• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Гіпертермічний синд­ром

ЕПІЛЕПТИЧНА КОМА

Епілептична кома розвивається раптово.

Клінічна картина.Затьмарення свідомості й судомний на­пад починаються майже одночасно.

Розрізняють два періоди епілептичної коми:

1) епілептичного статусу — спостерігаються часті напади: тонічні судоми, що змінюються клонічними; ціаноз обличчя, мідріаз; піна з рота; набухання вен шиї, дихання хрипке, стридорозне; пульс прискорений, слабкого наповнення, мимовільні сечовипускання і дефекація.

2) післяепілептичної прострації — наявні гіпертермія, блідо- ціанотичне обличчя, мідріаз. Очні яблука відведені вбік або вверх, рот напіввідкритий, характерні тахіпное, тахікардія, гі­потонія м’язів, загальна арефлексія, симптом Бабінського.

Невідкладна допомога:

• під час судом створюють умови для запобігання травма­тизації;

• вводять внутрішньовенно 2 мл 0,5 % розчину седуксену в 20 мл 40 % розчину глюкози (за показаннями — повторно);

• вводять внутрішньом’язово літичні суміші, що включа­ють 1 мл 2,5 % розчину аміназину та 1 мл піпольфену;

• за відсутності ефекту вводять внутрішньовенно 3— 5 мг/кг 1 % розчину гексеналу або тіопенталу натрію (дуже повільно);

• застосовують дегідратаційні засоби — лазикс — 40 мг внутрішньом’язово, магнію сульфат — 5—10 мл 25 % розчину;

• для усунення ацидозу вводять внутрішньовенно 100— 300 мл 4 % розчину натрію гідрокарбонату;

• у період післяепілептичної прострації проводять боротьбу із серцево-судинною і дихальною недостатністю;

• якщо напад не знімається протягом 20 хв, вживають інга­ляційний наркоз — діазоту оксид з киснем у співвідношенні 2:1;

• за неефективності зазначених заходів підключають ПІВЛ, можна використовувати міорелаксанти .

це підвищення температури тіла понад 38,5 °С, що спри­чинює значні порушення гемодинаміки, дихання, обмінних процесів, функцій ЦНС.

Гіпертермічні реакції виникають у відповідь на вплив різних ендо- та екзогенних факторів, а також внаслідок порушення рівноваги між теплопродукуванням і тепловіддачею.

Причини: інфекційні, гострі хірургічні (перитоніт, остео­мієліт тощо) та автоімунні захворювання, травми головного мозку і м’язів, роздавлювання м’язів, порушення водно-сольо­вого обміну (гіпер- та дегідратація), внутрішньочерепні крово­виливи, ендокринні захворювання, вплив фармакологічних пре­паратів, фізичних факторів навколишнього середовища, алергійні реакції, деякі інтоксикації.

Тривале (більше ніж 2—3 год) та значне підвищення темпе­ратури тіла призводить до надмірного посилення обміну речо­вин та зростання потреб організму в кисні; зменшується теп­ловіддача.

Зі зростанням температури тіла на кожний градус понад 37 °С ЧД збільшується на 4 за 1 хв, пульс прискорюється на 10— 20 ударів за 1 хв; втрата води з потом і диханням (перспірація) зростає на 500 мл.

Зростають гіпоксія, ацидоз. Підвищена втрата рідини приз­водить до розвитку гіповолемії та дегідратації.

Розрізняють три види гіпертермічного синдрому:

1) нормальний — підвищення температури тіла до 37,5-38°С;

2) патологічний — підвищення до 40 °С;

3) злоякісний — швидке підвищення (1°С за годину) до 41— 42 °С.

Клінічна картина.Характерні швидке підвищення темпе­ратури, збільшення потовиділення, рухове збудження, тахіпное,тахікардія.

Невідкладна долікарська допомога:

• обтирають тіло водно-спиртовим розчином;

• промивають шлунок і кишки холодною водою;

• накладають пузирі з льодом на ділянки розміщення вели­ких судин;

• застосовують холодні обгортання;

• обдувають пацієнта за допомогою вентилятора, охолод­ження припиняють за температури 38—37,5°С;

• забезпечують госпіталізацію до ВАІТ .

Інтенсивна терапія:

1. Уведення в разі бактеріальної інфекції антибіотиків, при вірусній — інтерферону.

2. Симптоматична терапія

Переглядів: 1676