Види ЗП

Відносини між державою і міжнародним середовищем носять чіткий характер: держава впливає на нього з метою зміни, середовище реагує на ці дії.

Поведінку держави здебільшого розглядають як:

1. Власні дії держави

2. Реакцію на зовнішні чи внутрішні подразнення – (вона є об”єктом дій, або сама їх здійснює.)

Але кожна з держав реагує на виклики по різному, залежно від ряду факторів.

Стабільність системи носить динамічний характер – вихід з рівноваги і повернення до рівноваги на новому етапі відносин.

Метою ЗП – є власне досягнення рівноваги між своїми інтересами і міжнародними відносинами. Однак це не може відбуватися при ігноруванні інтерсів інших держав. Тому реалізація зовнішньої політики може відбуватися лише в рамках співпраці з іншими країнами.

При цьому, що жоден з учасників не може забезпечити повну рівновагу внутрішнього і зовнішнього середовища, завжди існує границя еластичності, яка веде до зміни системи чи її занепаду. Ця границя визначається інтересами пануючого класу і устроєм держави.

В теорії міжнародних відносин існує дві моделі аналізу зовнішньої політики держави:

1. Пасивний підхід, (первинність ЗП)

2. Активний підхід, коли внутрішні потреби і інтереси держави не залежать від зовнішнього середовища. В цьому випадку зовнішня політика держави є виразом інтересів народів і суспільних класів. (первинність ВП)

Слід відзначити, що в будь-якому випадку держава впливає на міжнародне середовище і само зазнає змін під його впливом.

Й. Розентау (1970) виділяє 4 типи зовнішньої політики в залежності від процесів адаптації:

1. Слабка … зовнішня політика . Д узгоджує свої структури відповідно до тиску і змін в міжнародних відносинах.

2. Агресивна зовнішня політика . Держава сама формує внутрішні структури і своє міжнародне середовище.

3. Активна зовнішня політика , коли держава змінює і своє внутрішне середовище і міжнародні відносини для досягнення рівноваги між ними.

4. консервативна зовнішня політика, коли держава досягнувши рівноваги, не хоче жодних змін. Зацікавлена в збереженні статус-кво.

Відносини можуть носити наступний характер:

4. Партнерство – стосунки взаємної підтримки зовнішньо-політичних дій, надання допомоги у здійсненні зовнішньо-політичних акцій, взаємних гарантій безпеки, спільна позиція з певних питань міжнародного життя.

5. Мирне співвіснування –взаємовигідне співробітництво, або не протиставляння один одному.

6. Конфронтація – протистояння один одному в сфері життєво важливих інтересів.

7. Конфлікту – відкрита, в т.ч. збройна боротьба.

8. Домінаційні – контроль однієї іншою через економічну залежність,

Виходячи з цієї класифікації. На думку Розенау, можна передбачити наслідки взаємодій між різними типами зовнішньої політики:

	Слабка	Активна	Агресивна	Консервативна
Слабка	Співіснування	Співіснування	партнерство	партнерство
Активна	Співіснування	партнерство	Співіснування.	Співіснування
Агресивна	партнерство	КОНФЛІКТ	КОНФЛІКТ	КОНФЛІКТ
Консервативна	партнерство	Співіснування	КОНФЛІКТ	партнерство

ЗП не є єдино можливою і наперед визначеною і являє собою широке коло альтернатив (тому м.б. непослідовною), які залежать від прийняти ЗП рішень.

4. Фактори впливу на ЗП

Оскільки систему формують саме Д і вони визначають параметри фкнкціонування змін і напрямків зміни системи важливе значення має дослідження процесу формування зовнішньої політики взагалі і країн-лідерах зокрема.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дати на самостійне вивчення засоби	\|	Надсистемні фактори

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.