• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

М'ЯЗОВЕ ВОЛОКНО

СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ СКЕЛЕТНОГО М’ЯЗУ

НЕ 1.2 ФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ М’ЯЗЕВОГО СКОРОЧЕННЯ

Скелетний м’яз являє собою складно побудований орган. Скоротлива функція м’язу здійснюється завдяки діяльності м’язових скорочень, які володіють властивістю збудливості і скоротливості; вони складають значну частину маси м’язу. М’язові волокна, що утворюють скелетні м’язи, відносяться до поперечнопосмугованої м’язової тканини.

Зовнішня оболонка м’язу побудована сполучною тканиною, і має назву епімізій. Він охоплює м'яз і надає йому форму. М’яз складається з пучків м’язових волокон, що вкриті також сполучною тканиною. Сполучнотканинна оболонка, що охоплює кожний пучок, називається перимізієм. Під перимізієм розташовуються м'язові волокна, що є окремими м'язовими клітинами. Кожне м'язове волокно також покриває сполучнотканинна оболонка, котра називається ендомізієм.

Діаметр м'язових волокон коливається від 10 до 80 мікрометрів (мкм) і вони практично невидимі неозброєним оком. Більшість із них тягнеться на усю довжину м'яза. Наприклад, довжина м'язового волокна стегна може пере­вищувати 35 см. Кількість волокон у м'язі значно коливається залежно від його розміру та функції.

Сарколема. Якщо уважно розглядати окреме м'язове волокно, то можна помітити, що воно вкрите плазматичною мембраною — сарколемою.

На кінці кожного м'язового волокна його сарколема з'єднується з сухожилком, прикріпленим до кістки.

Саркоплазма. За допомогою мікроскопа можна побачити, що всередині сарколеми м'язове волокно містить послідовно дрібніші субодиниці (рис. 1). Найбільші з них — міофібрили, які являють собою паличкоподібні структури, котрі тягнуться на всю довжину волокон. Простір між ними заповнений желатиноподібною рідиною. Це - саркоплазма, рідинна частина м'язового волокна, що є його цитоплазмою. Саркоплазма містить головним чином розчинні білки, мікроелементи, глікоген, жири та необхідні органели. Вона відрізняється від цитоплазми тим, що більшість її клітин містить більшу кількість накопиченого глікогену, а також киснесполучною сполукою — міоглобином, подібним до гемоглобіну.

Поперечні трубочки. Саркоплазму перетинає широка сітка поперечних трубочок (Т-трубочок), котрі є продовженням сарколеми (плазматичної мембрани). Вони взаємоз'єднуються, проходячи серед міофібрил, і забезпечують швидку передачу нервових імпульсів, котрі сприймає сарколема, до окремих міофібрил. Окрім того, трубочки забезпечують надходження до внутрішніх частин м'язового волокна речовин, котрі переносяться позаклітинними рідинами: глюкози, кисню, різних іонів.

Саркоплазматичний ретикулум. У м'язовому волокні також міститься сітка поздовжніх трубочок, котра називається саркоплазматнчним ретикулумом (СР). Ці мембранні канальця розташовані паралельно міофібрилам, утворюючи петлі навколо них. СР слугує місцем накопичення кальцію, котрий має велике значення для м'язового скорочення.

Рис. 1. Будова (а) та поперечиний розріз (б) скелетного м'яза

Переглядів: 1272