підрозділами тощо. Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі узагальнених даних, одержаних у результаті обробки первинної документації.

На підприємствах із цеховою структурою управління зведений облік забезпечує виділення в собівартості перевезень витрат окремих структурних підрозділів. На підприємствах з безцеховою структурою управління зведений облік ­витрат на виробництво ведеться за видами перевезень у цілому по підприємству. Дані зведеного обліку використовуються під час складання калькуляції фактичної собівартості.

На підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складаються калькуляції фактичної собівартості, які використовуються для контролю за виконанням плану собівартості як окремих видів, так і всього обсягу перевезень. Звітні калькуляції складаються на всі здійснені підприємством види перевезень.

У разі застосування нормативного методу обліку перед заповненням форми звітної калькуляції складається відомість розрахунку собівартості кожного виду перевезень, в якій собівартість одиниці визначається в розрізі виробничих підрозділів за окремими статтями витрат з виділенням витрат за нормами, змінами норм і відхиленнями від норм.

Відповідно до ст.12 Закону України „Про дорожній рух“ для створення безпеч­них умов праці та ефективного контролю за роботою водіїв АТП зобов’язані:

1) організувати роботу водіїв, режим їх праці та відпочинку відповідно до вимог чинного законодавства;

2) здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

3) забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

4) забезпечувати водіїв санітарно-побутовими приміщеннями та обладнанням.

Документом, який узагальнює вітчизняні та міжнародні законодавчі норми щодо тривалості робочого часу та відпочинку водіїв та його обліку, порядку складання графіків змінності є Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автомобільних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу України № 18 від 17.01.2002 р.

Для правильної організації праці водіїв, а також її оплати необхідно дотримуватись вимог чинного законодавства та враховувати особливості діяльності автотранспортного підприємства, зокрема при обліку робочого часу водіїв потрібно врахувати, що до складу робочого часу водія входить:

- фактичний час перебування водія в дорозі (за відмітками в подорожніх листах);

- час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення;

- час на підготовчо-заключні роботи перед виїздом в рейс і після повернення з нього (відповідно до встановлених нормативів);

- час зупинок, які передбачені графіком руху для відпочинку водія, огляду транспортного засобу, тощо;

- час стоянки (при виконанні навантажувально/розвантажувальних робіт);

- час простоїв не з вини водія.

Оплата праці водіїв здійснюється за погодинною, відрядною або іншою системою оплати праці, крім того, оплата може проводитись за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Витрати на оплату праці водіїв складаються з фонду основної і додаткової заробітної плати, преміальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до чинного законодавства форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, винагород, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат встановлюються підприємствами в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами. Додатком до колективного договору має бути положення про оплату праці працівників, яке розробляється на кожному підприємстві з урахуванням чисельності працівників та їх структури, а також специфіки самого підприємства.

Додатком до Генеральної угоди між КМУ, Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднан-нями (на 2008 – 2009 роки) визначено Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників підприємств та організацій, що мають міжгалузевий характер. Цей Перелік передбачає встановлення доплат і надбавок водіям автотранспортних засобів.

Відповідно до Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджену постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.1996 р. працівники автотранспортних підприємств незалежно від форми власності та видів ­діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних ­перевезеннях, ­підлягають ­обов’язковому особистому страхуванню в розмірі 3000 НМДГ для кожного водія.

Страхувальниками водіїв є юридичні чи фізичні особи, які є власниками транспортних засобів або їх користувачами (орендарі).

Облік витрат АТП здійснюють відповідно до П(С)БО 16 „Витрати“.

Для обліку витрат, які пов’язані із здійсненням автоперевезень, використовується рахунок 23 „Виробництво“. До цього рахунку можуть відкриватись такі субрахунки:

 231 „Основне виробництво“;

 232 „Допоміжне виробництво“.

На субрахунку 231 ведеться облік витрат, які можуть бути безпосередньо включені до собівартості окремих видів автоперевезень: перевезення пасажирів, транспортування вантажів, транспортно-експедиційні послуги, навантажувально-розвантажувальні роботи, тощо. Перш за все це витрати на заробітну плату водіїв, паливо, амортизація транспортних засобів та інші прямі витрати.

Аналітичний облік по субрахунку 231 ведеться в розрізі структурних підрозділів та видів послуг, які надає підприємство, з урахуванням особливостей структури окремого підприємства.

На субрахунку 232 обліковуються витрати, пов’язані з обслуговуванням основного виробництва: витрати на виконання робіт з технічного обслуговування

рухомого складу, інших основних засобів та устаткування; витрати на забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту транспортних засобів тощо.

Аналітичний облік на субрахунку 232 ведеться за допоміжними підрозділами та видами робіт.

Для обліку витрат періоду АТП використовує рахунки класу 9 „Витрати діяльності“. Порядок формування витрат на автотранспортному підприємстві аналогічний як і на промислових підприємствах.

За бажанням АТП може використовувати для обліку витрат рахунки класу 8 „Витрати за елементами“ і вести облік витрат в розрізі економічних елементів. Використання рахунків цього класу в АТП не є обов’язковим.

Відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, пов’язаних з формуванням витратних рахунків, розглядалось у попередніх розділах цього посібника.

Доходи автотранспортного підприємства від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності та надзвичайних подій обліковують на рахунках класу 7 „Доходи і результати діяльності“ відповідно до П(С)БО 15 „Дохід“. Облік доходів від реалізації послуг автотранспорту ведеться на субрахунку 703 „Доход від реалізації робіт і послуг“.

Підставою для визнання доходу є відповідно оформлені подорожні листи, товарно-транспортні накладні, а також підписаний акт про надані послуги.

Необхідно зазначити, що на деякі послуги автотранспортних підприємств ціни встановлюються органами виконавчої влади. Перш за все це стосується визначення цін на послуги по здійсненню пасажирських автоперевезень. Вартість послуг із транспортування вантажів визначається АТП самостійно.

Для обліку та узагальнення інформації про фінансові результати автопідприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій використовується рахунок 79 „Фінансові результати“. Порядок формування фінансового результату на автотранспортному підприємстві аналогічний як на підприємствах інших галузей народного господарства, тобто в дебет рахунку 79 закриваються рахунки обліку витрат, а в кредит — рахунки обліку доходів. За дебетом рахунку 79 також відображається списання суми нарахованого податку на прибуток. При закритті рахунку 79 його сальдо списується на рахунок 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)“.

6. Документальне оформлення автоперевезень

Відповідно до принципів бухгалтерського обліку кожна господарська операція повинна бути належним чином підтверджена первинними документами. На автотранспортних підприємствах використовуються специфічні форми первинних документів для оформлення процесу надання послуг з автоперевезень.

Для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту застосовуються такі типові форми первинної транспортної документації:

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні — типова форма № 1 (міжнародна);

- подорожній лист вантажного автомобіля — типова форма № 2 (що діє у межах України);

- подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів;

- товарно-транспортна накладна — типова форма № 1-ТН;

- талон замовника — типова форма № 1-ТЗ (при роботі автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг).

Для обліку руху подорожніх листів, виданих водіям АТП, використовується Журнал обліку руху подорожніх листів (форма № 8). У цьому Журналі реєструються всі видані та здані водіями подорожні листи.

Використання цих форм первинних документів є обов’язковим для всіх суб’єктів підприємницької діяльності, установ і організацій — юридичних та фізичних осіб — незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності:

- які здійснюють перевезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі або для власних потреб;

- для яких виконуються перевезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі.

Зазначені первинні документи затверджено наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля“.

Перевізники, які експлуатують вантажні автомобілі — власні або орендовані (без водія) — зобов’язані при випуску автомобіля на лінію видавати водію оформлений подорожній лист відповідної типової форми.

Подорожні листи типових форм, оформлені належним чином, видаються водію під розпис:

- № 1 (міжнародна) — на строк відрядження автомобіля і водія для виконання перевезення вантажу у міжнародному сполученні, визначений відповідно до наказу чи розпорядження перевізника;

- № 2 — тільки на один робочий день (зміну), за умови здавання водієм подорожнього листа за минулий день роботи. На більший строк подорожні листи типової форми № 2 видаються у випадках, коли водій виконує перевезення вантажів у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника.

При видачі подорожнього листа диспетчер перевіряє за Журналом, чи здав водій подорожній лист за минулий день і лише тоді видає йому наступний лист.

Видача і приймання подорожніх листів від водіїв оформляється розпискою і відмітками в Журналі.

Перевезення вантажів автомобільним транспортом як на комерційній основі, так і для власних потреб, здійснюються тільки при наявності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, що додаються до подорожнього листа.

Товарно-транспортна накладна типової форми № 1-ТН — це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

Товарно-транспортну накладну типової форми № 1-ТН виписують у чотирьох примірниках:

- перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей. Другий, третій і четвертий примірники, завірені підписами і печатками (штампами) вантажовідправника, передають водію;

- другий примірник водій здає вантажоодержувачу, він є підставою для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей;

- третій і четвертий примірники, завірені підписами і печатками (штампами) вантажоодержувача, водій передає перевізнику. Третій примірник, що є ­підставою для розрахунків за виконання транспортних послуг, перевізник надсилає замовнику автотранспорту для оплати за перевезення; четвертий примірник додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водію.

Для вантажів нетоварного характеру, за якими не ведеться складський облік, але проводиться облік шляхом заміру, зважування, геодезичного заміру тощо, товарно-транспортну накладну виписують у трьох примірниках:

- перший примірник залишається у вантажовідправника і призначається для обліку виконаних обсягів перевезень;

- другий і третій примірники водій передає перевізнику. Другий примірник, що є підставою для розрахунків за виконання транспортних послуг, перевізник надсилає замовнику автотранспорту для оплати за перевезення; третій примірник додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водієві.

У тих випадках, коли у розділі „Відомості про вантаж“ товарно-транспортної накладної неможливо перелічити всі назви і характеристики пред’явлених до перевезення товарно-матеріальних цінностей, до товарного розділу товарно-транспортної накладної додається — як невід’ємна її частина — належним чином оформлена спеціалізована форма товарної накладної (сертифікат або інша форма первинного обліку), що застосовується підприємством для оформлення операцій з передачі ­товарно-матеріальних цінностей. У цих випадках графи 1, 2, 4, 5, 6 і 7 розділу „Відомості про вантаж“ товарно-транспортної накладної не заповнюються. У вільних рядках граф записуються назви спеціалізованих форм, номери і дати їх виписування.

При цьому у товарному розділі товарно-транспортної накладної робиться відповідна відмітка; товарно-транспортна накладна без доданої товарної накладної спеціалізованої форми вважається недійсною і не може використовуватися для розрахунків з вантажовідправниками і вантажоодержувачами, а також для обліку виконаних обсягів перевезень і нарахування заробітної плати водію.

При перевезенні однорідних вантажів від вантажовідправника на адресу вантажоодержувача на одну і ту ж відстань при умові забезпечення цілісності вантажу, допускається оформлення однією товарно-транспортною накладною всього обсягу вантажу, перевезеного автомобілем за зміну. При цьому оформлення проміжних поїздок проводиться з видачею вантажовідправником водію автомобіля талона на кожну окрему поїздку. Порядок оформлення талона встановлюється за домовленістю між вантажовідправником і вантажоодержувачем. Реквізити талона повинні включати відомості, що визначають кількість перевезеного вантажу, час роботи автомобіля та його простою за кожну поїздку, а також інші показники, необхідні для наступного їх занесення до товарно-транспортної накладної.

Перевезення вантажними автомобілями власних речей громадян за їх замовленням здійснюється за подорожнім листом з додатком до нього квитанції (прибуткового касового ордера) на оплату транспортних послуг.

Міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом оформлюються подорожнім листом типової форми № 1 (міжнародна) і товарно-транспортної накладної форми CMR.

Облік обсягів вантажних перевезень у тоннах і тонно-кілометрах ведеться в подорожніх листах на підставі товарно-транспортних накладних типових форм незалежно від форми оплати транспортних послуг (відрядної, погодинної, покілометрової, іншої) та видів перевезення (внутрішньоміське, приміське, міжміське, міжнародне).

Не дозволяється включати в подорожні листи обсяги вантажних перевезень (в тоннах і тонно-кілометрах), що не підтверджені товарно-транспортними накладними.

При умові використання автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг до подорожнього листа вантажного автомобіля типової форми № 2 додається товарно-транспортна накладна типової форми № 1-ТН і талон замовника типової форми № 1-ТЗ. Товарно-транспортна накладна є підставою для визначення обсягів вантажних перевезень (у тоннах і тонно-кілометрах) і включення їх у подорожній лист, талон замовника — для розрахунків перевізника із замовником автомобільного транспорту за виконані транспортні послуги.

Талон замовника виписує відповідальна особа перевізника у двох примірниках:

- перший примірник залишається у замовника;

- другий примірник водій разом з подорожнім листом і товарно-транспортними накладними здає диспетчеру перевізника.

Застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми № 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів обов’язкове для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності:

- які надають службові легкові автомобілі для транспортного обслуговування юридичних осіб на комерційній основі або використовують їх у службових поїздках за власними потребами;

- для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

До категорії службових легкових автомобілів належать легкові автомобілі, які знаходяться на балансі юридичних осіб всіх форм власності і використовуються для задоволення власних потреб, а також можуть надаватися замовнику на договірних умовах (з водієм).

Подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.

Бланки подорожніх листів службових легкових автомобілів виготовляються друкарським способом, зберігаються на складі підприємства, видаються під розписку особі, яка відповідальна за оформлення та видачу подорожніх листів водіям. Списування використаних бланків подорожніх листів здійснюється щоквартально за актом, із вказаною їх кількістю, який затверджується керівником підприємства.

Перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі, зобов’язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві оформлений відповідним чином подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3.

Подорожній лист службового автомобіля оформлюється тільки на один робочий день (зміну) і видається за умови здавання водієм подорожнього листа за попередній день роботи. На більший строк подорожній лист видається у випадках транспортного обслуговування у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника. Видача подорожнього листа реєструється у диспетчерському журналі за такими реквізитами: дата видачі, номер подорожнього листа, прізвище та ініціали водія, його підпис при одержанні подорожнього листа, дата повернення подорожнього листа, підпис відповідальної особи.

Форма і порядок використання подорожнього листа службового легкового автомобіля встановлено Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженою наказом Держкомстатом України від 17.03.1998 р. №74.

За всі наслідки недостовірності, неточності відомостей, вказаних відповідальними особами у первинній транспортній документації, призначеній для оформлення перевезення вантажів автомобільним транспортом і проведення розрахунків за транспортну роботу несуть перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач.

Особи, відповідальні за оформлення первинної транспортної документації, несуть персональну відповідальність за достовірність вказаних у цих документах даних, а нанесені збитки відшкодовуються ними у порядку, встановленому чинним законодавством.

Зворотній бік типової форми №3

Государственное образовательное учреждение

высшего профессионального образования

«САНКТ-ПЕТЕРБУРГСКИЙ

им. проф. М. А. БОНЧ-БРУЕВИЧА»

Переглядів: 748